Про це повідомив журналістам слідчий прокуратури Дніпропетровської області Богдан Власенко. Як він зізнався, слідство планується подовжити до 9 місяців. Це викликано тим, що на сьогодні вже нараховується 25 фактів злочинів, унаслідок чого велику кількість експертиз неможливо завершити до кінця відведеного терміну розслідування.
Переполох зчинив ніхто інший, як заступник голови обласної ради Іван Лазаренко. Він звинуватив керівництво облдержадміністрації у тому, що виділені з Державного бюджету 30 мільйонів гривень «розчинилися» невідомо де.
Ця тема — діоксинова — стосовно промислової вибухівки, яка виробляється на державному підприємстві «НВО «Павлоградський хімічний завод», вперше гучно прозвучала на громадських слуханнях, що проходили у березні нинішнього року в столиці Західного Донбасу.
Керівник фермерського господарства «Влада», що базується у селі Жовтневому Софіївського району, Микола Середа до двох своїх полів, де осьось мав збирати непоганий урожай соняшнику, навідався випадково. І очам своїм не повірив — чужі комбайни докошували останні гектари.
Принаймні тональність прес–конференції виконуючий обов’язки генерального директора акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпрогаз» Олександра Чернікова та керівника підприємства «Газекс–Україна» Віталія Дем’янюка наштовхує саме на такі висновки. При цьому робиться посилання відразу на три незалежні одна від одної експертні комісії — створені відповідно до рішення Спостережної ради ВАТ «Дніпрогаз», Ради директорів холдингу «Газекс», до якої увійшли авторитетні фахівці України та Росії, і західна компанія, яка спеціалізується на проведенні експертиз аварійних техногенних ситуацій, у тому числі і в сфері газопостачання.
На свою біду, в готельному комплексі «Дніпропетровськ» ми вирішили звернутися до адміністратора. Так, мовляв, і так — хочемо поспілкуватися з мешканцями потерпілого будинку. Однак та на нас подивилася, немов на інопланетян: «Керівництво заборонило пропускати до потерпілих будь–кого». — «Яке керівництво?» — намагаємося з’ясувати. У відповідь — мовчанка. Наші посилання на закон про пресу, права журналістів ніякого враження не справляють. Зрештою, після тривалої суперечки, адміністратор погодилася у супроводі працівника готелю пропустити нас у кімнату №210, де розташувався штаб (сюди люди звертаються в разі потреби по допомогу).
Судячи з усього, скульптура була міцна. Принаймні очевидці стверджують, що під натиском потужної техніки вона довго не здавалася. Тому й спромоглися знести тільки верхню частину — власне скульптуру Тараса Шевченка на повен зріст, а осиротілий п’єдестал так і залишився стояти на місці. Цікаво, що у справі замішані не таємничі вандали, а... Самарська райдержадміністрація міста, за рішенням якої і знесли скульптуру. У відділі охорони пам’яток Дніпропетровського обласного центру охорони історико–культурних цінностей стверджують, що пам’ятник був виготовлений з гіпсу, тож із часом став виглядати жалюгідно. Проте неважко пересвідчитися, що скульптура була виготовлена з бетону, тому так вперто й трималася. Та й як вона, гіпсова, могла б простояти протягом півстоліття?
Майже півстоліття тому радянські правителі загорілися нестримним бажанням не дозволити американським агресорам поглинути Острів Свободи — Кубу. Секретній операції, розробленій військовим та політичним керівництвом Радянського Союзу, дали кодову назву «Анадир». Було вирішено підкинути неприятелю «їжака», як висловився Микита Хрущов, себто розмістити на острові ракети. Людей, які опинилися на Кубі, називали інтернаціоналістами. І їх виявилося зовсім немало — 43 тисячі радянських військових і фахівців. За період з 15 липня по 30 жовтня на Острів Свободи 85 суден здійснили 183 рейси...
Як повідомила директор школи №51 Наталя Тиха, у прибудованому приміщенні, де розташувалися спортивний та актовий зали, деформацію стіни помітили ще три роки тому. А 13 січня 2005 року директорським наказом користуватися тим самим спортзалом було заборонено. Відтоді приміщення поетапно ремонтувалося.
Фахівці й досі не можуть втямити, як у Дніпропетровську таке могло статися? Трагедія, що забрала життя уже 23 осіб, справді незбагненна. Незбагненна саме з технічного боку.
Адже навіть дилетанту відомо, що газопроводи, які заходять до наших осель, мають низький тиск — 0,012 кг/кв.см. Насправді ж він унаслідок зміни витрат може зрости не більше, аніж утричі. Такі газопроводи є єдиною мережею щонайменше в рамках одного мікрорайону. Газ до них надходить із газопроводів середнього (до 3 кг/кв.см) чи високого (6–12 кг/кв. см) тиску.
