Загальновизнаний факт: кілька тисяч кримчан мають паспорти двох країн, України й Росії. Зрозуміло, на відміну від пролетарського поета, вони не козиряють однією з цих «паспортин». Навпаки — всіляко приховують своє подвійне підданство, розуміючи, що українське законодавство такий статус не вітає. Але не більше — дається взнаки прогалина вітчизняного законодавства. Хтозна, чим це може обернутися в майбутньому, особливо з урахуванням російського досвіду щодо захисту своїх громадян на теренах Грузії. Ясна річ, що в прямих аналогіях інколи більше емоційного надриву, аніж об’єктивного аналізу. Але ж і «умом Росію нє понять». Тим паче сьогоднішню, яка, за всіма ознаками, піймала кураж «билого вєлічія».