Не завітати до села Родіонівка я не міг. І не лише тому, що за свою 25-річну журналістську практику на теренах Дніпропетровщини ще жодного разу там не бував. Інтригувало інше — до Президента України і Прем'єр-міністра офіційно звернулися батьки учнів скромної середньої школи з Криворіжжя. Відкритий лист із 20 підписами батьків надійшов і до редакції «УМ».

Аварія сталася близько 16-ї години 22 травня. Потяг із 57 вагонів, завантажених залізорудним концентратом, рухався від станції Грековата у бік Кривого Рогу. За зізнанням машиніста тепловоза, який за пару годин до аварії віз по цьому ж перегону порожняк, вагони спершу сильно захитало, а потім і взагалі вони перетворилися на купу-малу.

У психоневрологічному відділенні для лікування хворих із психосоматичною патологією Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова таких пацієнток нараховується троє. Усі — жінки. В усіх — зріст під 170 сантиметрів, а вага — менше як 40 кілограмів.

Про те, що у Жовтих Водах щось сталося, я почув, їдучи в «Столичному експресі» «Київ — Дніпропетровськ». Пасажири, спілкуючись між собою, згадували нещодавню аварію, тож можете уявити їхній стан, коли на під'їзді до П'ятихаток чоловічий голос у динаміку повідомив про аварію на хімічному заводі у Жовтих Водах і закликав зачинити вікна і не виходити на станції. У П'ятихатках, певна річ, усі прилипли до вікон: торговці з товаром стояли на пероні, немов нічого й не сталося, правда, покупці біля них звично не топталися.

«Хоч слово мовлене інакше, та суть в нім наша зостається» — ці відомі рядки українського поета мимоволі спливають у пам'яті з огляду на події останнього часу на теренах Дніпропетровщини. Тут представники «донецької» партії, які мають тверду більшість і в обласній, і в міських радах, тепер чи не найбільше зосередилися на тому, щоб якомога надійніше оволодіти медіа-простором.

Вбивство, яке сталося у Дніпропетровську вночі 5 квітня, без перебільшень, сколихнуло все місто. Мертвою, із до невпізнаності понівеченим обличчям на подвір'ї середньої школи № 33, у самісінькому центрі міста, було знайдено 20-річну доньку відомої журналістки 11-го телеканалу Марини Деобальд. Правоохоронці для розкриття зухвалого вбивства задіяли значні сили. І вже за тиждень їхні зусилля принесли результат.

Погожого березневого дня у Павлограді відбулася знаменна подія — уперше в місті, яке зазвичай називають шахтарським, пройшли громадські слухання про ситуацію iз утилізацією твердого ракетного палива на тамтешньому хімічному заводі. Беззаперечно, їх годилося б назвати безпрецедентними, адже було запрошено немало представників високих столичних інстанцій. Чи не найбільше чекали міністра з питань надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Нестора Шуфрича. Але ні він, ні хоча б хтось iз повпредів місцевих на слухання не з'явилися.

Судді ловляться на гарячому не так часто. Проте в Дніпродзержинську, судячи з усього, з цим таланить. У 2004 році тут навіть одна з суддів була позбавлена волі через отримання хабара. А щойно при отриманні хабара в сумі 15 тисяч доларів США впіймалася заступник голови одного з районних судів.

Що таке басейн знають усі. А от що таке басейна, змогли б пояснити хіба що мешканці Софіївського району Дніпропетровщини. Ці басейни (саме жіночого роду) у своїх садибах софіївчани почали будувати не від доброго життя. Адже район страшенно потерпав від браку води. І це в той час, коли через Софіївщину проходить магістральний водопровід! Що найдивовижніше, така ситуація була вигідною місцевій владі, яка, здавалося, навпаки, мала б тільки дбати про благополуччя району...

Бувалі співробітники міліції були приголомшені, коли виявили в одному з будинків по вулиці Леваневського три трупи. Один, з рубаним пораненням голови, 52-річний господар оселі, другий — його 26-річна співмешканка. А на дереві, на присадибній ділянці, висів труп ще одного чоловіка. Особливо вразило, як біля вбитої мами безтурботно гралася дитина річного віку.