Нинішня — ХVІ — першість кращих хокейних колективів України — особлива. Адже, на вимогу більшості клубів, у цьому чемпіонаті флагман нашого хокею, київський «Сокіл» змушений починати боротьбу за медалі на рівні з усіма, вже з першого туру. Крім того, цього разу призери будуть визначені не за системою «плей-оф», як у попередні роки, а за підсумками триколового турніру між шістьма командами. Посперечатися за нагороди спробують «Дніпровські вовки», столичні АТЕК, «Компаньйон», «Сокіл», СДЮШОР «Сокіл» та «Беркут» (він складений із київських хокеїстів і формально базуватиметься у Броварах — передмісті столиці).

Це містечко за 100 км від Дніпропетровська годилося б називати обраним Богом. Бо таких покладів цирконієвих чи титанових руд, як у Вільногірську, немає більше ніде у світі, окрім хіба що Австралії та Африки. Плюс алюмосилікати, сполуки гафнію та інші матеріали, незамінні в авіаційній, космічній промисловості, атомній енергетиці, високоточній електроніці. Справді, легше знайти сфери, де вільногірські скарби не використовуються. Місцевий гірничо-металургійний комбінат випускає понад 40 видів продукції й по праву вважається перлиною української промисловості.

Різними акціями протесту Дніпропетровську обласну раду та облдержадміністрацію не здивувати. Проте та, що відбулася 25 вересня, на тлі інших помітно вирізнялася. Все ж намагалися влаштувати пікет близько десяти представників німецької діаспори.

Із території селища Аули панорама постає мальовнича - потопає в зелені узбережжя обширної водойми, на протилежному боці якої видніються обриси промислового Дніпродзержинська. Так і проситься пейзаж на пензель художника. Сама ж назва населеного пункту сягає ще ХVІІ століття. Очевидно, першими мешканцями Аулів стали татари.

Такого символу, як у Дніпродзержинську, жодне українське місто не має. Понад 80 років тому він увічнив борців за Радянську владу проти царського самодержавства. Якось під час страйку на одному з дніпродзержинських заводів із воріт підприємства було зірвано і кинуто в багнюку двоголового орла. Тоді й з'явилася ідея втілити у скульптурі античну легенду про Прометея, який бореться за людське щастя, поваливши на землю хижого птаха — символ самодержавства. За задумом незламний титан мав тримати над головою факел з вічним вогнем.

Коли до правоохоронних органів стали звертатися потерпілі з приводу пограбування їхніх квартир, там неабияк дивувалися. Адже злодії виносили усе, що могли, з осель людей заможних, які нещодавно поставили недешеві замки вартістю від 1,5 до 5 тисяч гривень. Навіть найбувалішим домушникам за всіма розкладами «нейтралізувати» такі складні механізми практично неможливо. Проте швидко з'ясувалося, звідки тут «ростуть ноги».

Юрій Єхануров у першiй половинi 2005-го приїхав на Дніпропетровщину як голова обласної державної адміністрації з прикидом помаранчевим, вважай, на всі сто відсотків. Виснажена рішучою місячною боротьбою проти призначення його попередника Сергія Касьянова патріотично налаштована громадськість щодо цієї кандидатури мирно склала руки і чинити опору не стала. Логіка таких дій сприймалася цілком зрозумілою. Мовляв, Касьянова не назвеш «помаранчевим» за всього бажання, а Єхануров пліч-о-пліч з Ющенком уже скільки років крокує. Деякі політаналітики і взагалі щодо цього робили висновки високопарні: з боку Президента призначення на Дніпропетровщину «щирого бурята» було сильним ходом. І справді дії Єханурова засвідчували, що він, згідно з шаховою термінологією, налаштований поставити мат тим, хто до нової влади поставився з недовірою і скепсисом. Отож насамперед узявся за наповнення бюджету. Забігаючи наперед, скажемо: результатів у цьому він досяг вагомих без найменшої тіні іронії. Тому повернувся на столичний олімп, вважай, на білому коні.

27-річна Наталя Корнєва може вважати, що народилася у сорочці. Адже пригода, з якої їй вдалося вийти живою, і справді вражає. Наталя мешкає на сьомому поверсі одного з будинків на проспекті Кірова у Дніпропетровську разом iз 9-річною донькою та мамою. Того фатального вечора вони всі були вдома. Час уже був пізній — майже 11-та вечора. Коли домочадці перебували в іншій кімнаті, Наталя вийшла на балкон, почувши жалібне нявчання улюбленої кицьки Шели. Там з'ясувала, у чому рiч.

Про цей музей у селі Сурсько-Литовське Дніпропетровського району наша газета писала у серпні. Приводом для цього стало оновлення експозиції, яка розмістилася у серйозно осучасненому приміщенні. Урочисту церемонію з такої нагоди приурочили до свята Незалежності України. Але ця музика грала недовго...

Привчені до застосування плуга як до чогось само собою зрозумілого, — принаймні у масовій свідомості, ми досі не здатні затямити, що землю орати традиційними методами зовсім не обов'язково. А сам плуг може і взагалі з часом опинитися на звалищі історії.