Споглядаючи бурхливі громадські обговорення навколо інтерв'ю, обпублікованого в «Українській правді» з почесним президентом каналу «Студія «1+1» Олександром Роднянським, мимоволі згадуєш слова лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Олеся Ульяненка про те, що не можна одночасно служити Богові і Мамоні. Пан Роднянський наполегливо доводить, який він високий фахівець у царині кіно і телебачення; розповідає, що йому, за великим рахунком, політика цілком байдужа, бо він просто розбудовує свій улюблений бізнес. І тут же характерно, як на «чистого бізнесмена», зізнається, що журналісти, які пішли з «1+1» напередодні Помаранчевої революції, для нього «не люди», «не персонажі», і що він навіть «не пам'ятає їх на прізвище».

Схоже, у декого доля таки розкраяна за телевізійними лекалами. Бо все життя так чи інакше втікаючи від телебачення (насамперед категорично відмовляючись дивитися «ящик»), багато людей у той чи інший спосіб на той «ящик» «пашуть». Нині навіть модно вдавати з себе «чоботаря без чобіт». Мовляв, «тєлєк» я не люблю, бо він для тупих і недолугих. А от отримувати з тієї праці зарплатню вище середньої — мене цілком улаштовує. Проте 14-та річниця незалежності для багатьох громадян України стала першою. Як-для тих, хто раніше ігнорував сморід політичного бруду і лише минулого року прийшов на виборчу дільницю, так і для тих, хто, начхавши на «роднянські» гроші, позалишав тепленькі контори, розділивши таким чином для себе Господа і Мамону. А те, що Олександр Роднянський та іже з ним помічає лише «завжди готових» піховшеків та істот, які бачать себе безвідмовними солдатами чиєїсь «приватної журналістики», то невідомо, яка на то рада. Лишається вірити, що не всі телевізійники, що залишилися на ТБ, служать Мамоні.
Бліц-інтерв'ю, які «УМ» час від часу влаштовуватиме на «Медіа-майдані», допоможуть нашим читачам, а заодно і потенційним телеглядачам розібратися: хто є хто у вітчизняній тележурналістиці.
1. Чи змінилося за останні півроку ваше ставлення до телебачення і телевізійної праці зокрема?
2. Чого ви чекаєте від прийдешніх виборів у сенсі їхнього впливу на телевізійну політику?
3. Чи позначаються перипетії зі зміною власників і настроями керівництва каналів на вашій роботі?

«5 канал», як і завше, задніх не пасе. В новому сезоні глядачів обіцяють потішити новими програмами. У вересні вийде проект Єгора Соболєва «Чи на 5?», у планах — два авторських проекти Святослава Цеголка, а також нові різнопланові проекти Володимира Ар'єва.

Подієвим приводом для публікації цих нотаток стало озвучення деким із нових керівників НТКУ оригінальної ідеї. На потужно торованому шляху підвищення рейтингу Першого Національного каналу їх виникало вже чимало, але тепер маємо дещо особливе. Керуючи трохи більше як двома тисячами штатних одиниць, тут вирішили зарадити справі радикально. Скоротити так собі чоловік двадцять — і все само собою налагодиться.

Продюсерська агенція «Закрита Зона» на чолі з відомим телевізійним журналістом Володимиром Ар'євим вирішила розширити свої творчі обрії, створивши першу документальну вітчизняну стрічку, яка вчора вийшла в український кінопрокат, — «Остання змiна».

Телеканал СТБ спільно з Інститутом української мови НАНУ починає проект «Українська мова в телевізійному просторі». Як повідомляє Інститут масової Інформації, в рамки соціального проекту «Українська мова в телевізійному просторі» входитиме моніторинг української мови журналістів і ведучих більшості телеканалів, аналіз помилок і відхилень від мовних норм, практичні тренінги з української та інше.

Уже в жовтні глядачі зможуть побачити незабутню жартівницю Машу Єфросиніну на каналі ICTV. Невідомо, чи до того часу Марія опанує державну мову, але свій імідж телеведуча, ймовірно, змінить на цілком серйозний. В її авторському щоденному ток-шоу з робочою назвою «Ми» обговорюватимуться актуальні й суспільно-важливі теми, як-от жінки за кермом, шлюб з розрахунку, бабії, порнографія, СНІД, аборти, діти-мажори, службовий роман, всиновлення українських дітей іноземними громадянами, сурогатне материнство, насильство у родині...

Любителям серіалів улітку не позаздриш — ні на що «свіженьке» у цей період розраховувати не можна: телеканали «крутять» тільки те, що вже показували раніше. Одначе хороші новини для них є: телеканал «1+1» розпочав зйомки двох серіалів за сценаріями Юрія Рогози та Тетяни Устінової.

Уже не знаю, спонтанно чи сплановано, але нещодавно команда серіалу «Моя прекрасна нянька» («1+1») вразила шанувальників цього ситкому аж двома сенсаційними новинами. Перша: історія Шаталіна та Віки Прутковської завершується, ми ставимо крапку, а ви залишайтеся на цьому здорові. Друга: ні, продовження таки буде, оскільки шалена всенародна любов до цього проекту (читай — і високі рейтинги також) не залишає нам іншого вибору, окрім як знімати нові епізоди і радувати телеглядачів. Так що народу по цей бік екрана можна не хвилюватися — Шаталін, Віка, Жанна Аркадіївна, Любов Григорівна, Костянтин, баба Надя і троє Шаталіних-молодших залишаються з нами. Принаймні на рік точно.

Ось уже п'ятий день в українському телепросторі працює К2 — перший серіальний телеканал в Україні. Як стверджує керівник PR служби телеканалу Наталя Черкасова, вже невдовзі він стане справжньою казкою для дорослих: «Стиль каналу — яскравий, динамічний, епатажний та сміливий. К2 створюватиме своїм глядачам «рожевий настрій» протягом усього дня. Основний продукт К2 — якісні телесеріали та шоу-програми розважально-пізнавального змісту». Отож творці нового телепродукту налаштовані вкрай оптимістично: мовляв, домогосподарки, які цілісінькими днями спілкуються зі своїм «другом-ящиком», будуть просто в захваті, адже все, буквально ВСЕ, що їм показує К2, так чи інакше пов'язується з коханням, пристрастями, зрадою й прощенням, романтикою та небезпечними любовними пригодами.

В нинішній неспокійний час, що так стрімко й безоглядно кудись летить, рідко вдається зібратися чималенькій родині у вузькому колі. Однак такі щасливі моменти все-таки випадають. Зібралася на Трійцю й наша родина — від старого до малого. Посиділи за столом, поспілкувалися. Не обійшлось і без телевізора.