Сьогодні в усьому світі традиційно згадуватимуть про дітлахів та їхню беззахисність — із нагоди Міжнародного дня захисту дітей. Україна — не виняток: у нас особливо багато дітей, яких потріб­но захищати і якими слід опікуватися. Юкіе Мокуо, голова дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, стверджує: за останніми дослідженнями, у нашій державі є близько 85 тисяч дітей, права яких постійно порушуються. «Тому Міжнародний день захисту дітей повинен стати не єдиним днем, коли ми згадуємо і піклуємося про дітей, — каже Юкіе Мокуо, — вони щодня потребують нашої підтримки».

Завершення минулого тижня для Віктора Януковича принаймні на західному напрямку виявилося плідним. Із XVII саміту глав держав Центральної Європи у Варшаві Президент України повернувся зі здобутками: потиснув руку, пообідав і навіть «тепло привітався» (цитата з президентського сайту) з лідером США Бараком Обамою, обговорив актуальні питання двостороннього співробітництва з президентом Польщі Броніславом Коморовським. І головне: «привіз» наступний центральноєвропейський саміт в Україну — наступного року цей представницький форум відбудеться в Києві, причому фактично напередодні початку чемпіонату Європи з футболу.

Напередодні Дня Києва «УМ» поспілкувалася з Лідією Антонівною Пономаренко — автором книги «Вулиці Києва». Лідія Антонівна без тями закохана в Київ; історик, геодезист, вона 40 років працює з давніми документами, схемами та картами «стольного града». З цією дослідницею ми говоримо сьогодні про «візитку Києва» — Хрещатик.

Володимир Зайцев народився на Харківщині, та перші 14 років життя провів на Кубані, у станиці Брюховецькій. Її, названу на честь нашого гетьмана, як, власне, і весь благодатний край, обживали українські козаки–запорожці зі зруйнованої Катериною ІІ Січі. Підлітку з міцним козацьким корінням вкарбувались у пам’ять і українські прізвища сусідів, знайомих, і їхня суржикова «балачка», якою колоритні діди переказували родинні легенди й бувальщини про походи на ворога, і всуціль «наші» назви станиць — Батуринська, Полтавська, Канівська. Однак у ті радянські часи вільнолюбну козаччину вважали «пережитком минулого», ставили за приклад інших героїв. Зрештою, і фах економіста, який опановував уже в Україні, й подальша робота за спеціальністю та підприємницька діяльність, здавалося, не сприяли заглибленню у першовитоки роду й народу. Спонукав до цього, вважайте, випадок.

Щоб привернути увагу світової спільноти та української влади до вирішення соціальних питань чорнобильців та зони відчуження навколо ЧАЕС, інвалід другої групи з містечка Білицьке, що на Донеччині, на милицях має намір пройти близько 3 тисяч кілометрів територією України, Росії та Білорусі. А ще свою незвичну подорож Олександр Мазуренко присвячує 20–й річниці незалежності України.

Для 60–річного Олександра Мазуренка — це не перше випробування тисячами кілометрів, пронизливими вітрами, палючим сонцем та колючими дощами. Благодійна хода — це мірило не лише фізичного гарту, а й прояв його козацького духу, сили й волі.

Першу свою подорож на милицях він здійснив ще у 2000 році. Тоді Олександр перетнув Україну зі Сходу на Захід, від Луганська до Ужгорода. Мужній українець за 72 дні подолав близько 1600 кілометрів. Ту ходу наш земляк присвятив річниці Хрещення Русі. Під час подорожі відвідав святі для нього місця, зокрема Чернечу гору, місце, де на знак протесту проти русифікації вчинив акт самоспалення Олекса Гірник.

Учора в Києві відзначали першу річницю ратифікації харківських угод. Більшість демонстрантів висловлювали негативне ставлення до сумнозвісних домовленостей і вимагали їх денонсації. Але були й начебто прихильники «газо–флотської» дружби: молодіжне крило Партії регіонів рекрутувало близько тисячі людей, які «застовпили» плаци біля Верховної Ради та адміністрації Президента і, відверто нудьгуючи, демонстрували схвальне ставлення до політики Януковича. Однак вони програвали опозиційним мітингам і за настроєм, і за жвавістю.

Позавчора ввечері в Національній опері України відбулася церемонія вручення Української премії в галузі моди Best Fashion Awards.

Дрес–код заходу Creative black tie означав, що жінки мають бути у вечірніх сукнях у діл або коктейльних, а чоловіки до строгого смокінгу можуть додати модну новинку. Такі події стимулюють індустрію моди. Тож luxury — салони краси в середу були заповнені, в ювелірних магазинах шукали новинки, походи по київських бутіках і шоу–румах дизайнерів носили не стільки екскурсійний, як прикладний характер. Паралельно «тусувалися» орендовані смокінги і позичені клатчі. Гра в моду по кишені не всім, хто її любить. Подібна церемонія передбачає, що модним має бути все — від постановки і ведучих до людей, які вручають ці премії. Персони з червоними квадратиками запрошень під шампанське і класичну музику обмінювалися такими прискіпливими поглядами, ніби кульові блискавки літали по фойє Національної опери.

Полотно майстрині вишивки Тетяни Протчевої — це карта, на якій кожна область позначена характерним для неї орнаментом. Майстриня виконала написи на вишивці латиницею, щоб її могли читати іноземці.

Позавчора ввечері українська мода ввійшла в арсенал національного мистецтва. Простіше кажучи, в «Мистецькому арсеналі» відкрився 28–й Ukrainian Fashion Week. Завдяки тому, що час іноземних байєрів і фешн–спеціалістів коштує дорого, графік показів перших трьох днів складений практично ідеально — нікого зайвого.