На тлі Майдану 2013—2014 років із його понад сотнею загиблих події «України без Кучми», звісно, блякнуть — різниця у смертях, покладених на вівтар теперішньої революції. Поза тим є споріднюючі фактори: кримінальні справи за статтею «масові заворушення», побиті й катовані активісти в райвідділках міліції, байдужість до доль окремих осіб.

Питання, чи правильною є стратегія офіційного Києва щодо подій у Криму, розкололо соціум на два табори. Одні ствер­джують, що регулярно витирати плювки з обличчя й не давати відсіч російським окупантам без шевронів та бандитам, які хазяйнують на півострові, є вкрай ганебною практикою.

За останній час пліткарі щонайменше тричі «ховали» екс–Президента Віктора Януковича. Хай там як, а «тіло, схоже на колишнього гаранта», вчора вже вдруге звернулося до «дорогих співвітчизників» з конференц–залу в Ростові–на–Дону.

Російсько–українська війна в Криму, власне кажучи, війною ще не є. Але може нею стати у будь–який момент. Після кривавої жертви Майдану, після поновлення крихкого балансу між сходом і заходом, що постійно ризикує обернутись новими протистояннями, Бог послав нам ще й сезонне загострення шизофренії у Путіна.

Головна вимога Майдану — оновлення влади — застрягла на півдорозі до виконання. Президентські вибори призначені, вибори київського мера (і ще деякі місцеві) — так само, міністерства та обласні адміністрації пережили де більшу, де меншу ротацію, не вистачає хіба що «перезавантаження» Верховної Ради.

Учорашнє засідання Ради було коротким: за дві години депутати впорались із кількома питаннями і розійшлися до 11 березня. Втім, за умови — Київ не залишати і за першої ж потреби зібратися знову. Тривожний наказ спікера Олександра Турчинова бути напоготові не всім припав до душі.

На постанову Кабміну щодо жорсткої економії бюджетних коштів вплинули, безумовно, два фактори. Перший — наш (дякуючи Росії) де–факто передвоєнний стан. Другий — порожня скарбниця, яку лишив після втечі Янукович. Хай там як, а нині уряд заборонив бюджетним установам «придбання форменого одягу, автотранспорту, мобільних телефонів, ноутбуків, проведення ремонтів, оплату чартерних рейсів».

В українському соціумі немає, вочевидь, задоволених новим урядом. Романтики закидають йому непропорційно малу «квоту Майдану», прагматики — брак професіоналів.

Переформатовуючи вертикаль Віктора Януковича, нова влада взялася й за голів обласних держадміністрацій. На цьому фронті — чимало знакових призначень. Особливо привертають увагу постаті дніпропетровського та донецького «губернаторів», котрими стали, відповідно, Ігор Коломойський і Сергій Тарута.

Поточний тиждень Верховної Ради мав би проходити в роботі в округах. Проте депутати зі зрозумілих причин ухвалили рішення працювати в сесійному режимі. Оскільки всі важливі кадрові рішення (призначення Кабміну тощо) були ухвалені напередодні, в п’ятницю, 28–го, парламентарії «підчищали» дрібніші «завали».