Шикуйтеся в чергу, панове водії, — бензин буде. Без обмеження по 10 літрів на бак, без усіляких «б/н», які дотепники вже «переклали» як «бензину нема» (і правильно — українською все-таки не «безналичный», а безготівковий розрахунок, себто «б/г»), і не за космічними, а за цілком реальними цінами. Щоправда, не одразу й не факт, що надовго. Але що буде далі — далі й побачимо, а поки що уряд на чолі зі своєю чарівною провідницею черговий екзамен на народну довіру склав і кризу «розрулив». Точніше розрулила — вона. Верховна Рада.

«Телефонне право» — пережиток минулого. За нової влади такого, щоб Президент, Прем'єр, просто міністр чи ще хтось із «вищих світу цього» телефонував судді або прокуророві й «радив» звільнити або посадити ту чи іншу особу, в жодному разі не буде. У цьому нас до й під час помаранчевої революції запевняли майбутні можновладці, у цьому вони ж, уже ставши владою, переконують нас і тепер. І їм дуже хочеться вірити. Тому випадки на кшталт того, про який пише завжди безпристрасний сайт «Обком», щонайменше дивують.

У всіх, хто протягом минулих («пострадянських») років розкрадав державне майно України, з'явився шанс уникнути кримінальної відповідальності. І якщо, скажімо, якомусь Семенові Юфі (був собі такий український протоолігарх, який, продувши у 1994-му вибори до Верховної Ради, чкурнув до Ізраїлю із награбованими в українців грошенятами) або Ігореві Бакаю, таки громадянину України, дуже вже закортить повернутися на Батьківщину, не потрапивши при цьому за грати, — правоохоронці тут їх приймуть з розкритими обіймами й відпустять на всі чотири сторони. Щоправда, за однієї невеличкої умови.

«Ю-щен-ко!» — несподівано лунає з узбіччя Хрещатика, де стоять народні маси, у відповідь на оголошене в «левітанівсько-радянському» стилі: «Попереду колони — Президент України Віктор Андрійович Ющенко». Це явно не ветерани, але Ющенкові, щойно прибулому з Москви (перед Хрещатиком було ще покладання квітів до могили Невідомого солдата), все одно приємно — він приязно махає гвоздиками в бік тротуару. Іноді, щоправда, доводиться здіймати у привітальному жесті іншу, порожню руку, бо ту, що з гвоздиками, раптово перехоплює дочка — Софiйці набридло йти з одного боку тата, і вона перебігає на інший. Не меншими оваціями зустрічають Прем'єр-міністра України Юлію Володимирівну Тимошенко, яка також крокує поряд із ветеранами, час від часу схиляючись до котрогось із них. Поруч ідуть спікер парламенту Володимир Литвин (щось обговорюючи з першою леді Катериною Ющенко), iншi керiвники та урядовцi. На звичні паради це анітрохи не схоже, але виглядає напрочуд душевно. Єдине, що трохи псує урочистий настрій, — безліч фотокореспондентів, які хаотично бігають попереду колони й затуляють перших осіб держави разом із ветеранами.

«Нуль плюс нуль — нуль. Нуль плюс один... (замислився)». Але ця цитата з російського класика українського міністра Романа Зварича не стосується. Бо, на відміну від фонвізінського Недоросля, пан Зварич учився, і то по-серйозному. От тільки не там і не тоді, де казав. Щиро кажучи, Романа Михайловича можна зрозуміти. На початку 90-х в Україні на західних дипломах не зналися навіть наші професори, тому закордонному гостю розповідати про свою освіту можна було будь-що й без жодних проблем. Звісно, поганий той політик, який не мріє стати Президентом чи бодай міністром, але ж навряд чи пан Зварич тоді замислювався над тим, що рано чи пізно йому доведеться відповідати за брехню щодо свого університетського диплома. Бо тоді це й не брехня була зовсім, а так — невинне перебільшення...

І що воно за лихо — як не стараються деякі фракції екс-більшості вислужитися перед Банковою, а все не виходить. Скільки не бойкотують сесію Верховної Ради, аби підтвердити тезу «кризових менеджерів» із сусідньої вулиці про недієздатність парламенту, а закони ухвалюються, рішення приймаються... Довелося йти ва-банк.

У тому, що заради збереження при владі дехто не зупиниться навіть перед злочином, в умовах кучмівської України ми вже мали нагоду переконатися не раз. Корупція, підкупи, розкрадання, брутальне порушення Конституції — усе це було і поки ще є. Навіть КамАЗи на шляху «незручних» владі осіб були. Але того, що трапилося з опозиційним кандидатом у президенти, який для злочинних можновладців є безпосередньою загрозою їхньому пануванню, незалежна Україна ще не бачила. Позавчора лікарі віденської клініки «Рудольфінерхаус», які рятували Віктора Ющенка після ймовірного замаху на його життя, звернулися до пацієнта з проханням дозволити їм залучити до з'ясування причин його хвороби спеціалістів з області бойових засобів та біологічної зброї. Оскільки, як уже повідомляла «УМ», мають переконливі підстави підозрювати: проти Ющенка було застосовано саме біологічну зброю. Про це сказано в листі медиків авторитетної австрійської клініки до В.Ю. Цей документ на вечірньому засіданні Верховної Ради, після виступу голови парламентської тимчасової слідчої комісії з розслідування обставин отруєння Віктора Ющенка Володимира Сівковича, зачитав віце-спікер ВР, керівник виборчої кампанії опозиційного кандидата Олександр Зінченко. «Бачить Бог, ми хотіли уникнути цього повідомлення на широкий загал, оскільки воно призначалось членам комісії, — пояснив Зінченко на терміново скликаній з цього приводу прес-конференції, — але після виступу Володимира Сівковича були змушені це зробити».

Якщо коли-небудь фахівці відповідного «профілю» замислять написати посібник із технології викривлення фактів у журналістиці для маніпулювання громадською думкою, довго шукати наочні приклади застосування теоретичних «знань» із цього «предмета» на практиці не доведеться. Досить лише взяти будь-який інформаційний випуск центральних каналів українського телебачення періоду виборчої кампанії 2004 року. Саме маніпулятивні технології для перших «кнопок» телевізора виявилися основним засобом «висвітлення» несподіваної хвороби Віктора Ющенка. Прикро, але до тих, хто прагне перетворити тяжке й, безперечно, не випадкове отруєння найрейтинговішого кандидата у президенти на фарс, приєднався ще й доти досить об'єктивний (наскільки це можливо в умовах кучмівської України) телеканал ICTV.

Координатор того, що й досі всупереч логіці продовжує називати себе парламентською більшістю, знову залишився без фракції. Учора з депутатської групи «Демократичні ініціативи», яка до того налічувала 14 «багнетів», вийшов Олег Салмін, тож Степанові Гавришу терміново треба «завербувати» у своє фракційне «військо» когось із нардепів, аби «ДІ» не зникли з парламентської мапи. Вочевидь, доведеться позичати когось у братніх фракцій екс-більшості.

Учора зранку редакційні телефони «УМ» розривалися від дзвінків. Читачі повідомляли про «провокаційні прокламації», які роздавали столичним мешканцям біля входу в метро та в людних місцях. Тицьнули такий папірець і журналістам «УМ». З одного боку цього «спецвипуску № 1 додатку до газети «Славянские новости» «Національні інтереси», датованого 17 вересня, українською мовою читача лякали американцями, які нібито вже склали досьє на кожного українського селянина і тільки й чекають тієї миті, коли «відповідний склад, який піде на інтеграцію з Європою, співпрацю з Америкою» тощо, розпродасть їм українську ж землю. Інший бік першого (значить, будуть ще й наступні) «спецвипуску» присвячений «наїзду» на Романа Безсмертного — «одного з лідерів штабу Ющенка».