Нещодавно «УМ» писала про той фінансовий меч, що навис над газетою Верховної Ради «Голос України». Видання, нагадаємо, опинилося перед загрозою значних втрат після того, як 10 грудня 2003 року суддя Дарницького місцевого суду Києва Тетяна Щасна постановила стягнути з редакції та її журналіста Сергія Лавренюка більш ніж півмільйона гривень. Ці кошти мали піти на користь позивача — ЗАТ «ТНК-Україна-Інвест», невдоволеного серією матеріалів у «Голосі України» про обставини приватизації ВАТ «ЛиНОС» та борги останнього. Від «непідйомних» грошових виплат журналістів «урятувало» рішення Апеляційного суду. Колегія суддів останнього задовольнила апеляційну скаргу «голосів» і направила справу на новий розгляд.

Учора парламентський день знову пройшов під «стягом» Мукачева: керівництво Генпрокуратури, МВС та СБУ знову звітувало перед депутатами про розслідування тих колiзiй, що відбулися на виборах міського голови 18 квітня. На порядку денному стояли й інші питання, зокрема лідер комуністів Петро Симоненко до цього порядку кілька разів вносив питання про відкликання українського контингенту з Іраку (ліві навіть вивісили перед президією велике гасло-простирадло з цього приводу). Але найважливішим залишився Мукачів — містечко, котре віднедавна кидає у холодний піт своєю «демократичністю» увесь західний світ. Однак, як і перед святами, нічого конкретного від «силовиків» нардепи не почули.

Цілком імовірно, що вже через якихось кілька місяців скандально відомий екс-Прем'єр України Павло Лазаренко стане «вільною пташкою». Бо після того, як минулої п'ятниці суддя суду Північного округу Каліфорнії Мартін Дженкінс скасував майже половину пунктів обвинувачення у справі «США проти Лазаренка», Павлу Івановичу загрожує не понад двісті років ув'язнення, як передбачалося раніше, і навіть не двадцять, про які заговорили нещодавно, а неповних п'ять. Принаймні такої думки дотримується адвокат Лазаренка Дорон Вайнберг. Якщо врахувати, що за американськими гратами Павло Іванович уже відбув більше чотирьох років, то при великому бажанні наступний Новий рік він може зустріти на волі.

П озавчора Ужгородський районно-міський суд відмовив народному депутатові і невизнаному меру Мукачева Віктору Балозі в оскарженні рішення територіальної виборчої комісії, яка визнала переможцем на виборах міського голови ставленика влади Ернеста Нусера. Однією з головних підстав для рішення суду було те, що не всі оригінали протоколів, надані як докази перемоги «нашоукраїнця», були правильно оформленими, повідомив у коментарі «Українським новинам» народний депутат і «адвокат» Балоги Юрій Кармазін. Утім той факт, що певні протоколи, які депутати та спостерігачі в оригіналах отримували на дільницях, начебто були не належним чином оформлені, зовсім не свідчить, ніби в них вказані вигадані депутатами результати. І протоколів, за якими тервиборчком оголошував свої результати, ніхто суду не надавав.

Минає другий тиждень з того дня, як Мукачів обирав собі міського голову. Як з'ясувалося, насправді вибір зробила не громада міста, а різні «елементи» — починаючи від бритоголового «братка» й завершуючи головою тервиборчкому. Тепер уже очевидно: мукачівські вибори, починаючи від безпосереднього підбиття підсумків і завершуючи реакцією на все, що тоді сталося, влади, правоохоронних органів та суспільства, матимуть великий вплив на подальший розвиток демократії в Україні. Бо це були не просто вибори мера і навіть не змагання між СДПУ(о) та «Нашою Україною» за Закарпаття. Йдеться про значно глобальніші речі. І не випадково йдеться саме напередодні президентської кампанії.

От уже який місяць автор книги «Нарцис» Дмитро Чобіт намагається домогтись порушення кримінальної справи проти Віктора Медведчука. І наразі безрезультатно, оскільки судді та прокурори, до рук яких потрапляє ця справа, роблять усе можливе, аби до неї не додався прикметник «кримінальна».

Попри те, що з того драматичного дня, коли Мукачів намагався вдруге протягом річного відрізку часу обрати собі мера, минуло вже десять днів, «мукачівська справа» не сходить зі стрічок інформаційних агенцій та шпальт опозиційної преси. Нещодавно з «гарячої точки» Закарпаття повернулася робоча група Верховної Ради, яка констатувала: найголовнішим порушенням виборчого процесу була фальсифікація волевиявлення громадян. Як стверджує один із членів групи, голова парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко (фракція БЮТі), «фальсифікацію виборів мукачівського міського голови було забезпечено підміною протоколів у часовому проміжку приблизно з 22-ї години 18 квітня до 2-ї 19 квітня». Як розповів Матвієнко у своєму повідомленні для журналістів, «підтасовка» відбувалась на шляху з дільничних комісій до тервиборчкому. Фальсифікованими, за інформацією Анатолія Сергійовича, виявилися результати з 12 виборчих дільниць.

Учора Верховна Рада знову повернулася до розгляду ситуації, яка склалася у Мукачеві. І знову парламентарії ледь не реалізували нагоду рекомендувати Леоніду Кучмі звільнити свого головного адміністратора Віктора Медведчука. За законопроект Андрія Шкіля, у якому також пропонувалося звільнити закарпатського «губернатора» Івана Різака та міністра внутрішніх справ Миколу Білоконя, проголосувало 224 народних депутати. Тобто до «параші» забракло не 12 голосів, як позавчора, а лише два! Збільшення невдоволених на цілий десяток — сигнал для есдеківських начальників доволі симптоматичний. Депутати вирішили голосувати в таємному режимі, і тих, хто побоявся гніву з Банкової, одразу поменшало. І ресурс невдоволення Медведчуком і Ко у самій більшості ще явно не вичерпано.

Учора в парламенті слухали питання про описаний «УМ» у попередніх номерах «виборчий шабаш» у Мукачеві, де 8 квітня обирали мера. Міністр внутрішніх справ Микола Білоконь, голова Служби безпеки Ігор Смешко та Генеральний прокурор Геннадій Васильєв, яких цього дня викликали «на килим» до Верховної Ради, виглядали на трибуні настільки зніяковіло та беззубо, що на думку мимоволі спадала аналогія з доповідями «силовиків» після оприлюднення плівок Мельниченка та віднайдення під Таращею тіла Гонгадзе. Побої народних депутатів, розбій на дільницях, дивне зникнення протоколів із тервиборчкому, злиття «ментів» та «братків» у Мукачеві в одну банду поставили «силовиків» перед очима народних обранців у дуже незручне становище. Окрім того, учора на МВС, СБУ та ГПУ натиснув сам Президент: Кучма дав доручення Васильєву спільно з СБУ розслідувати факти можливого порушення законності під час виборів мера Мукачева, і Генпрокурор повинен поінформувати Л.Д. про перевірку до 1 травня. Таке рішення Президент виніс після того, як провів двогодинну бесіду з Віктором Ющенком, трьома побитими депутатами-«нашоукраїнцями» (Юрієм Павленком, Петром Олійником та Миколою Поліщуком), чи не головним учасником усіх «розборок» Євгеном Червоненком та Уповноваженим ВР з прав людини Ніною Карпачовою.

Позавчора по обіді голова територіальної виборчої комісії Мукачева вручив посвідчення мера кандидатові, котрого підтримувала СДПУ(о), — Ернесту Нусеру. Цього ж дня Президент Леонід Кучма скасував указ, яким наприкінці минулого року призначав в. о. міського голови Мукачева Мирослава Опачка. На жаль, інформацію про «інавгурацію» Мукачівський тервиборчком поки що офіційно не підтвердив: її поширив нардеп-«нашоукраїнець» Володимир Філенко, який зараз працює у Мукачеві в складі парламентської робочої групи. Взагалі, місто наче накрили чорною скатертиною. Позавчора журналістам не вдавалось отримати у ТВК жодної інформації про офіційні результати виборів, по обіді цього ж дня зник мобільний зв’язок від UMC, а вчора від ТВК нічого не змогли довідатись навіть нардепи.