В Україні смертність більш ніж удвічі перевищує народжуваність, живемо ми в середньому на 10 років менше, ніж мешканці розвинених країн, а за рівнем загальної смертності випереджаємо всіх європейських сусідів. На думку працівників охорони здоров'я, ситуація не покращиться, поки держава не збільшить видатки для повноцінної роботи галузі. В першу чергу — на підвищення зарплати лікарям, медсестрам та фармацевтам. Як відзначила голова профспілки медичних працівників Таміла Казаріна, навіть після вересневого підвищення зарплат медики так і залишились на 29-му, передостанньому, місці за рівнем оплати праці, тож і користь від бідної медицини та голодного лікаря, який живе місяць на 523 гривні, не може бути великою...

Через кілька днів Україна відзначатиме рiчницю Помаранчевої революції — безперечно, найяскравішої та наймасштабнішої події кількох останніх десятиліть. І нехай сьогодні вже ніхто не кайфує від гринджолового «Разом нас багато» (а були ж часи...), нехай число «розчарованих» зростає, тема Майдану ще довго залишатиметься актуальною. У тому числі — і для кінематографістів. Тож зараз, через рік після початку «повстання мас», знімаються відразу три картини, які так чи інакше зачіпають «помаранчеву» тему: «Оранж лав», «Помаранчеве небо» і стрічка під робочою назвою «Стоп революція». І хоча автори фільмів у один голос запевняють журналістів у аполітичності сюжетів (мовляв, головне — стосунки між закоханими, між батьками й дітьми, між друзями-товаришами, а не протистояння прихильників Ющенка і Януковича), ми то розуміємо: якби кіномитці дійсно хотіли уникнути будь-яких політичних аналогій, вони б обрали для свого бойовика чи лав-сторі зовсім інше тло.

Мамине молоко не тiльки життєво важливий продукт —воно захищає малюка від хвороб та алергії, поки його імунна система не навчилася самостійно боротися з інфекціями, і, на відміну від коров'ячого чи козячого, містить речовини, які сприяють розвиткові людського мозку. Проте в Україні лише близько 10 відсотків дітей вигодовують грудним молоком до року.

«Що, знову революція? А проти кого?» — перепитували випадкові перехожі, які позавчора пізно ввечері йшли повз будівлю ЦВК. Дивуватися було чого: біля паркану стіною стояв «Беркут», тисячний студентський натовт ревів щось незрозуміле й вимахував жовтогарячими прапорами, а всередині людського моря хтось хвацько розмахував кулаками, зачіпаючи всіх, хто трапить під руку. «Фільм тут знімається. «Помаранчеве небо». Не наступайте, будь ласка, на кабель і відійдіть від цієї доріжки», — просить дівчина з мегафоном у руці і зникає у зеленому наметі.

Шалені темпи сучасного життя змушують нас крутитися наче білка в колесі, щоб заробляти не гірше за інших і вважатися гарним спеціалістом у своїй галузі. При цьому все частіше люди скаржаться на дивну втому, яка триває кілька місяців, а то й років, не минає навіть після тижневого «залягання у сплячку» і не боїться потужної вітамінної атаки. Загадкова хвороба, яка в 1984 році отримала назву синдрому хронічної втомлюваності (СХВ), робить людей апатичними й безініціативними і може запросто перетворити молоду здорову особу на справжню руїну. Як стверджує позаштатний головний невролог МОЗ України, доктор медичних наук, професор Тамара Міщенко, кількість хворих на цю патологію прогресивно збільшується у всьому світі: епідеміологічні дослідження, проведені в країнах Західної Європи й Америки, свідчать, що від синдрому хронічної втомлюваності потерпає одна людина із двох тисяч.
За словами Тамари Міщенко, найчастіше СХВ виникає у молодих людей віком від 20 до 40 років, при цьому жінки хворіють майже утричі частіше за чоловіків. Останнім часом (ох уже цей комп'ютерний бум!) синдром усе більше поширюється серед дітей та підлітків.

Наметами, встановленими в центрі міста на бетоні чи асфальті, а то й на дереві чи телефонному стовпі, українця вже не здивуєш — після Помаранчевої революцiї брезентові (а останнім часом — ще й кам'яні) хатинки борців за правду і свободу встигли «засвітитися» на всіх вітчизняних і більшості світових телеканалах у стрічці новин. Кіномитці теж не обходять увагою тему революційного майдану — ось і з'являються картини про любов на тлі апельсинів і про політику на тлі любові... Буквально минулої неділі до лав поціновувачів жовтогарячої теми приєдналася компанія «Сінема», яка почала роботу над художнім фільмом «Помаранчеве небо».

Незвичайна аптека відкрилася в Дніпровському районі, на вулиці Алматинській, 99/2. Кажуть, колись на цьому місці був магазин, потім приміщення переходило від одного власника до іншого, аж поки його не обладнали для продажу ліків. Мало того, що це перша (і єдина на сьогоднійшній день) місцева аптека, яка працює в цілодобовому режимі, так вона ще й має непоганий асортимент, відпускає ліки на 10 відсотків дешевше від більшості аналогічних закладів, безкоштовно завозить ліки ветеранам і тричі на тиждень запрошує до себе терапевта, який дає (знову ж таки безкоштовно) консультації для населення. Витрати (зарплата для лікаря, придбання автомобіля для доставки ліків тощо) взяло на себе Всеукраїнське об'єднання «За Україну! За Ющенка!». Кореспонденти «УМ» побували на місці й з'ясували, наскільки «дешевою» та «лікувальною» є аптека «Вітанікус».

Професійна спілка таксистів ще напередодні погрожувала блокувати основні магістралі в Києві і всіх обласних центрах України, якщо до початку місяця не будуть виконані їхні вимоги (перелік трохи нижче). Щоправда, за день до акції організатори «передумали» блокувати рух — мовляв, це якось не по-людськи. І дійсно, в четвер уранці проблем із рухом у столиці не було. А самі страйкарі перекрили вулицю Банкову на під'їзді до секретаріату Президента. Близько півтисячі таксистів прийшли туди без автомобілів — свої «колеса» люди залишили на стоянці біля Річкового вокзалу.

Таку сенсаційну заяву зробив на вчорашній прес-конференції керівник Українського центру клінічної імунології Георгій Драннік. За словами професора, сьогодні весь світ зациклився на одній проблемі — як виготовити вакцину від пандемічного грипу, і майже не згадує про існуючі ліки. Йдеться про препарати, які підвищують неспецифічну імунну систему людини і стимулюють синтез інтерферону в організмі.

Останки губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова та його дружини Єлизавети нарешті закінчать довгий шлях поневірянь на одеській землі — 10 листопада прах графської родини посяде своє місце в одеському кафедральному Спасо-Преображенському соборі. Як розповів «УМ» прес-аташе Чорноморського православного фонду Сергій Осташко, церемонія перезаховання відбудеться за всіма духовними та воєнними традиціями, і дата вибрана невипадково: саме у цей день, 149 років тому, тіло князя вперше знайшло спокій у соборі. Через 9 днів труну заберуть зi Слобідського кладовища і поховають у нижній частині храму — якраз під тим місцем, де останки Воронцова покоїлися з миром протягом 80 років.