Шоу триває, історія повторюється, в Україні нічого не міняється — таким був лейтмотив учорашнього парламентського дня. Ще з депутатських розмов на тему побиття нардепів-есдеків(о) в Ужгороді зокрема й дотримання прав людини загалом можна було зробити висновок про те, що в закарпатському кардіологічному центрі дуже великі ліжка, а СДПУ(о) — дуже жорстока партія. Бо мучила тяжко хворого чоловіка, тримаючи його на посаді «губернатора» Закарпаття, тоді як насправді Івана Різака треба було лікувати й оберігати від усіляких хвилювань. Можливо, якби замість «кришувати» (за висловом народного депутата Юрія Оробця) з «губернаторського» крісла місцевих бандитів, які, безперечно, позитивних емоцій не додають, Іван Михайлович чабанував де-небудь у карпатських горах, то й не трапилася б із ним така прикрість. Але, з іншого боку, тоді б нинішній опозиції взагалі нічого було робити, оскільки крім, скаржитися на політичні переслідування, звичні бути при владі сили наразі нічим особливим не відзначилися. Хоча й влада, звісно, теж добра: нібито й почала виконувати свою обіцянку садити бандитів у тюрми, але одразу ж почала просити у них вибачення. І поки народ чекає правосуддя для сотень своїх колишніх мучителів, за гратами сидять тільки двоє. Та й щодо тих у парламенті, де все ще немає «ющенківської» більшості, ледь не щодня влаштовують «демонстрації на захист». Треба ж якось підтримати «бойовий дух» нової опозиції. Зокрема, тих її представників, які мешкають у таборі позаду парламенту.

Силу доторків ужгородської міліції до недоторканного депутатства Нестора Шуфрича, Тамари Прошкуратової й Володимира Воюша парламент обговорюватиме таки сьогодні. Хоч опозиціонери ще в понеділок дуже прагнули перенести розгляд цього питання на 31 травня — очевидно, іронічні аналогії з Днем захисту дітей їм уже сидять у печінках. А якщо нi, то обіцяли блокувати трибуну доти, доки їх не вислухають. На що спікер Володимир Литвин зауважив, що від постійних блокувань у Верховної Ради знову падає рейтинг і це негативно позначається на тій самій опозиції. «Люди дивляться на нас і кажуть: «Праві, що їх б'ють»... Якщо працювати так і далі, то на вибори нічого йти. Люди думатимуть, що Кабмін вносить рішення про кредитування житла під три-чотири відсотки, а ці невігласи сидять і не хочуть приймати рішення. От і подумайте, в кого буде рости рейтинг», — порадив Литвин.

Партія «Народний союз «Наша Україна», хоч і зі скандалами та зливою критики, все розростається й розростається. Після минулих вихідних «офіційних» обласних осередків НСНУ побільшало ще на два: установчі конференції пройшли у Рівному та Києві. Пройшли досить мирно, незважаючи на анонсований попередньо опір «недругів». Зокрема, раніше про ймовірний зрив зборів повідомляли з Рiвного, зашкодити розбудові «президентської» партії планували «місцеві представники деяких політичних сил, близьких до керівництва області». Нагадаємо, Рівненську область очолює Василь Червоній — член Української народної партії, керівник якої Юрій Костенко вже обурювався тим, що «Народний союз «НУ» переманює до себе активістів-уенпістів. Але все так-сяк обійшлося, і тепер рівненську облорганiзацiю НСНУ очолює народний депутат Віталій Цехмістренко.

Торкатися до народних депутатів небезпечно — можна вилетіти з роботи. Звісно, масажистів або дівчат за викликом це навряд чи стосується, а от міліціонерам після контакту з депутатським тілом — непереливки. Як заявив журналістам міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, тi з них, хто пошарпав у лікарняній палаті Івана Різака нардепа Нестора Шуфрича, можуть опинитися на біржі безробітних. Наразі, повідомив керівник МВС, Генпрокуратура проводить службове розслідування щодо порушення Шуфричевої (а також Воюшевої і Тамари Прошкуратової) недоторканності при затриманні екс-«губернатора» Закарпаття. «Від результатів [розслідування] залежить, чи будуть ці люди далі працювати в МВС, — пострахав Луценко. — Я особисто бачив на плівці, що до нього (Шуфрича. — Авт.) доторкалися, і це є порушенням закону. Наскільки сильно доторкалися — встановить перевірка».

Уже було зібрався народний депутат Нестор Шуфрич, як і обіцяв, виписуючись із лікарні (це мало статися вчора чи сьогодні), поласувати смачнющими цукерками фабрики «Рошен», подарованими міністром внутрішніх справ, але капосні колеги Юрія Луценка геть зіпсували йому апетит. Спершу безжальний міністр охорони здоров'я Микола Поліщук заявив, що струсу мозку в постраждалого під час боротьби з бійцями спецпідрозділу «Сокіл» Шуфрича немає. «За даними об'єктивних методів обстеження, струсу головного мозку не було», — заявив Поліщук, один із найавторитетніших нейрохірургів України. Хоча здоровим Нестора Iвановича теж не назвав — на думку Поліщука, у пацієнта клініки «Борис» просто «ознаки старої травми лобових доль». Міністр також запевнив, що «може це сказати абсолютно достовірно», бо має повну інформацію з цього приводу.

Якщо сьогодні, везучи свого «залізного коня» до «бензинопою», ви побачили на табло біля заправки замість заповітних 3,20 усі 3,30 або й більше — не поспішайте «обіцяти» заправникам наскаржитися Юлі. Бо від сьогодні уряд більше не регулюватиме ціни на бензин — згідно з наказом Мінекономіки від 23 травня, дія наказу про граничні ціни на бензин вичерпується 25 травня 2005 року. Але не хапайтеся за валідол — це зовсім не означає, що завтра 95-й буде вже по 4 гривні за літр. Тобто не мало б означати, бо від таких чемних, на перший погляд, нафтотрейдерів із братньої Росії можна й не такого сподіватися...

Позачергового засідання Верховної Ради, присвяченого розгляду питання про побиття «об'єднаних» нардепів у Закарпатті, мабуть, усе-таки не буде. Бо хоча фракції СДПУ(о), за словами її уповноваженого представника Володимира Зайця, і вдалося зібрати 156 (при необхідних 150) підписів своїх колег, згодних попрацювати в сесійній залі понаднормово, головні фігуранти інциденту — Нестор Шуфрич і Тамара Прошкуратова — перебувають у лікарні, а Генпрокурор і голова відповідної парламентської комісії — в Ужгороді, де вивчають ситуацію на місці. Тому, вважає Заєць, швидше за все, синці депутатів і неприпустиме ставлення до них бійців спецпідрозділу «Сокіл» парламентарії обговорюватимуть уже на черговому пленарному засіданні, яке відбудеться 1 червня, в День захисту дітей.

Ніч. З-під бруднуватої казенної штори до лікарняної палати пробивається скупе місячне сяйво. Промінчик нічного світла вихоплює з темряви змарнілі від неспання й пережитих пристрастей обличчя чоловіка й жінки, які лежать під картатою інвентарною ковдрою, тісно притулившись одне до одного. У напруженій тиші чути приглушене биття їхніх сердець (в аритмічний перестук одного з них час від часу вриваються якісь постінфарктні шуми). Жінка тремтить. Очікування стає нестерпним. Аж ось воно: гуп! гуп! гуп! Від голих стін шпитального коридору відлунює пронизливо-фатальне гупотіння п'ятнадцяти пар «омонівських» чобіт...

Здається, хтось забув, на що перетворюється історія, коли повторюється. І якщо постійні блокування парламентської трибуни опозицією дратували навіть тоді, коли іншим способом привернути увагу до злочинних дій старої влади було неможливо, то що вже казати тепер, коли президію ВР щоранку оточують борці за права Бориса Колесникова й Івана Різака. От і вчора спікерові довелося на вимогу «блокадників» (СДПУ(о) та «Регіонів України» оголосити перерву, під час якої керівники фракцій і груп порадилися й вирішили, по перше, увімкнути трансляцію для молоді, яка, обвішавшись синіми стрічками, «повторювала історію» знадвору. А по-друге, вислухати есдеків та «регіоналів» i заслухати інформацію голови Тимчасової слідчої комісії з питань перевірки дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина Віктора Мусіяки.

Якщо для когось містичним числом є «13», то для українського уряду, схоже, роль «чортової дюжини» відіграє «29». Спершу їх було 3 000, потім стало 30, а тепер уже — ось вона, містика! — саме про 29 підприємств, які підлягають чи то реприватизації, чи то «доприватизації», говорить перший віце-прем'єр-міністр Анатолій Кінах. І не раз говорить, навіть не двічі, а саме стільки разів, щоб у журналістів виникло природне бажання поцікавитися назвами, власниками і строками перегляду приватизації. Більше того, наявність такого списку привселюдно на прес-конференції підтверджує Президент Ющенко. Однак — дивна річ! — Прем'єр-міністр Тимошенко наявність такого списку рішуче заперечує. Їй підтакує міністр економіки Сергій Терьохін: за його словами, «списку 29» не існує взагалі, Терьохін «не менше, ніж Прем'єр-міністр» був здивований заявою Кінаха. Насамперед тому, що «зараз не існує законодавчо визначених критеріїв, за якими підприємство може бути віднесене до сумнівно приватизованих, а також критеріїв, за якими повинна проводитися дооцінка». Розробкою цих критеріїв, за словами пана Сергія, якраз і займається Міністерство економіки.