Проблема з краденими кришками, якi здаються на металобрухт, сьогоднi стоїть дуже гостро. Один диск важить близько 50 кiлограмiв, тож якщо здати хоча б по гривнi за кiло (тонна чавуну коштує до тисячi гривень), вже вистачить на якусь пляшку горiлки та нехитру закусу. У Києвi за останнi 9 мiсяців зникло понад три тисячi кришок, а рiзнi органiзацiї та пiдприємства, яким належать об’єкти «полювання», мусили витратити понад мiльйон гривень, щоб закрити всi дiрки. У середньму в столицi зникає 15 кришок щодоби, а це близько п’яти тисяч гривень... Не краща картина i в iнших мiстах — люки можуть мiсяцями залишатися вiдкритими, стаючи пасткою для людей.

У недiлю колишнiй абсолютний чемпiон свiту з боксу серед суперваговикiв-професiоналiв Леннокс Льюїс попрощався з гостинною столицею України, яка вразила його «величезними церквами», «деревами, якi iнодi бувають вищими вiд будинкiв», i «вкрай доброзичливими людьми», i вилетiв до рiдного Туманного Альбiону. Протягом тих трьох днiв, що боксер провiв у Києвi, вiн устиг побувати в дитячому будинку i на мiжнародному турнiрi з боксу, зустрiтися з представниками мерiї та журналiстами, прогулятися Хрещатиком i поїсти морепродуктiв у нiчному клубi «Титанiк», назбирати мiшок подарункiв i роздати цiлу купу автографiв. А ще — купив для вихованцiв дитячого будинку «Берiзка» (на їхнє прохання) дорогуще пiанiно. Музичний iнструмент, про який мрiяли обдарованi сироти (деякi з них — ВІЛ-iнфiкованi), залишився в будинку, що на вулицi Жукова.

Учора кияни, що проходили близько одинадцятої години дня повз будинок мерiї, могли побачити «вживу» всесвітньо відомого боксера Леннокса Льюїса, який разом зi своїм адвокатом, перекладачем та чарiвною Мiс Ямайка поспiшав на зустрiч iз мiсцевим керiвництвом (дружина Льюїса залишилася вдома з тримісячною дитиною).

Про те, що промисловi пiдприємства треба виносити iз центру мiста, останнiм часом говорять усi — просто зволiкати вже нiкуди. Земля у Києвi на вагу золота, то й залишати дорогоцiннi гектари пiд димучими трубами якось не по-господарськи... «У жоднiй європейськiй столицi свiту в центрi мiста промислових зон немає, це очевидно, — заявив голова секретаріату Президента Олег Рибачук. — І тут не треба бути особливим туристом чи займатися євроiнтеграцiєю. Було проанонсовано, що i в Києвi буде те ж саме». Позитив у деiндустрiалiзацiї мiста вбачає i спiкер парламенту Володимир Литвин. Тому немає нiчого дивного у тому, що деякi проекти, представленi в суботу на розгляд Президента, Прем’єра та Голови Верховної Ради i столичного керiвництва, передбачали забудову територiї, яку сьогоднi займають фабрики й заводи.
Одна з пропозицiй стосується реконструкцiї кварталу, обмеженого проспектом Перемоги, вулицями Чорновола, Павлiвською, Золотоустiвською та Жилянського. Як розповiв «УМ» архiтектор Олександр Русiн, якщо проект погодять на мiстобудiвнiй радi, на мiсцi тютюнової фабрики може з'явитися багатофункцiональний комплекс, офiсний центр та сучаснi житловi будинки, а замiсть хлiбобулочного комбiнату виросте житловий квартал.

Недобудована висотка на Грушевського, 9а, яка залишалася найбільш скандальним будівництвом у Києві впродовж останніх місяців і через яку виникли неприємності у Петра Порошенка, так і не дочекалася свого вироку. Хмарочос буде жити, причому довго й щасливо, якщо тiльки не матиме ускладнень пiсля специфiчної операцiї, що її «пропишуть» комплексу члени столичної містобудівної ради. Саме вони мають визначити, скільки поверхів має «відрізати» у будинку інвестор. Решта поверхiв, якi залишаться пiсля процедури вiдрiзання (або ж вiдпилювання, вибухання — методику вибере й оплатить той, хто так необачно «гнав» хмарочос), невдовзi приймуть своїх перших мешканцiв, i будинок залишать у спокої.

Минулої суботи подвiр'я старого, напiвзруйнованого заводу «Арсенал» стало мiсцем зустрiчi чи не всiх найголовнiших посадовцiв нашої держави, починаючи вiд конституцiйного гаранта i закiнчуючи заступниками мiнiстрiв. Були серед гостей майбутнього «українського Лувру» (так назвав «Арсенал» голова секретарiату Президента Олег Рибачук) спiкер Володимир Литвин, прем'єр Юрiй Єхануров, секретар Ради нацбезпеки й оборони Анатолій Кінах, Генпрокурор Станiслав Пiскун, мер столицi Олександр Омельченко... Численну делегацiю привабила розмiщена в однiй iз будiвель виставка архiтектурних проектiв розвитку Києва, якi будуть втiленi в життя протягом найближчої «ударної п'ятирiчки». Архiтектори, якi влаштували гостям майже двогодинну «екскурсiю мiстом майбутнього», демонстрували схеми, ескiзи й фотографiї, об'ємнi макети та цiкавi зразки комп'ютерної графiки, коментуючи пiвтора десятка глобальних проектiв. Зокрема генеральний план розвитку Києва до 2020 року, музейний комплекс «Мистецький Арсенал», дiловий центр «Київ-сiтi» на Рибальському островi, спортивний комплекс на островi Галерний, ляльковий театр, урядово-духовний центр в районi «Нижньої Телички», забудову масиву Корчувате на схилах Багринової гори, проект реконструкцiї Експоцентру України тощо.

Цьогорiчний вересень досить поблажливо поставився до нас — сонячнi теплi днi без дощу й сильного вiтру. Перший тиждень жовтня теж не вразив українцiв рiзким зниженням температури, та й протягом найближчої семиденки, як розповiв «УМ» заступник начальника Гiдрометцентру України Анатолiй Прокопенко, особливих змiн у погодi не передбачається: буде сухо, сонячно i вiдносно тепло.

Рiшення про створення нової служби вчора прийняли за основу депутати Київради. Передбачається, що зброю, посвiдчення, форму та спецiальнi знаряддя працiвники МАІ будуть отримувати вiд держави, а примiщення для роботи й автотранспорт — вiд Київради, зарплату їм теж платитиме мiсто. Нова служба прийде на змiну колишнiй ДАІ i виконуватиме всi її функцiї.

Археологiчні дослiдження старовинного фундаменту Десятинки, якi почалися влiтку цього року, хоч ненадовго, але заспокоїли противникiв вiдбудови на Старокиївськiй горi чергової культової споруди. Адже поки дослiдження не закiнчаться, там нiхто нiчого не збудує. Поява на мiсцi розкопок екскаваторiв, якi посилено рили землю, та вантажiвок, якi щодня вивозили тонни грунту за мiсто, пояснювалась дуже просто — щоб дiстатися до «того самого» камiння, треба було розчистити мiсце вiд смiття. А його, як розповiв начальник Головного управління охорони культурної спадщини КМДА Руслан Кухаренко, назбиралося немало, тож науковцi звернулися за допомогою до будiвельникiв. «Ви б тiльки бачили, в якому жахливому станi був фундамент Десятинної церкви! Пiсля вiйни там зробили смiттєзвалище, куди звозили будiвельне смiття, i рештки вiд розборки з Хрещатика укрили територiю метровим шаром. Згодом його закатали в асфальт i виклали камiнцями, буцiмто це i є справжнiй фундамент, —розповiдає пан Кухаренко. — У 80-тi роки ще пiвметра бетону туди загатили, знову навалили смiття i вимостили викладку до ювiлею Києва. Таким чином, справжнi залишки церкви лежали на глибинi пiвтора—два метри».

Туберкульоз — сильний i пiдступний ворог, чимось схожий на мiну уповiльненої дiї. Вiн може роками непомiтно жити всерединi людини, не завдаючи їй нiякої шкоди, а потiм вирватись з-пiд контролю захисних сил органiзму й розпочати свiй загарбницький похiд, не оминаючи жодного органу. Вiн вдало маскується пiд iншi, не такi серйознi, хвороби i легко пристосовується до «знайомих» медикаментiв. І незважаючи на те, що свiт давно винайшов лiки вiд туберкульозу, вiд цiєї хвороби щодня гинуть тисячi людей — не лише в далеких країнах, якi розвиваються, а й у цiлком цивiлiзованiй Європi.