Сонечко світить, пташечки співають, із Дніпра повіває легенький весняний вітерець — у такий день особливо хочеться радіти життю і не думати про сумне. Цим настроєм, схоже, перейнялися й народні депутати Верховної Ради четвертого скликання. Навіть у тих, хто 26 квітня прощався з парламентським кріслом щонайменше на п'ять найближчих років, незважаючи на трагічність дати 20-ї річниці вибуху на Чорнобильській АЕС і ще ближчої «до тіла» драми прощання з ВР, на вустах блукала меланхолійна усмішка. У повітрі перед законодавчим будинком на Грушевського, 5, де народні обранці вже минулого «призову» зібралися на прощальне фотографування, витала зажура. Увага фотокамер прикута до ще спікера Володимира Литвина. Володимир Михайлович намагається триматися бодрячком (в очах — глибокий сум) і навіть тут не зраджує своєму амплуа миротворця: з'єднує руки «синьо-білої» Раїси Богатирьової і «помаранчевої» Віри Ульянченко. На виборах миротворчий імідж себе не виправдав, але це вже проблема суспільства: «Я випередив час», — скромно пояснює поразку Литвин на завершальній прес-конференції. Мовляв, суспільство радикалізоване, до миру в українському політикумі не готове, тож доведеться чекати, поки «доросте».
А переобрані й непереобрані парламентарії та журналісти, очевидно, вже доросли. Позаяк засипали сивого Голову ВР компліментами. Виявляється, у наступному парламенті всім найбільше не вистачатиме саме Литвина. Таке приємно чути кожній людині, а тій, яка не оминає жодної нагоди наголосити на визначній ролі парламенту під своїм керівництвом в історії — тим паче.
Володимир Литвин на прощальній прес-конференції сподвигся на цілу низку одкровень.

...Радянська влада хотешівців недолюблювала. За їхнє прагнення бути незалежними від колгоспного рабства, за вміння заробляти пристойну копійку на сезонах і жити не так, як усі, тобто бути рівними, хай навіть у бідності. Навіть за те, що тут, на Поліссі, куди й дороги більш-менш пристойної не було і до 1975 року продукти привозили бездоріжжям машинами-амфібіями, селянські хати через одну виблискували на сонці бляхою. На цій блясі не один хотешівець заробив, кажучи сучасною термінологією, пристойний стартовий капітал. Бо тільки підприємливі люди з цього села, єдині, напевне, не лише у Камінь-Каширському районі, а й на всій Волині, проторували шляхи у Прибалтику і поставили цей бізнес на промислову основу. Бляху, куплену в Ризі, доставляли до Хотешова... гелiкоптерами і скидали дiжками. Для тамтешніх «спекулянтів» нічого не вартувало зафрахтувати військовий гелікоптер, бо перед певною сумою не в доларах, а в твердих радянських льотчики теж не могли встояти. І це в ті часи, радянські! Подейкують, що хотешівці замахнулися були навіть на будівництво свого сільського аеродрому.

Кінодокументалістика не має тієї ваги, що художнє кіно. Глядачі загалом віддають перевагу барвистому світу екранних ілюзій, а не реальному життю, перенесеному на екран. Документальні фільми — рідкісні гості в кінотеатрах. Щоб бути номінованою на «Оскар» у категорії «Кращий документальний фільм», стрічка повинна бути хоч раз показана по телебаченню в будь-якій країні світу, але навіть цю більш ніж скромну умову творцям документального кіно вдається виконати не завжди. Утім кожне правило має свої винятки. В документальному кіно такими винятками є фільми американського режисера-документаліста Майкла Мура, якому минулої неділі виповнилося 52 роки.
Не лише у США, а й у решті світу його знають як людину, котра має чітку власну позицію і відверто говорить уголос те, що думає. Він відомий своїм гостро критичним ставленням до глобалізації, великих корпорацій та уряду Джорджа Буша. Для «республіканського» Білого дому Майкл перетворився на справжній жах.

Перша сесія обласної ради 5-го скликання дещо нагадувала конференцію чи інший захід місцевого осередку Партії регіонів. Адже 120 мандатів із 150 отримали депутати, які йшли на виборах у списку ПР. Інші три десятки місць дісталися Блоку Наталії Вітренко (13), Соцпартії (10) та КПУ (7). Отож за подібного розкладу вибори нового голови облради (а колишній керманич Борис Колесников став народним депутатом і працюватиме у парламенті) стали простою формальністю.

Правляча в Угорщині ліво-ліберальна коаліція перемогла у першому турі парламентських виборів, який відбувся позаминулої неділі, та ще більше зміцнила свої позиції під час довиборів у другому турі 24 квітня. Коаліція у складі Соціалістичної партії та Союзу вільних демократів, яку очолює чинний прем'єр-міністр Ференц Дюрчань, здобула 210 з 386 парламентських мандатів, повідомила Державна виборча комісія. Повні офіційні результати виборів будуть оприлюднені 29 квітня після врахування голосів, які були віддані на закордонних виборчих дільницях. Але розподіл мандатів уже фактично не зміниться. У попередньому складі парламенту союз лібералів та соціалістів нараховував 198 депутатів.

Позавчора Вищий адміністративний суд розпочав останню судову стадію (дебати) перед винесенням рішення у справі за позовами до ЦВК від Блоку Вітренко «Народна опозиція», Блоків Кармазіна і Литвина та партії «Віче». Одноденну перерву Феміда взяла лише на Великдень, тобто в суботу відбулося восьме, у понеділок — дев'яте, а вчора — вже десяте засідання суду по справі аутсайдерів виборчих перегонів-2006. Перед тим як посвятити паски судді змушені були вивчити шість томів письмових доказів від партій-позивачів, понад вісім годин часу знадобилося лише для дослідження протоколів з усіх 225 ТВК.

Біля будівлі Міністерства закордонних справ України вчора зібралася велика кількість авто з прапорцями різних країн. Так міністр Борис Тарасюк скликав до себе послів із країн-членів ОБСЄ, аби розповісти про стан виконання «Плану Ющенка» щодо врегулювання придністровського конфлікту. Нагадаємо, що його прийняли рік тому і схвалили сторони конфлікту, а також Росія, ОБСЄ, ЄС та США. Усі вони стали учасниками майбутнього переговорного процесу щодо Придністров'я у форматі «5+2».

Учора ввечері Вищий адміністративний суд України мав ухвалити рішення за позовами до Центральної виборчої комісії щодо її протиправних дій у підрахунку результатів виборів від Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція», Блоку Юрія Кармазіна, партії «Віче» та Народного блоку Литвина. Утім, коли цей номер «УМ» готувався до друку, судовий розгляд ще тривав. Але напередодні те, що саме Чистий четвер стане останнім днем судового засідання, припускала заступник голови ЦВК Марина Ставнійчук.