Учора стало остаточно відомо, що в останню неділю жовтня, як передбачає Конституція, відбудуться всенародні президентські вибори — Верховна Рада на своєму вчорашньому засіданні врешті прийняла відповідну постанову (хоча Іван Плющ вніс її ще минулого року). Після відмови від норми про вибори гаранта у Верховній Раді норму про дату виборів — 31 жовтня — підтримали і «більшовики», й опозиціонери: на електронному табло висвітилося доволі рідкісне для нашого парламенту число голосів «за» — 429.

Диво дивне трапилося позавчора увечері: Президент України доручив Генеральній прокуратурі, Державній податковій адміністрації та Міністерству з надзвичайних ситуацій ввести мораторій на проведення перевірок ЗМІ під час президентської виборчої кампанії. Такий крок Леоніда Кучми, який протягом кількох років незмінно входить до міжнародного списку найбільших ворогів преси, трохи здивував. Особливо в контексті того, що якихось два тижні тому пропрезидентські парламентарії відмовились підтримати згаданий вище мораторій (його пропонував «нашоукраїнець» Микола Томенко).

Судові слухання за позовом Віктора Медведчука до видавців книги «Нарцис» та її автора Дмитра Чобота тривають у Печерському суді вже другий рік. І з кожним днем голос Дмитра Васильовича у храмі Феміди звучить усе впевненіше та твердіше: за цей час «біографу» головного президентського адміністратора вдалося назбирати чимало вагомих доказів та свідків, які пiдтверджують про далеко не соціал-демократичну сутність голови СДПУ(о). Наприкінці минулого року під тиском Чоботових доказів Медведчук відмовився від усіх позовних вимог, що стосувалися його бізнесової діяльності. Та панові Дмитру цього було замало: на засіданні суду Чобіт повідомив про те, що у, м'яко кажучи, не зовсім чистій бізнес-діяльності керівника АП є склад злочину. Суддя Нiна Фадєєва одразу ж направила заяву Чобота в Генпрокуратуру для розслідування.

Жодного з представників «Нашої України» (незаконно усунутого з посади міського голови Василя Петьовку, народного депутата Віктора Балогу та екс-заступника Петьовки Золтана Лендєла) територіальна виборча комісія Мукачевого ще не зареєструвала кандидатом у мери цього мальовничого закарпатського містечка. Нові вибори після організованого з Банкової перевороту, нагадаємо, відбудуться 18 квітня. Про це у коментарі «УМ» повідомив сам Василь Петьовка. За його словами, у середу відбулося засідання тервиборчкому, на якому обговорювалося питання реєстрації. «За останнім неофіційним повідомленням, «за » [реєстрацію] проголосувало четверо, «проти» — троє і вісім утрималося, — повідомив Петьовка. — Тому це питання перенесли на п'ятницю». До речі, екс-мер до цього часу не отримав від міськради своєї трудової книжки, що може створити ще більше проблем у його реєстрації.

Схоже, Рух, який у 1999 році розколовся на НРУ і УНР (нині УНП), таки буде єдиним. А точніше, з'єднається під брендом нової правоцентристської партії: вчора мала відбутися спільна зустріч керівних органів Народного руху Тарасюка, Української народної партії Костенка (вони входять до блоку «Наша Україна») та УРП «Собор» Матвієнка (Блок Юлії Тимошенко), на якій планувалось обговорити питання про утворення єдиної політичної сили на «потрійній» базі. Щоправда, як пояснив «УМ» керівник секретаріату УНП Борис Соколовський, безпосереднього об'єднання можна очікувати лише після президентських виборів. «Ми реалісти, — зазначив пан Соколовський, — цей процес дуже складний, бо треба напрацювати його механізми, а також спільні програмні і статутні документи».

Увесь позавчорашній мітинг лідери опозиції провели, тримаючи один одного під руки: посередині Юлія Тимошенко, а по обидва боки — Віктор Ющенко та Олександр Мороз. Картинка була дуже ідилічною, тому з 5-тисячного натовпу після фраз на кшталт «Трійка буде разом!» раз по раз лунали радіснi вигуки. На жаль, у політиці, як і в житті, бажане не завжди є дійсним, а за реальність і реалізм доводиться боротися. У своєму виступі Віктор Ющенко зазначив, що в його блоку є повне розуміння з Блоком Тимошенко в питанні підписання маніфесту про дії опозиції на найближче політичне майбутнє. У взаєминах із соціалістами такого порозуміння наразі немає. Передусім тому, що Соцпартія підтримує політреформу, котру засудили не тільки Ющенко та Тимошенко, а й «рядові» учасники мітингу. Тому акцію опозиції Мороз, на відміну від емоційно «запалених» Ющенка і Тимошенко, залишав із похмурим чолом.
Про те, чому, власне, між трійкою нема «повного порозуміння», кореспондент «УМ» намагався дізнатися в Олександра Мороза, поки той прямував від пам'ятника Шевченку до авто.

Учора в Україні знову побував Іван Рибкін, кандидат у президенти Росії, який на початку лютого дивним чином зник у Москві й несподівано знайшовся в Києві. Цього разу Іван Петрович завбачливо попередив Леоніда Кучму та Віктора Черномирдіна про свій візит. За словами Рибкіна, він приїхав до столиці України, аби «висловити вдячність підприємцю [Ігорю] Керезю та його друзям», який організовував його попередню поїздку...
Від кількості журналістів, які прийшли послухати російського гостя, конференц-зал УНІАН аж тріщав. Справа в тому, що напередодні скандал із рибкінськими пригодами у Києві набув нового повороту: російська преса опублікувала роздруківки деяких розмов самого кандидата у президенти Росії, його британсько-російського колеги Бориса Березовського, вищезгаданого Ігоря Керезя, а також народних депутатів із «Нашої України» — Давида Жванії, Романа Безсмертного та його двоюрідного брата Сергія. Із роздруківок випливало, що всі ці особи мали відношення до київських «вакацій».

Ми живемо в Україні. Однак складається враження, що це не до всіх ще «дійшло» — на тлі того, як вищі державні чини опираються наданню пільг українським книзі та пресі. Цьому породжується спротив. Адже, як заявив на вчорашній прес-конференції в УНІАНі один із лідерів відомого студентського голодування 1990 року Олесь Доній, «українська культура як україномовна культура може вимерти, а залишитись вже як російськомовна». Аби зрозуміти серйозність подібної заяви, треба принаймні послухати українські радіостанції, котрі, як іронізує Доній, наповнились «блатняком» ледь не по самі вінця. Дійшло до того, що музику одного з наших флагманів, гурту «ВВ», не брали в ефір через «неформатність» (не стильову, звісно, а мовну). Як наслідок — у багатьох українських митців у житті побільшало «прози»: «Вранці за кавою я завжди любив слухати радіо. А зараз, коли «Свободу» перенесли на короткі хвилі, складається враження, що я учень школи для дефективних дітей, — у притаманному своїй літературній творчості стилі зізнався журналістам художник-драматург-громадський діяч Лесь Подерв'янський. — І таке враження, що такі самі дефективні працюють на наших радіостанціях. Створюється ефект, про який казав Ніцше: «Ти дивишся в безодню, безодня дивиться на тебе, і ви один одного виховуєте». Два дебіли виховують один одного. Комерція комерцією, але я думаю, що без нормального державного протекціонізму це радіо так і лишиться дебільним, і мені за кавою доведеться сидіти, нічого не слухаючи».

Генеральна прокуратура вiдмовилась порушити кримiнальну справу за матерiалами генерала СБУ Валерія Кравченка. «Те, що наводив Кравченко, ми проаналiзували — порушень немає, — повідомив учора Генпрокурор Геннадій Васильєв. — Це остаточний висновок». Як повідомляє «Інтерфакс-Україна», глава ГПУ також зазначив, що вказiвок щодо стеження за будь-ким не було, і це встановлено перевiркою. У тому, що «остаточний висновок» буде саме таким, сумніватись не випадало. Адже в іншому випадку Президент навряд чи поставився б до можливого оприлюднення матеріалів Кравченка так спокійно.

Комітет виборців України давно став невід’ємною частиною поняття «народне волевиявлення» — починаючи з референдуму і закінчуючи виборами мера провінційного містечка. Активістів цієї недержавної організації складно не помітити на виборах: вони виступають у пресі, проводять акції, в день голосування «патрулюють» на дільничних комісіях, а у виборче «міжсезоння» працюють над вдосконаленням електорального законодавства та «моніторять» окремих представників влади. Всюдисущість КВУ, зізнався голова правління організації Ігор Попов, забезпечується у доволі дивний, проте ефективний спосіб. Рiч у тiм, що, за українським законодавством, громадська організація не може бути спостерігачем на виборах. Але доступ до виборчих дільниць мають журналісти. Тому на минулих парламентських виборах посвідчення газети «Точка зору» (це видання КВУ) мало аж... дві тисячі осіб! Це, зауважив Попов, «тягнуло» на кілька рядків у Книзі Гіннесса, проте Комітет виборців пізно про це здогадався.