Хоч би як «народний» Президент і його уряд не вихваляли створюваний ними рівень життя, щодня все тугіше доводиться затягувати паски. Коли ціни на продукти стрімко летять угору, локшину, яку влада намагається навішувати нам на вуха, в тарілку не покладеш. А харчуватися все одно треба, і щоразу хочеться урізноманітнити столування. Тому ми вирішити зібрати рецепти смачних страв, у яких дорогі м’ясо чи рибу частково чи навіть повністю заміняють дешевші овочі й крупи.

За цей плід — інжир, фігу чи смоковницю, як ще називають ці ягоди — я готова віддати багато. Коли ще не сезон, а біля вагів у київському супермаркеті лежать звабливі фіолетові ягоди майже по 12 гривень за штуку, — якщо зарплата тільки–но була, не стримую свого бажання відчути ні з чим не зрівняний солодкувато–медовий смак. Зараз для любителів смоковниці — час порівняно дешевого ласування: стиглі великі інжирини можна купити по три гривні за штуку, а як натрапите — і по двi. Звичайно, теж не соціальна ціна. Втім можна себе побалувати. До того ж і свіжих фігових плодів багато не з’їси, і для приготування вишуканих страв їх потрібно, як правило, небагато.

Ви давно готували страви з наповненого каротином оранжевого коренеплоду? Ну, крім того, що додавали моркву в борщ чи вінегрет або суп і тушковане м’ясо? А даремно. Бо з цієї «гарбузової сестриці» можна приготувати безліч страв. І повчитися цьому, як і у випадку з дещо недооціненою у нас ріпчастою цибулею, можна у французьких кулінарів.

Якщо поєднання слив із м’ясом чи рибою може відлякувати новизною, то сливовий пиріг — це традиційно смачно. Але й випічки зі сливами — безкінечна кількість рецептів. І десертна сливова лінія пирогами не закінчується, а лише починається.

Нинішній рік урожайний на сливи. Ці корисні плоди з домашніх подвір’їв навіть на дорогих київських ринках можна купити по 6 гривень за кілограм. «А що робити з цією дешевизною?» — уже відмахуються скептики–городяни. І підтакують селяни: «У нас того добра — бери, не хочу, худобі згодовуємо; ну ще слив’янку робимо...»

Насправді ж зі сливами можна готувати безліч страв: від найпростіших до вишуканих.

Будь–яку справу варто робити з гарним настроєм. А у злої господині, кажуть, навіть борщ кисне. Тож що–що, а куховарити треба без нарікань — навіть якщо дійсно не вистачає часу. Зайнятим господиням варто лише навчитися готувати на кілька днів так, щоб страви не втрачали якості й смаку.

До цибулі ми ставимося з обережністю: або зовсім відмовляємося її вживати — бо запах може завдати шкоди іміджу, або використовуємо як приправу. Втім у різних кулінарних традиціях корінь–овоч дуже часто є основою для багатьох страв. І законодавці моди тут — французи, а вони на кухні, без сумніву, професіонали.

За настановами предків, коли прийшов Спас, варто готувати рукавиці про запас. Утім доречніше у найближчі вихідні скерувати «лижі» на Івано–Франківщину, де проходитиме Фестиваль автентичної карпатської кухні «Смачний Спас». Назва дводенного дійства на Коломийщині має двояке прочитання: і село, в якому воно відбуватиметься, — Спас, і напередодні, 19 серпня, — справжній другий яблучний Спас. Центровою на фестивалі буде «Країна гурманів» — творчий кулінарно–мистецький конкурс місцевих рецептів, яким не менше 50 років. Відразу ці кухарсько–автентичні надбання карпатців впишуть у спеціально виготовлену величезну книгу, розміром близько 90 на 60 см.

Спекотна погода не надихає на застілля з міцними напоями. Запивати літнє сонце доречно легкими натуральними винами. Якщо ж вам хочеться лікеру, рому чи горілки — то розбавте міцні напої соками, тоніком і додайте льоду.

Узагалі–то народна назва плодів — а точніше було б сказати ягід — цієї рослини сімейства пасльонових не завжди збігається з їхнім кольором. Бо є й баклажани–«альбіноси». І якщо вони ще не виросли на вашій присадибній ділянці, то їх уже спокійно можна купити у столичних супермаркетах. Сортів баклажанів безліч — тільки в Україні найпоширеніших більше півдесятка: «Делікатес», «Напівдовгий» та «Довгий фіолетовий», «Сімферопольський» та «Кримський», «Донський». Будь–якого кольору, розміру і сорту зготовані баклажани — просто смакота! Як її зробити — у кожного народу свої рецепти: від Індії, звідки рослина помандрувала світом, до Кавказу, Ізраїлю й Італії.