Вибори імен

Уже слід призвичаїтись до того, що тепер в Україні щовихідних відбуватиметься по кілька партійних з'їздів. І це зовсім не дивно, адже невдовзі стартує виборча кампанія, а до того часу партіям треба визначитися з тим, як іти на вибори, з ким об'єднуватися, а потім ще й сформувати списки. Зважаючи ж на те, що в Україні більше ста партій, і чимала частина з них теж марить потраплянням у ради різних рівнів, «з'їздопад» тривалістю в кілька місяців нам гарантований. Минулий уїк-енд тільки підтвердив цю тенденцію.

Червоне — комунізм. А з чорним — бійка?

Сьоме листопада може стати повторенням того дня, коли праві відзначали річницю заснування Української повстанської армії і на столичному Майдані в бійках зійшлися «червоні» та «червоно-чорні». Наступного понеділка кілька політичних сил запланували відзначити 88-му річницю Жовтневої революції. Звичайно, на акції будуть ліві: відповідну заяву подала КПУ Симоненка, а ще, ймовірно, прийдуть однодумці з інших партій та молоді «козачки» від різних «Лівих ініціатив» та «Че Гевар».

БлЯ не буду!

БлЯ не буду!

Новітня опозиція ітиме на вибори окремо. Лівих залишимо поки що в спокої, а от якщо говорити про вчорашніх представників влади — Партію регіонів і СДПУ(о), то вони вже визначилися, що балотуватимуться до парламенту як партії. Нещодавно таке рішення ухвалило есдеківське керівництво, а тепер те саме повторила ПР. «Ми прийняли таке рішення — йти окремо на вибори нашою партією, не створюючи політичні блоки», — зазначив лідер «регіоналів» Віктор Янукович.

Доторканні. З другої спроби

Приблизно двічі на тиждень iз різних куточків України надходять неприємні звістки, які повідомляють, що така-то рада відмовилася позбавити такого-от депутата недоторканності, і той, прикриваючись щитом змін, котрі нещодавно було внесено до закону про статус місцевих «депів», продовжує насолоджуватись свіжим осіннім повітрям. Тенденція до того, що депутати не хочуть «здавати» «своїх», міцнішає. Нещодавно вона ледве не повторилася на Закарпатті — регіоні, який був одним із лідерів за кількістю порушень та сваволі на минулих виборах.

Третій — не зайвий?

Третій — не зайвий?

Цього тижня крісло, що стоїть у президії парламенту ліворуч від Литвина, може нарешті знайти свого нового господаря. Воно порожнє ще з того часу, як Верховна Рада увільнила Олександра Зінченка від депутатських повноважень, а відтак — і посади віце-спікера через перехід на роботу в секретаріат Президента. Одного разу нардепи намагалися заповнити вакансію віце-спікера, але марно. Це було в червні, і парламентарії обирали між чотирма кандидатурами — Юрієм Костенком, Богданом Губським, Віктором Мусіякою та Володимиром Зайцем. Але тоді бюлетенями скористалося тільки 255 нардепів, а для визнання голосування дійсним потрібна «явка» 300 депутатів.

Бідні не хочуть, багаті — теж

Віце-прем'єр-міністр із питань регіональної політики Роман Безсмертний пропонує створити на місцевих рівнях рахункові палати. Вони мали б контролювати використання бюджетних потоків у «глибинці». «Я пропоную на регіональному та місцевому рівнях у наступній каденції створити місцеві рахункові палати з фахівців у фінансових питаннях. Держава має зробити такий жест і припинити втручання в ці питання», — заявив Безсмертний, перебуваючи на конференції з приводу регіональної політики у Львові. Потреба створити місцеві рахункові палати видається цілком зрозумілою, зважаючи на те, що держава збирається децентралізувати бюджетну систему. «Регіони та окремі території мають самостійно розробляти, приймати і виконувати свої бюджети, самостійно планувати свій розвиток під власну відповідальність», — обгрунтовує свою думку пан Безсмертний.

«Ні ти, Зінченко, ні я, Порошенко»

Понад півтора десятка політичних сил збираються відзначити річницю Помаранчевої революції і вже подали заявки про проведення акції на столичному майдані Незалежності. Причому, чомусь ідеться не про 22 листопада — початок масових виступів, а 20-те число. Серед заанонсованих демонстрантів — «Народний союз «Наша Україна», інші соратники Віктора Ющенка річної давнини, а також сили, які до звитяг революції не мали жодного стосунку, як-от «Братство» Корчинського або ПСПУ Вітренко. Про це розповів один із «польових командирів» Майдану-2004 Володимир Філенко під час учорашнього «круглого столу» «Помаранчева революція: сподівання та результати». В цілому ж пан Філенко каже, що зараз основним питанням є лише участь або не участь у заходах Президента Віктора Ющенка та колишнього Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, повідомляє «Українська правда».

«Помаранчевий» комсомол

У суботу — в день, коли політична Україна аж тріщала від партійних з'їздів, — було створено Всеукраїнську громадську організацію «Молодіжний союз «Наша Україна», яка називає себе молодіжною часткою більш поважного НСНУ. На з'їзд «молодіжки» в Палац культури КПІ прийшло чимало «старійшин» із «Народного союзу...», зокрема голова центрального виконкому НСНУ Микола Катеринчук. Ну й ще — міністр у справах сім'ї, молоді і спорту Юрій Павленко, який був головою оргкомітету ющенківської «молодіжки».

Чорний «бумер» — раритет

Чорний «бумер» — раритет

Ім'я президентського сина Андрія Ющенка продовжує фігурувати на сторінках преси. Одна iз задавнених історій — про дорогий автомобіль BMW M6 — набула нового розвитку. «Круте» авто вже повернулося туди, звідки й походило, — в Чехію. Про це свідчить розслідування, яке провело інтернет-видання «Українська правда», ініціатор скандалу на тему «Сина Бога». «УП» звернулася із запитом до Державної прикордонної служби й отримала відповідь, що цей «транспортний засіб був оформлений 14 серпня 2005 року на виїзд з України». Тобто Андрій його вже позбувся. Ба більше, зараз скандально відомий BMW M6 виставлено на продаж. При цьому потенційного покупця агітують не тільки достоїнствами цього авта, а й тим, що машина належала синові Президента України. У повідомленні, розміщеному на сайті «Український клуб БМВ», такий собі Ян Франц закликав купити автомобіль, бо «це раритетно». Мовляв, через цю машину «полетіла кар'єра Президента України, і через десять років куплять з колекційною метою».

Аргументи — коробками, погрози — фронтами

Бійка, що виникла між прибічниками визнання ОУН-УПА та їхніми противниками неабияк сколихнула український політикум. Звичайно, якби подібне сталося десь усередині парламентської каденції, а не за півроку до виборів, коли зростає попит на спосіб попіаритись, то й галасу було б менше. А так проблема реабілітації Української Повстанської армії вже два дні в різних формах виникає в українському парламенті. При чому насамперед через тих, хто спровокував ту саму суботню бійку, тобто через «ліваків».