Презентація альманаху пострадянської літератури «Джинсове покоління» у Будинку літераторів — одна зі спроб закарпатських письменників заявити про себе в столиці. Прозаїк і викладач закарпатського університету Михайло Рошко вперше за історію Закарпаття уклав альманах, аби нагадати про своє покоління, яке наперекір системі першим носило до школи джинси, і про молодняк, який не знає заборон і через комп’ютер забуває про кулькову ручку.

У вівторок брати Капра–нови зібрали другу з чотирьох прес–конференцій, присвячених місячнику врятування культури від свавілля чиновників. Цього разу вони намагалися відповісти на символічне запитання: «В Україні горітимуть книжки?». Солідаризуватися в боротьбі за право бути культурними людьми в УНІАН прийшли письменниця Марія Матіос, президент Форуму видавців Олександра Коваль, менеджер мережі «Книжковий супермаркет» Костянтин Кліма–шенко, президент Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, філософ Сергій Грабовський і відомий науковець та публіцист Максим Стріха. Кожен із них розповідав приголомшливі факти зі своїх галузей і всі разом думали, що робити зі 118–ю статтею бюджету України, в якій орендні засади для комерційних підприємств і закладів культури — однакові.

Так між нами повелося, що про Шевченка згадуємо здебільшого в березні і в травневі дні його перепоховання. Міністерство культури і туризму України вирішило не уподібнювати генія до заяложеного святкування дня жінки, тому ініціювало проект «Шевченківські читання», приурочений до 200–річчя з дня народження Тараса Григоровича. Задум звертатися чи не щодня до насущного слова Шевченка і через це піднімати авторитет національної культури зародився в голови Українського фонду культури Бориса Олійника. Його підтримали міністр культури і туризму України Юрій Богуцький, голова Всеукраїнського товариства української мови «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка Павло Мовчан, народний художник України Володимир Чепелик, письменник Іван Драч, шевченкознавець Сергій Гальченко.

Київський гурт «Витівки» на днях випускає свій перший свіжак — «Сільське кохання». Про них мало знають навіть затяті меломани, бо на фестивалі не їздять, музичних тусовок уникають, але кліпи знімають, пісні співають і при тому грають справді якісний народний рок. Що це за «Витівки» і з чим їх слухати, «УМ» розпитала у лідера гурту Андрія Труби.

На Десятий Київський міжнародний книжковий ярмарок, який працює з 8 до 11 листопада, можна пробратися без черг і величезного скупчення, як це буває на Львівському форумі. Але це навіть може й краще. Менше людей, але більше часу розгледіти вподобану літературу, більше шансів зустріти довгоочікуваного письменника, бо для цього простір звужений до двох великих залів експоцентру «Спортивний», а не розсіяний на львівський палац Потоцьких і безліч кнайп. А ще Київський ярмарок має одну прерогативу. Є різні школи письменників чи не в кожній області, але їхні метри здебільшого живуть у столиці і дуже зрідка відвідують книжкові скупчення. Та коли сильно попросять видавці, то вони покидають свої літературні майстерні й виходять на світ Божий. Як цього разу сталося з Валерієм Шевчуком, якого вже декілька років не побачити на жодному подібному заході. Звісно, є й брендові імена видавництв, з якими можна зустрітися значно частіше. Це Жадан, Кокотюха, Поваляєва, Денисенко, Покальчук та інші. Але є й нові, свіжі та зелені імена, які ще не розкручені, але такі світлі й творчі. Декілька років тому подібний ажіотаж викликав Любко Дереш зі своїм ліцейним «Культом», потім його продовжила амбітна і теж зовсім юна Ірена Карпа, підтягнулася Софійка Андрухович...

Учасники акції «Не будь байдужим» вирішили освоїти клуби, мовляв, набридло нам, що молодь гоцає під все, окрім українського продукту. Троє провідних ді–джеїв України — Архітектор із гурту «Тартак», Валік («Бум– бокс») і Тонік (ТНМК) першу україномовну дискотеку відіграли у київському клубі «Бінго», а попереду вечірки в Донецьку, Одесі, Харкові.

Скандальний канадський режисер Девід Кроненберг у тілесних метаморфозах із психологічними трилерами «Муха» (1986) і «Екзистенція» (1999) пройшов Крим, Рим і мідні труби. Здається, що він знає все про те, як можна познущатися з тіла і як його перетворити до невпізнанності. Картина «Порок на експорт» (2007), яка ввійшла в програму Фестиваль фестивалів на «Молодості», підкупила глядача іменем режисера і головним призом у Торонто. Квитків на вечірній сеанс не було ще з обіду. Всіх цікавило, що ж із цього разу втяв мастак жаху Кроненберг. Загалом, фільм — про російську мафію в Лондоні, про закони їхнього королівства, ритуальні вбивства і зіткнення чорного світу з білим.

У понеділок Марічка Бурмака, Фома з гурту «Мандри», кобзар Тарас Компаніченко з гуртом «Хорея козацька» і Олег Скрипка з «Воплів Водоплясова» презентували в Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна максісингл «Українська героїчна пісня». До 6 грудня, Дня Збройних сил України, заплановано випустити збірку повністю, де буде 15 козацьких, стрілецьких, партизанських і повстанських пісень у сучасному виконанні Тараса Чубая, «ДримбиДаДзиґи», Василя Гончарського, запорізької групи «Хорта», «Еффа» з Кіровограда і луганської «Назад шляху немає», а також авторські, які не порушують тематичної цілісності альбому. Поки до Покрови приурочили демонстративний збірник, куди ввійшло лише 5 пісень: «Марш січових стрільців» Тараса Компаніченка і «ВВ», «Гей, на горі, на маківці» Марічки Бурмаки , «Пливе човен» «Танку на майдані Конго», «Ой, як люблю ці гори» «Флайззи» і «Я сьогодні від вас від’їжджаю» гурту «Хвилю тримай». Олег Скрипка як співідейник презентованого синглу (другий автор проекту — львівський правознавець Сидор Кізіна) подарував ліцеїстам 300 дисків.

Ані Лорак і компанія «Лавіна М’юзік» 24 жовтня у клубі «Оазис» презентували новий альбом «15». Ані вперше працювала над альбомом як продюсер, причому дев’ять місяців, тому вважає його своєю дитиною і каже, що він для неї найдорожчий.

Без жодних попереджень із книгарні «Планета», яка на Хрещатику існує з 1953 року, представники київської міської влади 12 жовтня завантажили книжки в «буси» і вивезли в невідомому напрямку. Аргумент — договір про оренду приміщення не продовжено. Щоб відстояти «Планету» — останню книгарню на Хрещатику — учора під стінами книгарні зібралися небайдужі люди. При вході розстелили полотно, на якому склали купу старих книг: томи Шевченка, географічні енциклопедії. Поряд на стіні висить мартиролог — список книгарень, які влада вже знищила. Їх 19! На іншій сторінці перераховані ще 16, які приречені на смерть. Книгарня «Планета» зазначена серед тих 16, які ще є. Але чи надовго?