Однією із найпопулярніших соціологічно-політичних служб України (у плані регулярності та масштабності проведення опитувань) є Національний інститут стратегічних досліджень. На жаль, стеження за роботою НІСД упродовж тривалого часу дає всі підстави застосовувати до нього таке поняття, як «замовна соціологія». Саме в рейтингах цього інституту рейтинги опозиції, в порівнянні з іншими опитуваннями, найчастіше занижені, в його дослідженнях Віктор Янукович вперше — ще восени — перевищив популярність Петра Симоненка, саме у стінах НІСД навесні минулого року Леонід Кучма в компанії Віктора Медведчука поклав на політологів обов'язок включитися в розробку та обговорення політреформи, зрештою, сам Президент своїм указом заснував НІСД. І останнє дослідження інституту, результати якого було оприлюднено вчора, — «Політичні партії в Україні» — теж видається багато в чому тенденційним, з явним креном у бік Прем'єр-міністра, якого, либонь уже «благословили» на президентство.

Підвищення Сергія Медведчука із посади голови податкової адміністрації Львівщини в крісло першого заступника ДПА України викликало шквал критики з боку опозиційних політиків. Єдиним «позитивним» коментарем, котрий учора поширили інформагенції, була заява голови Львівської обласної ради Михайла Сендака. У своєму коментарі він привітав кадрове рішення Президента України і додав, що Леонід Кучма нарешті прислухався до голосу народу i здорового глузду, прибравши молодшого Медведчука зі Львова (депутати облради ще 6 червня висловили йому недовіру). Зрозуміти іронію голови облради неважко: Сергій Володимирович свого часу добре насолив і незалежному галицькому бізнесу, і опозиційній політиці, тамтешній пресі (щоправда, станом на вчора ще не було указу про звільнення Медведчука-молодшого з попереднього місця роботи). Але найприкріше те, що, послабивши податковий зашморг на шиї Львівщини, Медведчук дістав змогу кинути його на всю Україну...

«Україна молода» вже неодноразово писала, як ведеться на своєму робочому місці голові Львівської обласної податкової інспекції Сергію Медведчуку, братові глави Адміністрації Президента України. На превеликий жаль для Сергія Володимировича, його митарські подвиги постійно стають достоїнством громадськості через публікації у пресі. На Заході України найбільшим мас-медійним ворогом молодшого Медведчука є «Львівська газета». Власне, численні розслідування журналістів цього видання стали причиною того, що редакцію перманентно «штурмують» працівники місцевої ДПА.

Чи можете собі уявити, що буде, якщо одна черепна коробка об'єднає в собі мозкові півкулі двох людей: російського самодержавця Володимира Путіна та італійського олігарха Сильвіо Берлусконі? Вийде, либонь, щось грізне і владне, а може, і «сапоги всмятку», як любить жартувати Володимир Володимирович. Уява нобелівського лауреата 1997 року з літератури Даріо Фо настільки багата, що намалювала гібрид Путіна і Берлусконі, який і став головним персонажем нової п'єси під назвою «Двоголова аномалія».

Київ завжди був полем політичної боротьби. Яскраве свідчення цьому — намагання з боку певних сил усунути з посади столичного мера Олександра Омельченка. Подібна ситуація складається і в Київській області, де за сфери впливу із Сан Саничем бореться подружжя Засух: пан Анатолій, голова Київоблдержадміністрації, та пані Тетяна, народний депутат і член фракції «ПППУ — Трудова Україна». Маючи фактично необмежений в області простір для адмінресурсу, панство Засух уособлює собою весь бюрократичний апарат, використовуючи свою владу як у політичній, так і в бізнесовій сфері. У відповідь на їхні методи «роботи» «батога без пряника» на Київщині сформувалась коаліція інших сил — так звана «група впливу Олександра Омельченка». До її складу входять: сам Сан Санич із партією «Єдність», прихильні до нього мери міст області, «Наша Україна» та Соціалістична партія, які мають сильні позиції в районах. Цій коаліції вдалося, попри інтенсивний спротив адмінресурсу, перемогти провладні сили (читай — Засух) на минулих парламентських виборах. І тоді «ворожий фронт» пішов у наступ іншим шляхом: тепер противник намагається вибити крісла з-під мiсцевих керiвникiв, які є прибічниками або Олександра Омельченка, або опозиції.

Учора Геннадій Васильєв, місяць тому призначений Генеральним прокурором, провів свою першу прес-конференцію. Основне враження після першого «пришестя» — новий керманич Різницької намагається спалити всі мости, дистанціюючись від свого попередника Святослава Піскуна. Васильєв, приміром, розповів, що днями надіслав Володимиру Литвину лист, у якому повідомив про відкликання з парламенту подання на притягнення Юлії Тимошенко до кримінальної відповідальності, яке Піскун уперто слав депутатам кілька разів. «Але сказати, що в діях Тимошенко нема складу злочину, я не можу, — цитує слова Васильєва видання сайт «Форум». — Коли прийшов новий Генпрокурор, з'явилась необхідність поглянути на справу по-іншому».

У ході акції «Україні — народного Президента!», що проходила за ініціативи блоку «Наша Україна», за всенародні вибори глави держави висловилися понад три мільйони громадян. При цьому, зазначив на вчорашній прес-конференції керівник акції, народний депутат Тарас Стецьків, за 40 днів збору підписів найбільшу активність виявили Львів (312 тисяч «автографів»), Вінниця (194 тисячі) і Луганськ (192 тисячi). Рубіж у сто тисяч підписів подолала загалом аж 21 область. Таким чином, зазначив Стецьків, громадяни справді показали владі, що самі хочуть обирати Президента, не покладаючись на волю депутатів.

Відтоді як Соціал-демократична партія України (об'єднана) увійшла у велику політику, за нею постійно тримається кліше головного бізнесово-політичного угруповання країни. Кілька років поспіль впливовий польський часопис «Впрост» вносить ім'я «найоб'єднанішого» з соціал-демократів Віктора Медведчука до списку найбагатших людей Центрально-Східної Європи. Численні статки лідерів «ордену троянд» є основним резоном того, що наших есдеків з літерою «о» до цього часу не сприймають (а отже, не приймають) в поважній міжнародній ліво-центристській організації Соцінтерн. Натомість головною причиною того, що Медведчука й компанію не сприймають в Україні (на минулих виборах, незважаючи на потужну агітаційну кампанію, СДПУ(о) набрала найменше відсотків із «прохідних» партій та блоків — 6,27%), є дещо інший «грошовитий» чинник. Народна мудрість стверджує: свої фінансові м'язи соціал-демократи наростили нечесним шляхом — якщо не з порушенням законодавства, то з умілим використанням його лазівок. Усі чільні бізнесмени СДПУ(о) від «брудного» походження своїх маєтків відхрещуються. Проте нещодавно було оприлюднено копії документів, що накреслюють деякі механізми есдеківських збагачень. Далеко, між іншим, не «чистих»...

Народні депутати отримали висновки Венеціанської комісії (повна назва — Європейська комiсiя «За демократiю через право») по трьох законопроектах із внесення змін до Конституції, зареєстрованих у парламенті. За словами заступника Комітету ВР з питань правової політики Миколи Катеринчука, експерти Старого Світу зробили низку суттєвих зауважень до пропонованих варіантів політреформи.

Українські політики дедалі більше переконуються в тому, що інтернет — це не тільки невичерпне джерело інформації, а й чудовий засіб безпосереднього спілкування з народом. Про те, як «чатиться» (себто спілкується з інтернет-аудиторією) лідерка БЮТі Юлія Тимошенко, «УМ» уже розповідала. Провідник «Нашої України» на щотижневі «посиденьки» у всесвітній мережі не має часу, однак періодично все-таки знаходить кілька вільних годин, аби відповісти на запитання цікавих юзерів (користувачів) інтернету. Минулого тижня Віктор Ющенко вкотре «зайшов» до чату на сайті «НУ» (www. razom.org.ua). Сьогодні «УМ» публікує деякі фрагменти діалогу В.Ю. з відвідувачами веб-сторінки «НУ».