Від 25 лютого по 1 березня 1986 року відбувався ХХVІІ з’їзд КПСС, який накреслив завдання до 2000(!) року створити в СРСР виробничий потенціал, який би дорівнював уже накопиченому за всі роки совєтської влади. Національний дохід за цей же період мав зрости вдвічі, а продуктивність праці в 2,3—2,5 раза. Та не все сталося, як гадалося. Точнісінько, як у байці: жаба надималася, аж поки луснула. Але яким відірваним од життя мало бути комуністичне керівництво, щоб будувати такі плани за п’ять років до того, як беркицьнувся СРСР.

Проспект Андраші — один із найкрасивіших у Будапешті. Під широкою вулицею, яку називають ще «Єлисейськими полями», прокладено найстарішу в континентальній Європі гілку метро. Стилізовані під ті, перші, вагони зупиняються на станціях, вигляд яких фактично не змінювався з часу відкриття Будапештського метрополітену в 1896 році. На протилежному від центру Пешта кінці проспекту Андраші розташована монументальна площа Героїв — саме за її принципом 2001 року планувалося оформити майдан Незалежності в Києві, однак замість скульптурного пантеону видатних історичних постатей за колоною вибудували торговельний центр «Глобус».

По обидва боки проспекту Андраші — елегантні вілли, музеї, театри, державні установи й дипломатичні представництва. Проте є на цій вулиці один будинок, який привертає особливу увагу. Над сірою чотириповерховою будівлею зловісно нависає чорний металевий карниз із прорізаними літерами, з яких складається слово TERROR. Навпроти входу — щільна завіса із товстих ланцюгів. Як свідчить напис, продубльований різними мовами (є й українською), це — символічне зображення залізної завіси між соціалістичним табором та рештою Європи. Трохи далі — бетонний блок — символ Берлінського муру.

Ми стоїмо перед Будинком терору («Террор хаза») — унікальним музеєм двох режимів, від яких потерпала Угорщина у ХХ сторіччі. На відміну від України, досі заставленої пам’ятниками радянським вождям і керованої вождями, готовими заради червоних ідолів відривати патріотам руки й ноги, в Угорщині усвідомлення кривавої тотожності комуністичного й нацистського режимів починається «з голови». Музей терору в Будапешті було створено за підтримки чинного прем’єр–міністра країни Віктора Орбана, який очолював угорський уряд і в 1998—2002 роках.

Після виснажливих переговорів наприкінці минулого тижня лідери Європейського Союзу знайшли компроміс щодо бюджету ЄС на наступну семирічку та скорочення видатків. Про досягнення згоди повідомив президент Європейської Ради Герман ван Ромпей. Уперше в історії ЄС передбачається скорочення видатків спільного європейського бюджету. На саміті у листопаді минулого року лідерам так і не вдалось домовитися з цього питання, тому поступки були необхідні. Останній компромісний варіант, запропонований ван Ромпеєм, передбачає загальний обсяг витрат на рівні 908,4 мільярда євро (у листопаді–2012 йшлося про 935 млрд.). При цьо­му передбачено збільшення фінансування сільського господарства, залишено незмінними статті витрат на так звану «політику єдності» (вона передбачає вирівнювання умов життя у різних країнах–членах ЄС), але зазнали скорочень видатки на програми з розвитку інфраструктури — транспортної та енергетичної. Спільний бюджет ЄС становить приблизно один відсоток від ВВП країн Євросоюзу, і укладається на основі національних бюджетів країн–членів.

Мабуть, після позавчорашньої товариської перемоги української збірної над норвежцями незадоволених призначенням Михайла Фоменка на пост керманича «синьо–жовтих» поменшає. Принаймні до 22 березня, коли відбудеться наступний матч збірної у рамках відбору на чемпіонат світу–2014 проти поляків, критики вітчизняного спеціаліста мовчатимуть.

Один iз найавторитетніших фестивалів Європи за 42 роки існування визначив свою політику в бік кінематографа країн, що розвиваються, та зосередився на молодому поколіннi кінематографістів. Так у конкурсну програму потрапляють переважно молоді режисери, для яких голландський фестиваль стає стартовим майданчиком. Цього року організатори продовжили закладену традицію пошуку нових імен у царині кіно — в основному конкурсі жодного іменитого режисера. Натомість спектр представлених країн може скласти достойну конкуренцію таким велетням, як Каннський та Венеціанський кінофестивалі: Таїланд, Англія, Іран, Мексика, США, Чехія, Аргентина, Угорщина, Австрія, Італія, Китай, Бразилія, інші.

Лише кілька тижнів тому в Сербії завершився жіночий чемпіонат Європи з гандболу, а вже в іншій країні Старого світу стартував чоловічий «мундіаль». Проте, якщо на єврофорумі українські вболівальники могли повболівати за свою збірну, то вiд планетарної першості вони такого задоволення не матимуть.