Кириленко з Луценком нагадали Костенку Мороза. Саме із вчинком головного соціаліста лідер Української народної партії і, відповідно, один із лідерів «Української правиці» порівняв підписання декларації, «скоєне» керівниками «Нашої України» та «Народної самооборони» минулого четверга.
Першим «вистрілив» Президент Ющенко - у своєму телевізійному ролику звинуватив «Регіони» у спробі узурпації влади, повідомив, що «не все так просто, країні потрібні зміни, більше універсалів не буде, а будуть дострокові вибори». Вибори - так вибори. Блок Юлії Тимошенко у своїх рекламних вставках затаврував корупцію, підтримав «помаранчевих» і оголосив, що «перевибори будуть - справедливість перемогла».
Цьогорічне літо обіцяє бути максимально тривожним. Українських патріотів непокоїть, чи зможуть нарешті національні сили об'єднатися для здійснення сильної національної політики, реалізації 10-ї статті Конституції України, недопущення її ревізії, для зміцнення соборності й суверенітету України? За півтора десятиліття такої консолідації так і не сталося — ні в рамках Конгресу національно-демократичних сил, ні Антикомуністичної антиімперської федерації, ні Конгресу української інтелігенції, ані доброго десятку подібних утворень. Ще менш дієвими були коаліції під конкретні вибори. І хоч зараз кожен день приносить натяки на можливість нової злуки всіх національно орієнтованих сил, дуже не хочеться, щоб це виявилося мильною бульбашкою. У сучасній історії не раз вже було, що реалізація таких прагнень не йде далі міцних обіймів і рукостискань.
Нинішні політики загальноукраїнського масштабу часто вважають певні нюанси у своїх програмах важливішими за створення єдиного блоку. Зовсім як у «Слові о полку Ігоревім»: «И начаша князи про малое «Се великое» молвити, а сами на себе крамолу ковати». Цікаво, що на ті ж граблі не раз наступали ще закарпатські політики міжвоєнної доби, коли саме в цьому краї склалися найсприятливіші, порівняно з усіма іншими українськими землями, умови для демократичного розвитку і розбудови партійної системи.
Поки деякі політичні діячі, не бажаючи розставатися з депутатськими мандатами й керівними парламентськими кріслами, продовжують запевняти, що Верховна Рада V скликання ще повернеться, тверезомислячі сили готуються до виборів. Минулої суботи в Пущі-Водиці під Києвом відбувся з'їзд Селянської партії України, яка змінила лідера, а незабаром, схоже, може змінити й попутників по виборчій кампанії.
Учора о 13.50 Олександр Мороз закрив весняно-літню сесію Верховної Ради. Закривав неохоче, з тугою та занепокоєнням. Парламент і так був неповноважним, але Мороз увесь час знаходив якісь нові вигадки та процедури, щоб відтягти його кончину. Невдовзі мине місяць вiдтодi, як 151 опозиційний депутат склав свої повноваження. А це, за Конституцією, буде додатковою підставою для розпуску парламенту. Словом, Мороз може не вернутися із канікул у тепленьке спікерське крісло, яке останні тижні він і так займав вельми сумнівно. Тому вчорашній день — це не просто вихід на канікули, а персонально для Мороза — вихід у невідоме, зокрема виборче невідоме. З якого повернення у велику політику вже може не бути...
Свого часу Михайло Сирота був визнаний кращим парламентарієм року. Це було на конкурсі «Людина року» в 1997 році. Ніхто не здивувався, що нагородили саме Сироту. Саме Михайло Дмитрович став «батьком Конституції», яку прийняли кілька місяців перед тим. Він очолював парламентську комісію, котра напрацьовувала текст Основного закону. І в ніч між 27 та 28 червня простояв на трибуні ВР більш аніж півдоби! Україна запам'ятає моменти, як плакали від щастя депутати, як вони підкидали Сироту...
Нині до Конституції ставляться вже далеко не так трепетно, як у 1996 році. А останніх півтора роки співжиття з політреформою взагалі девальвували конституційні цінності. «Батько Конституції» теж вважає, що причина нинішньої кризи — саме в горезвісній політреформі, щоправда звинувачує у цьому і «біло-блакитних», і «помаранчевих» політиків.
Два тижні тому жіноча збірна України з гандболу виборола путівку до фінальної частини чемпіонату світу, що в грудні відбудеться у Франції. Здавалося б, доволі пересічний факт як для бронзових призерок Олімпіади-2004 в Афінах, але ж за підсумками двоматчевого протистояння українки залишили за бортом світового форуму саму команду Данії, зігравши внічию в гостях 30:30 і вигравши вдома 28:24. Для триразових олімпійських чемпіонок ця поразка стала найболючішою за останні часи, бо скандинавки з 1990 року не пропустили жодного чемпіонату світу. Однією з героїнь поєдинків «плей-оф» стала досвідчена крайня нападаюча нашої команди Олена Радченко, яка розповіла кореспондентові «УМ» подробиці сенсаційної перемоги і загалом про своє життя у гандболі.
Попри те, що «Наша Україна», «Народна самооборона» та «Правиця» дійшли згоди про те, що підуть на вибори одним блоком, завершальна фаза переговорів проходить зі скрипом. Сторони поки не можуть домовитися про кілька принципових речей.
У числі таких розбіжностей — перспектива створення єдиної партії на базі блоку. Вчора глава секретаріату Президента Віктор Балога зробив досить різку заяву про те, що блок варто будувати з тих сил, які погодяться ввійти у майбутню мегапартію. «Зараз потрібно вже діяти з розрахунком на довготривалу перспективу, — відзначив Балога. — Час гордих партій-одиначок невпинно відходить у минуле. Новий демократичний блок — це прообраз майбутньої єдиної потужної сили, яка буде переконаним провідником ідей демократії та розвитку країни. Ті партії, які не готові влитися до цієї сили, ймовірно, не можуть і претендувати на місце в мегаблоці». Балога додав, що це «об'єктивна вимога», в основі якої «аналіз реалій, а не примхи чи здогадки».
