Жахливою подією закінчився для групи студентів Тернопільської медичної академії виїзд на турбазу поблизу райцентру Теребовля. Приблизно за кілометр від цього містечка є великий піщаний кар'єр, до якого і вирушили під вечір на прогулянку 20-річна Зоя Панасюк та ще двоє хлопців.

Тема насіння сьогодні популярна як ніколи, бо ж народ почав масово засівати-засаджувати дачні ділянки, городи і поля. Відповідно, актуалізувалася вона і для осіб з кримінальними нахилами. Тернопільські правоохоронці, приміром, нещодавно викрили злочинну групу, яка спеціалізувалася якраз на «чистці» комор різних сільськогосподарських підприємств. Спочатку група молодих чоловіків займалася насінням, так би мовити, законно — скуповувала його у селян, щоб потім перепродувати, але навар, мабуть, не задовольняв. Тоді вони дещо змінили діяльність.

З ініціативи голови Підволочиської районної організації Української народної партії Зіновія Тетюка та інших представників політичної опозиції в цьому містечку на Тернопільщині започатковано «Чорну книгу пам'яті». До неї, за резолюцією одного з мітингів на захист демократії, вирішено заносити прізвища всіх місцевих діячів, які віддано служать нинішній владі на чолі з Президентом Кучмою. А робитиметься це для того, щоб, коли на президентських виборах переможе все-таки Віктор Ющенко, ніхто з його нинішніх противників не зміг миттєво «перефарбуватися» задля збереження вигідних посад, як часто-густо ставалося в минулому.

Мабуть, кожна людина хотіла б жити у постійному мирі сама з собою і навколишнім світом. А значить — не злитись і не дратуватись, не шматувати свідомість численними компромісами між «можу», «хочу» і «мушу», не заздрити, не комплексувати і ще багато «не», протистояти яким пересічний громадянин нашого далекого від усіх ідеалів суспільства вважає просто неможливим. Гармонійність стосунків відійшла кудись далеко на задній план. А всі свої неприємності, нещастя і «невезуху» ми звично і затято списуємо на обставини, недоліки оточуючих і все таке інше. Водночас ще мудреці прадавніх часів стверджували, що спокій, радість і гармонію треба шукати передусім у своїй душі, а змінити на краще навколишній світ неможливо, не вдосконаливши спочатку себе. Інша справа, що це непросто. Але ж можливо! Тернополянин Дмитро Вакуленко, наприклад, у цьому впевнений стопроцентно. Інакше не був би керівником незвичайного об'єднання під назвою «Гармонія». Незвичайного передусім тому, що, як на мене, воно об'єднує речі мало- чи й зовсім несумісні.

Трагедія сталася в одному з сіл (в інтересах потерпілої дитини працівники міліції відмовляються назвати населений пункт) Бучацького району Тернопільської області. Його жителька звернулася до райвідділу міліції із заявою про згвалтування її трирічного сина. Наругу над маленьким хлопчиком вчинив 19-річний сусід, у мозку якого сексуальне збоченство затьмарило елементарні почуття людяності.

То там, то тут в місті темної пори нападали на самотніх перехожих — їх били і забирали все, що можна було забрати. Як виявилось, кілька десятків таких злочинів здійснили не якісь урки чи представники навколокримінального світу, а дев'ятеро 15—16-річних хлопців, учнів тернопільських шкіл, училищ та одного з коледжів, причому сім'ї більшості з них аж ніяк не можна назвати неблагополучними.

Цікавий еколого-краєзнавчий проект під назвою «Наша спадщина» розпочали на Тернопільщині члени Спілки української молоді та молодіжної організації «Зелений простір». Її перший етап стартував iз подачі півтори сотні волонтерів не лише з Тернополя, а й з сусідніх регіонів, які упродовж дванадцяти годин абсолютно безкоштовно прибирали територію одного з найстаровинніших і водночас найбільш запущених замків регіону — Микулинецького. Дві вантажівки сміття вивезли добровольці з історико-архітектурного об'єкту, а, крім того, насадили там молодих дерев та провели просвітницьку зустріч із місцевими мешканцями та представниками влади. Як сказав кореспондентові «УМ» голова «Зеленого простору» і водночас лідер тернопільських сумiвцiв Юрій Заруцький, проект має передусім саме просвітницьку мету, адже люди навряд чи навчаться берегти те, про цінність чого мають поверхове уявлення, а «спадщина — це те, що повинні зберегти і передати для нащадків».

Що означає захоплюватися мотоциклами, авторка цих рядків знає не з розповідей. У ранній-бо юності закохалася в хлопця, який життя без своєї «Яви» не уявляв. Отож заразилася від нього цією «бацилою». Розмальовані шоломи, комбінезони з наворотами, групові виїзди на ближню природу й у далекі мальовничі краї. Мріяла про власний легкий мотоцикл, бо «Яву» втримувати було важкувато. Та перспективи виявилися іншими. Затятий мотолюбитель став моїм чоловіком, накочипив потрібну суму, продав «Яву» і придбав своє перше авто. Мотоцикли та вся пов'язана з ними романтика назавжди зникли з нашого життя. І я на багато років залишилася у твердій упевненості, що мотоцикли — це таке собі тимчасове захоплення всіх, хто прагне до швидкості і керма, але придбати автомобіль ще матеріально не в змозі. Аж поки не познайомилася з тридцятитрирічним тернополянином Романом Мартинюком. В Прагу на автомобілі читати тут цікава інформація.

В одному з найстаріших і найкрасивіших храмів Тернополя, що розташований у самому його центрі — катедральному соборі Непорочного Зачаття Богородиці, — почали відправляти служби англійською мовою. Як повідомили кореспондента «УМ» у єпархії Греко-католицької церкви, якій належить храм, така новація впроваджена на прохання іноземних студентів Тернопільської медакадемії, центральний корпус якої розташований неподалік собору.

У результаті перевірки Контрольно-ревізійного управління правоохоронці інкримінують йому незаконне використання бюджетних коштів на суму приблизно у 75 тисяч гривень. За ці гроші було відремонтовано автомобілі, придбано мобільні телефони та оплачено інші послуги, непередбачені законодавством стосовно коштів, виручених від продажу земельних ділянок, як це було в даному випадку.