Услід за указом Президента Кучми своє розпорядження про об’єднання трьох сумських вузів у національний університет (СНУ) позавчора ввечері скасував і Кабінет Міністрів. Це була остання вимога, яку влада мала виконати для того, аби вгамувати протест сумських студентів, які виступили проти злиття трьох вищих навчальних закладів у один під проводом соціал-демократа (об'єднаного) Олександра Царенка. Підпис під документом, який засвідчив остаточну перемогу бунтівного студентства, поставив перший віце-прем’єр Микола Азаров, оскільки його шеф Віктор Янукович на той момент перебував у Афінах.

Нещодавно «УМ» детально розповідала про бізнесові моменти спортивного закулісся київського футбольного клубу «Динамо», зазначивши, що на 19 серпня заплановані вирішальні для долі «біло-блакитних» збори акціонерів ЗАТ «Футбольного клубу «Динамо» Київ». Засідання власників одного з флагманів українського футболу таки відбулося, проте нікому з «чужих» на цей форум потрапити не вдалося. Принаймні кореспондентові «УМ», який учора прийшов на стадіон «Динамо», аби на власні очі побачити, як держава остаточно втрачає славетний український клуб, пояснили: прохід до «святая святих» проводиться лише за списком, спеціально укладеним до такої оказії. На жаль, побачити цей надзвичайно цікавий папірець з обраними особами не вдалося: охоронець махав ним здалеку. Зрештою, впускати чи не впускати журналістів на своє засідання — це дійсно справа акціонерного товариства «Динамо», яке, як сказано вище, є закритим. Тож про вчорашній форум власників ФК доведеться розповідати, грунтуючись на відкритих джерелах.

Позавчора ввечері на фірмах, що входять до холдингу «Брінкфорд» (він є структурою, близькою до депутата-«нашоукраїнця», заступника голови Центрального штабу Віктора Ющенка Давида Жванії) продовжувалося «маски-шоу». Як і в п’ятницю, до офісу опозиційного політика на Подолі «завітали» озброєні правоохоронці та працівники прокуратури. Обшук, за повідомленням прес-служби «Нашої України», проводився у присутності трьох слідчих прокуратури, двох понятих, адвоката Жванії та народного депутата Павла Качура. Решта парламентаріїв з «Нашої України» (зокрема, Юрій Павленко, Петро Порошенко, Микола Мартиненко, Микола Катеринчук, Євген Жовтяк) залишилися в коридорі — їх разом із журналістами заблокували озброєні бійці УБОЗу. Наміри «орлів» були серйозними: на запитання юриста Катеринчука про те, чи слідчий дасть УБОЗу команду застосувати зброю, той відповів: «[Я дам] будь-який наказ для забезпечення безпеки слідчих дій».

Урочище Феофанія називали українською Швейцарією за пейзажну розмаїтість. Це — одна з найстаріших у Європі грабово-дубових дібров, з унікальними «червонокнижними» рослинами та незайманою природою. Усе це розташувалося (що само по собі вже є безпрецедентним фактом) у межах європейської столиці. Віднедавна тут з'явилися асфальтові дороги, паркан на кілька кілометрів, ліхтарі, каналізація, екскаватори та десятки будівельників...
Будівельники кажуть, що за два роки тут буде парк із фонтанами, пляжами та бюветами. Місцеві мешканці певні, що унікальну ділянку лісу збираються привласнити державні «мужі», й запевняють, що бачили у Феофанії самого Віктора Януковича. Мовляв, він безпосередньо керує будівельними роботами й збирається там звести собі «хатинку». Кореспонденти «УМ» намагалися з'ясувати, що ж насправді діється у Феофанії.

Історія з «лювовью» нашого «Прємьєр-міністра» до граматики розрослася на ще один нюанс. Декларацію про доходи, в якій Віктор Янукович, вказуючи власну посаду, примудрився зробити дві помилки, хтось у ЦВК намагався виправити. За спостереженнями сайту «Оглядач», трапилося це минулих вихідних. Утім старання «коректора» ні до чого доброго не призвели. У слові збереглися дві помилки: тепер воно виглядає як «Премьер-міністр».

До неділі в Україні лише дві партії з тих, які більш-менш пристойно «відстрілялися» на парламентських виборах-2002, не заявили про те, яку позицію обійматимуть на президентських виборах. Це партія «Єдність», яку очолює київський мер Олександр Омельченко, та Партія зелених, де керманичем є непомітний останнім часом Віталій Кононов. Шанси обох партійних провідників у боротьбі за посаду Президента є більш ніж примарними, тож очікувалося, що їхні партії підтримають когось із лідерів цих виборчих перегонів — Ющенка або Януковича. Однак обрати з-поміж опозиційного, хай навіть і симпатичного принаймні одній із цих сил, і провладного кандидатів виявилося надто складним завданням і для «єдиних», і для зелених. Довелося обирати третій шлях...

Другий термін перебування на найвищій посаді держави був для Леоніда Кучми складним. Таких посадових криз він не переживав ні на «Південмаші», ні в часи прем'єрства, ні першого президентства. Однак, попри всі скандали навколо себе, Л. Д. утримався. З посади він, однак, іде з дуже низьким рейтингом довіри. Пригадується, цієї зими Віктор Ющенко сказав: «Президент може увійти в історію, а може в неї вляпатися». Поки що та нога Леоніда Даниловича, завдяки якій можна вляпатися, занурена в багнюку глибше, аніж нога, яка може залишити після себе історичний слід. Усе залежить від того, чи зможе гарант Конституції гарантувати її дотримання на виборах. Від того, якою він побачить Україну без Кучми. Україну, яка Кучмі все ще слабо уявляється без нього на чолі.

Тиждень тому Леонід Данилович святкував ювілей — десять років з того дня, як його було обрано Президентом України. Найближчого понеділка у Кучми буде ще один привід, аби перехилити чарчину-другу: 19 липня 1994 року він офіційно приступив до виконання обов'язків Президента. Великому везунчикові, до всього, пощастило пробути на посаді гаранта цілих чотири «зайвих» місяці. Але в листопаді Леонід Данилович таки збере з кабінету на Банковій усі свої піджаки, книжки та сімейні фотографії і піде на відпочинок — бавити внука, пестити пухнастого собачку та далі мріяти про Марси-Місяці. Про «епоху Кучми» ще тривалий час будуть говорити, писатимуть статті й дисертації, складатимуть пісні тощо. Побіжний екскурс у президентство Кучми зробила й «УМ». Щоправда, це не хроніка правління Л. Д., а, радше, підбірка епізодів, що яскраво показали владний характер людини, яка керувала нами впродовж десяти років.

Генеральна прокуратура нарешті визнала те, про що всі давно знали, але що ніколи не сходило з вуст високих посадовців: міліція стежила за Георгієм Гонгадзе. Ми знали про це ще iз заяв редактора «Української правди» влітку 2000 року на ім'я тодішнього керманича ГПУ Михайла Потебенька; невдовзі це підтверджували плівки майора Мельниченка; згодом — інформація, яку колишній убозівець Ігор Гончаров розповів редактору «України кримінальної» Олегу Єльцову; про це свідчив арешт начальника «наружки» Олексія Пукача. Але тільки позавчора Генпрокурор Геннадій Васильєв визнав: за Георгієм стежили працівники міліції.

З’їзд Соціалістичної партії, який відбувся 4 липня, «відзначився» не тільки висуванням Олександра Мороза кандидатом у президенти, а й певним інцидентом у керівних органах СПУ. Після з’їзду секретар політради з питань агітації та пропаганди Юрій Луценко відмовився від займаної посади. Подейкували, що причиною такого кроку Луценка стало обрання керівником центральної ревізійної комісії Соцпартії Анатолiя Грязєва. Луценко нібито вважав, що його не зовсім чесно протегував перший секретар політради СПУ Йосип Вінський. Що саме відбувається навколо Луценка в СПУ, «Україна молода» дізналася в самого пана Юрія.