Жахлива доля Георгія Гонгадзе з «приватної» трагедії його близьких та друзів уже давно перетворилася на загальнодержавну. І марно було б сподіватися, що політичні діячі (навіть ті ж самі, хто активно закликає «не турбувати спокій Георгія та не ворушити рани його матері») напередодні виборів не згадуватимуть цього імені у своїх цілях. Тим паче що ім'я це тісно пов'язане із «касетним скандалом», а отже, і ще багатьма-багатьма далеко не останніми в країні іменами.

Запитань до Президента у суспільства — безліч. Почути відповідь на них від самого Віктора Ющенка вдається набагато рідше, ніж того хотілося б. Хоча якби обіцянка В. Ю., не раз повторювана ним під час минулорічних виступів на Майдані (про те, що влада регулярно «виходитиме до народу» й інформуватиме його про свої дії), виконувалася сумлінніше, то, можливо, багато кроків Президента сприймалися б у народі з більшим розумінням. А, відповідно, і рейтинги нової влади затрималися на значно вищій, ніж це є зараз, позначці.

Президенти — теж люди. І їм теж може захотітися їсти, коли поруч немає ні кухарів, ні навіть бутерброда про запас. Хоча складно собі уявити, наприклад, Леоніда Кучму часів президентства (та й зараз, якщо чесно), який «заморює черв'ячка» не де-небудь у розкішному ресторані, а «по-простому», як будь-хто з нас, коли дошкуляє «легкий голод». А от Віктора Ющенка, який перекушує придбаними на базарному лотку хот-догами, можна не тільки уявити, а й побачити. Минулої суботи така нагода випала продавцям і покупцям Бориспільського ринку, які, мабуть, іще довго згадуватимуть своє несподіване спілкування з Президентом.

Ну от, трохи попрацювали, «підтяглися» й «видали» Україні повноцінного Прем'єра. Результат, який висвітився на парламентському табло, виявився навіть кращим, ніж сподівалися оптимісти після вівторкового провалу кандидата на посаду глави уряду Юрія Єханурова: «за» — 289. Сказав же Президент, маючи на увазі, в тому числі, і насмішкуваті 223 при першому голосуванні: не трагедія це все, а «плата за право називати себе демократичною політичною системою, європейською державою». Так воно, схоже, і є.

Недарма деякі особливо песимістично настроєні експерти прогнозували, що після відставки «всіх-всіх-всіх» і, відповідно, напередодні виборів, в Україні розпочнеться жорстока війна компроматів. Після «розлучення» двох «Ю» минуло всього лише кілька днів, а війна ця, схоже, вже розгорілася не на жарт. І принаймні на початку той, хто розумніший (або той, хто таким чином звик діяти давно) воліє вести її чужими руками.

Колишній «губернатор» Закарпаття, багатостраждальний соціал-демократ (об'єднаний) Іван Різак нарешті на свободі. Звісно, пана Івана звільнили не за красиві очі, і навіть (принаймні номінально) не за голоси його соратників, які можуть бути віддані (а можуть і не бути) за призначення Прем'єр-міністром запропонованого Президентом на цю посаду Юрія Єханурова. Різак пізно ввечері у вівторок вийшов на умовну свободу в обмін на внесену його однопартійцями заставу в 500 тисяч гривень.

Святослав Михайлович Піскун, Генеральний прокурор України, ніколи не дає підстав сумніватися у своїй глибокій переконаності в тому, що його відставки «не дочекаєтесь». Хтозна, що саме вселило у керівника ГП таку впевненість — чи то його надлюдська самозакоханість, чи то добре знання законодавства, чи ще якісь одному йому відомі причини, але кожен, хто знає Піскуна особисто, може підтвердити: впевненістю у своїй «невідставності» й генпрокурорській неперевершеності Святослав Михайлович аж світиться. Мабуть, саме тому так спокійно і самовпевнено, відгулявши День незалежності й офіційний прийом Президента в Софійському дворику, Генпрокурор наступного дня на прес-конференції спокійно запевнив журналістську аудиторію, що готовий піти у відставку.

Навіть прокурорське серце — не камінь. Побачивши, як тяжко страждає ув'язнений екс-«губернатор» Харківщини Євген Кушнарьов, невблаганна доти Генпрокуратура розтанула. А справи у затриманого за обвинуваченням у перевищенні влади, що призвело до завдання державі збитків на суму понад 8 мільйонів гривень, були справді кепські. Як повідомляла журналістам керівник прес-служби очолюваної Кушнарьовим партії «Нова демократія» Оксана Коваль, Євген Петрович, незважаючи на постійне погіршення й без того важкого стану, вперто продовжував голодування, яке оголосив іще 17 серпня з протесту проти свого затримання. Кушнарьов перебував не за гратами, а в спецвідділенні лікарні швидкої допомоги (туди головного «нового демократа» відвезли після того, як він знепритомнів у залі суду). Лежачи з гіпертонічним кризом, колишній голова Харківщини пив тільки воду й, окрім лікарів, мав змогу спілкуватися лише з адвокатом. Із кожним днем у бідолахи погіршувався аналіз крові й кардіограма, що свідчило про поглиблення порушень метаболічного обміну...

«Я йду в доброму настрої. Ставлюся до цього нейтрально. Для мене це така ж сама нормальна, але й водночас обов’язкова і необхідна подія, як сходити зранку в туалет». Так іще у вівторок, справді перебуваючи в доброму гуморі, висловив своє ставлення до допитів колишній «губернатор» Харківщини Євген Кушнарьов. Вийшовши зі слідчого управління Генпрокуратури, обвинувачений у зазіханні на територіальну цілісність України та недоторканність її кордонів, екс-високопосадовець потішився з того, що «без наручників», і повідомив: наступного ранку його знову чекають у ГП. Звісно, винним він себе не вважає, бо статті про сепаратизм у законодавстві немає — тільки про порушення державного кордону, а Кушнарьов його не порушував; але на допит піде.

Коли у відомство приходить новий начальник і приводить на місце старої команди «своїх» людей, навряд чи йому варто дивуватися з того, що серед звільнених кадрів знайдеться чимало охочих помститися. Тому цілком природно, що в постреволюційній Україні ледве не щодня лунають гучні викривальні заяви «старих» високопосадовців, які втратили посади тільки через те, що служили старій владі. Іноді ці обурені сентенції є безпідставними і свідчать тільки про бажання їхніх авторів «наплювати в борщ» своїм наступникам, але іноді вони дуже навіть слушні і вказують новій владі на те, що в її домі таки далеко не все гаразд.