Коли триразова чемпіонка світу у вазі до 48 кг Таїсія Кузнєцова їхала до Америки, ми домовлялися зустрітися відразу після її повернення. Адже цікаво було почути інформацію з вуст першої українки, яка взяла участь у престижному турнірі Арнольда Шварценеггера. Проте наша зустріч відклалася аж на півроку, бо Тая несподівано затрималася у США. Мимоволі подумалося: чи не залишилася вона, бува, за океаном назавжди? Тим паче що Тая перед від’їздом мала серйозні фінансові проблеми, які вдалося вирішити буквально останньої миті...

Нарешті сталося. Дніпропетровщина отримала довгоочікуваного голову облдержадміністрації, хоч і не повноправного, а з додатком «виконуючий обов’язки». До того ж призначено зовсім не того, на кого сподівалися. Це і не Юрій Єхануров, і не аксакал місцевого політикуму Микола Швець.

«УМ» неоднарозово повідомляла про перебіг справи трьох 19річних нелюдів, які вбили щонайменше 19 людей. Наразі розмови про те, що юні вбивці цими трупами не обмежилися, схоже, знайшли своє підтвердження. При цьому найголовнішим доказом тут може слугувати документ, затверджений начальником УМВС України у Дніпропетровській області Іваном Ступаком. Більше того — він уже оприлюднений у місцевій пресі. Отож сприймається за свого роду аксіому, себто факт, що не вимагає доведення.

Ця надзвичайна подія сталася близько півночі 20 серпня. Теплохід «Принцеса Дніпра», що курсував за маршрутом Київ — Тульча (Румунія), просто перед Дніпровським металургійним комбінатом у Дніпродзержинську раптом різко загальмував, розвернувся поперек Дніпра і застиг на місці, перекривши рух для іншого водного транспорту. Сумнівів не виникало — судно напоролося на підводну скелю. Буксир, який відразу після отримання сигналу тривоги відправили на підмогу з Дніпродзержинського річкового порту, намагався зняти теплохід з каменя, але всі його зусилля виявилися марними. Як на зло, того вечора рівень води у цьому місці Дніпра був дуже низьким. Тому вирішили використати буксир для евакуації 237 іноземних туристів, що перебували на теплоході. Стан людей, які на те, щоб опинитися у ролі екстремалів, сподівалися найменше, можна уявити.

Агітаційний тур «Для людей, а не для політиків», ініційований Юрієм Луценком, привів цього разу очільника блоку «Наша Україна — Народна самооборона» на Дніпропетровщину.

Певна річ, Юлії Володимирівні починати з рідних пенатів сам Бог велів. До того ж перший об'єкт, на якому вона побувала, мав символіку ще глибшу. Йдеться про Дніпропетровський пологовий будинок № 2. Цей медичний заклад в обласному центрі, за сучасною термінологією, вважається топовим. Якщо у 2005 році тут прийняли 1700 пологів, у 2006 — 1900, то цьогоріч такого показника досягли за якихось сім місяців.

Шахтарське містечко Тернівка на Дніпропетровщині цього літа привернуло до себе, без перебільшення, всеукраїнську увагу. Як уже писала «УМ», усе почалося з конфлікту на териконах шахт, де люди, які залишилися без роботи, заробляли на шматок хліба тим, що, перекидаючи тонни породи, вибирали звідти якісь кілограми вугілля. Більше десяти років ніяких суперечностей на цьому грунті не виникало. Доки одного дня до териконщиків не завітали молодики, які запропонували видобуте з породи «чорне золото» здавати «їхнім» людям за вдвічі меншою ціною.

Про бунт на териконах холдингу «Павлоградвугілля», що вважається контрольованим Рінатом Ахметовим, наша газета писала в номері за 25 липня. Ситуація, яка там склалася, має коріння давнє — понад десять років тому люди, що масово залишалися без роботи, почали серед породи видобувати в незначних кількостях вугілля. І хоч цей заробіток був нелегальним, ніхто проти цього не заперечував. А керівництво шахт до такого промислу навіть ставилося схвально, оскільки вугілля на териконах має властивість самозайматися.

Ця тема ще довго не залишатиме у спокої дніпропетровців. Бо справді важко збагнути, як подібне могло статися? Отож і всі перипетії нечуваних жахів, схоже, обговорюватимуться ще бозна-скільки часу, обростаючи новими деталями, чутками і домислами.

Дніпропетровський навчально-виробничий центр № 2 завжди вважався закладом зразковим. Хоча й половина дітей, які тут навчаються, мають дуже непрості долі: близько 250 з них — сироти, ще майже 180 — з обмеженими можливостями. Водночас фахівці кажуть, що допускати таку високу концентрацію «непростих» учнів в одному навчальному закладі дуже небезпечно. Надто велике психологічне навантаження на весь колектив навчального закладу — і самих учнів, і викладачів. Тож міна, закладена під навчально-виробничий центр № 2, рано чи пізно мала вибухнути. Самогубство одного з учнів закладу спричинило несподівану ланцюгову реакцію — впродовж шести днів вкоротити віку намагалися ще троє дітей, одного з них врятувати не вдалося...