Погодившись на участь у дострокових виборах, Прем'єр Віктор Янукович фактично легітимізував від свого імені усі останні кроки Президента Віктора Ющенка, включно з «перетрушуванням» Конституційного Суду. Що мається на увазі? «Регіонали» стоїчно підсипали доларів у вогонь свого Майдану, заявляючи, що тільки КС може поставити крапку в правовій колізії, що виникла після двох указів глави держави. Але коли Ющенко прибрав із Жилянської пані Станік та пана Пшеничного, запал «донецьких» зійшов нанівець. Що й не дивно: проурядова коаліція вже не має необхідних для прийняття вердикту КС десяти голосів, і докупити нестачу — ніяк. Саме це стало однією з причин несподіваної для багатьох погідливості пана Януковича в стінах секретаріату Президента.

8 травня після 15 годин безперервних дебатів, взаємних образ і навіть бійок Скупштіна (парламент Сербії) обрала своїм главою Томіслава Ніколича з Радикальної партії Сербії (РПС). Як повідомила сербська інформагенція «Таньюг», під час відкритого голосування за нього віддали голоси 142 з 250 депутатів, які належать до парламентських фракцій РПС, Демократичної партії Сербії, «Нової Сербії» та Соціалістичної партії Сербії, лідером якої свого часу був Слободан Мілошевич. Демократична опозиція залишила залу засідань. У своїй першій промові на посаді спікера лідер сербських націонал-радикалів заявив, що за його головування «Скупштіна стане найдемократичнішою з усіх попередніх скликань».

День перемоги лідер «Народної самооборони» Юрій Луценко відсвяткував у колі ветеранів Сумщини, переважно з партизанського руху. Тож бойові 100 грамів Луценко із соратником Миколою Катеринчуком підняли у Спадщанському лісi поблизу Путивля. Саме тут у 1941—1942 роках було місце стоянки легендарного командира партизанів Сидора Ковпака. Нині тут — Меморіальний комплекс партизанської слави. Луценко каже, що обрав це місце для вшанування ветеранів не випадково: мовляв, молодим активістам «Народної самооборони» є чому повчитися у сивочолих партизанів — людей із народу, які без допомоги влади самоорганізовувалися на захист рідної землі. Саме тому акція громадянського руху «Народна самооборона» до 9 травня мала назву «Естафета поколінь».
Юрій Луценко із задоволенням проводив паралелі, казав, що народна самооборона i партизанський рух — поняття нерозривні. Ветеранів розчулили подаровані мобільні телефони, тепер вони завжди будуть на зв'язку. А скуштувавши солдатської каші, багато хто запитував опозиційного лідера, чи скоро і як вирішиться політична криза. «На жаль, наш прапор перемоги ще попереду. Ми зараз лише на Курській дузі, але перемога буде за нами!» — відповідав лідер «Народної самооборони», оголошуючи тост. «Україні молодій», влаштувавши ексклюзив буквально посеред лісу, Луценко погодився розповісти більше.

Учора в Українському домі пройшли громадські слухання щодо виходу з політичної кризи. У них взяли участь і Прем'єр-міністр Віктор Янукович, і спікер Верховної Ради Олександр Мороз. Очікувалося, що прибуде Президент, але в нього були інші справи.

Наступне засідання Верховної Ради відбудеться у вівторок, тобто вже сьогодні, о 10:00. Про це напередодні повідомив журналістам спікер Олександр Мороз.

Чудова нагода для мешканців східних і центральних областей заробити собі грошенят стоянням на центральному майдані столиці та деяких автошляхах із символікою Партії регіонів, на превеликий для них жаль, минулася. Приставши на умови Президента щодо дострокових виборів, Віктор Федорович, міцно стиснувши щелепи, розпустив загін своїх шанувальників та старанно намагається робити добру міну при поганій грі.

Перед достроковими виборами на народні голови традиційно звідусіль посипляться результати соціологічних опитувань. Однак довіряти їм не варто. Принаймні лідерка блоку свого імені Юлія Тимошенко категорично не радить цього робити. Висловивши жаль з приводу того, що в Україні «майже немає незалежної соціології», леді Ю на своїй прес-конференції минулої суботи порадила людям не йняти віри соціологам, а «голосувати за покликом серця». І вірити в те, що вибори змінять ситуацію на краще. Як це робить сама Тимошенко, котра переконана, що парламент після виборів також буде іншим. І у своїй перемозі ЮВТ, звісно, також не сумнівається: «Зараз кожна політична сила висловлюватиме впевненість у перемозі. Ми не виняток. Ми теж впевнені у перемозі», — зазначила лідерка БЮТ. Саме тому її на той момент «набагато більше» хвилювала ситуація у Франції — Юлія Володимирівна вболівала за дружнього її блоку кандидата у президенти цієї країни Ніколя Саркозі.

Паралельно з «великими» переговорами опозиції й коаліції тривають іще одні перемовини. Нібито «локальніші», бо між «своїми». Але ще невідомо, який із цих двох переговорних процесів складніший. Ідеться про те, на що віддавна — і досі переважно марно — сподіваються прихильники демократичних сил: об'єднання усіх їх в один великий блок. І якщо з тим, що Блоку Тимошенко й «Нашій Україні» вигідніше йти на вибори окремо, погоджуються й соціологи, і партійні політтехнологи, то створення мегаблоку з усіх інших демсил на основі «НУ», здається, виглядало б цілком логічним і доцільним. Однак тут у справу вже звично вклинюються особисті амбіції.