Ведучим цього упослідженого шоу є вічно «юний орел» і неперевершено інтелектуальна (справжнього «уміща» не сховати) Олюнька Сумська. Співочий культурний Бетмен заодно є автором, головним режисером і генеральним продюсером телевидовища, покликаного репрезентувати вітчизняну попсу. Всюдисущість і невтомність Михайла Михайловича варта захоплення і численних компліментів. Його роль як ведучого «Нашої пісні» обмежується стриманими, покликаними підкреслити імідж ректора солідного вищого навчального закладу з підготовки дипломованих цирульників, оголошеннями виконавців. Ще двійко журналістів після пісні хапають за барки співаків і ставлять убивчі запитання, напевно ж, підготовані самим паном Михайлом.

Відтепер — це дві години аналітичного ефіру, що складається із шести блоків, по 15 хвилин кожний. Автори програми Роман Скрипін та Данило Яневський працюватимуть у студії по черзі.

У Сполучених Штатах розпочалась істерія з приводу відкриття християнських російськомовних телеканалів. Росії явно «нє ймьотся» без братніх совєтських республік, тож вона вирішила поширити свій ідеологічний вплив по той бік океану.

Нарешті, як справжній телевізійний фан, чотири вихідних дні поспіль я просиділа (пролежала, проскніла) на дивані при ящику. «Довтикала» до того, що мало вже очі на лоба не вилазили. Під обід четвертого дня такого концептуального «експертного» перегляду відчула, що шкіра моя стає блідо-зеленою, а сама я перетворююся на перестиглий кабачок.

Сприймаючи піняві й агоністичні побрехеньки наших сусідів стосовно «політичних репресій» в Україні, згадується дитячий віршик: «Цапеня, немов німе. Цапеня — ні «бе», ні «ме». Але це ще добре було, якби те цапеня, чи пак старий бородатий цаписько, та й не «мекав». Бо ж верещить, аж барабанні перетинки лускають, та ще й закликає свою громадськість «проявить журналистскую солидарность с гонимыми (так і хочеться написати «голімими») коллегами». Цю зворушливо-цинічну заяву оприлюднив на сайті tv.net Віталій Солодовников з подачі www.from-ua.com. Так і тягне зацитувати цю «рускую пургу» цілком, попри розуміння, що, пардон, забагато честі. Хоч як це прикро визнавати, але все частіше в нашому житті трапляються випадки, коли правді не віриться, а брехня сприймається за чисту монету.

Державна Дума Росії стурбована моральністю героїв телепрограми «Спокойной ночи, малыши». Водночас державні діячі незадоволені, що хронометраж згаданої програми скоротився майже вдвічі. Тобто їм не догодиш. З одного боку — немилосердно наїжджають на стареньких плюшевих тваринок, звинувачуючи їх у старечому маразмі. А з іншого — вимагають від телекомпаній, щоб дитячих програм у їхньому етері було не менше, ніж 7 — 10%, інакше погрожують відібрати ліцензії.

Переконатися в тому, що народна мудрість — безпомилкова, людство матиме ще безліч нагод. Надто, коли йдеться про дим, що його — це знає кожна дитина — без вогню не буває. Джерела займання у розмовах стосовно «продажу» телеканалів «Студія «1+1» та «Інтер» поки що ніхто начебто не виявив, хоча «диму» з цього приводу було більш ніж досить. Тож кіптява ще осідатиме й осідатиме.

Повідомлення про те, що найрейтинговіші українські телеканали — «Інтер» та «1+1» — змінюють своїх власників, породили новий журналістський феномен — жанр ретельно спростованих, але водночас достовірних «інформаційних чуток».

До номінації «Інформаційна програма» увійшла програма «Час», серед кращих «Ток-шоу» названо програму Романа Чайки «5 копійок», на нагороду «Телетріумфу» у номінації «Публіцистична програма» висунуто проект «Закрита зона». А також, шанс отримати Премію Нацради мають Роман Скрипін та Андрій Шевченко в номінації «Ведучий інформаційної програми», Іван Кравчишин у номінації «Режисер» та Святослав Цеголко в номінації «Журналіст, репортер».

Творці каналу без зайвої скромності тлумачать назву свого дітища як КУЛЬТ ПЕРШОСТІ і стверджують, що вперше в історії українського телебачення (ні менше ні більше!) К-1 стане справжнім засобом масової комунікації.