«Ноу–хау української політики», «президентські вибори по–українськи», «абсурд», «клініка» і навіть «параноїдальна шизофренія» — яких тільки визначень не давали нардепи, причому з усіх без винятку фракцій, учорашнім подіям у Верховній Раді. Блокування парламентської президії більшою частиною нібито правлячої нібито коаліції — це й справді картина, гідна пензля Далі. Але «підкилимна» частина українського політикуму настільки багатошарова, що залишає далеко поза конкуренцією навіть фантасмагоричні сюжети великого іспанського художника. І поки творці складних політичних лабіринтів намагаються не заблукати у власноруч заплутаних ходах, із нас уже, здається, сміється увесь світ. Принаймні саме таке враження складалося вчора під час споглядання представників іноземних місій в Україні, які приїхали до парламенту послухати виступ Президента, а натомість побачили трибуну, заблоковану проурядовою фракцією. Хоч як вони намагалися ховати іронічні посмішки за дипломатичними виразами облич, за державу перед ними було прикро.

На дострокових парламентських виборах, які відбулися в Сербії минулої неділі, несподівану сенсаційну перемогу здобули демократичні сили проєвропейського президента Бориса Тадича. Ці вибори були фактично референдумом щодо подальшого шляху країни: або швидке входження в ЄС і перспектива заможнішого життя, або ізоляція від Європи, сумнівні союзи з Росією та війна за Косово без надії на перемогу. Серби обрали перше, і такий вибір учора в самій країні та Європі сприйняли як сенсацію, оскільки опитування громадської думки свідчили про перевагу націонал–радикалів, котрі настільки були певні в перемозі, що почали переговори про формування нового уряду.

Якщо Президент сьогодні, як заплановано, таки звернеться нарешті до Верховної Ради зі своїм щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України, то це, не виключено, буде останнє послання до українського парламенту глави держави, наділеного бодай такою владою. Звісно, проект Основного закону, запропонований Блоком Тимошенко, містить й інші зміни — зокрема, ґрунтовну реформу судової системи, перехід на контрактну армію тощо. Але головним і, безперечно, найважливішим на даному етапі як для його творців, так і для їхніх опонентів, є перерозподіл владних повноважень. БЮТ уже давно, спершу тишком–нишком, а потім уже й не приховуючи просуває до втілення ідею парламентської республіки. Ще трошки, і «колективна безвідповідальність», як називає парламентську республіку палкий прихильник президентської форми правління, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, запанує в Україні не на словах, а на підкріпленому нормами Конституції ділі.

Всеукраїнське об’єднання «Свобода» — одна з дуже небагатьох партій в Україні, яка може похвалитися справді безкоштовною й самовідданою роботою активістів. За участь у демонстраціях під синіми прапорами з тризубом із трьох пальців волонтери не отримують платні (хай то марш на підтримку українського кінодублювання чи проти легалізації марихуани), так само на голому ентузіазмі ідейні «свободівці» розклеюють агітматеріали. Націоналістичній «Свободі» та її лідерові Олегу Тягнибоку закидають, що вони виконують певні політичні замовлення не на користь «помаранчевих». Але Тягнибок спростовує звинувачення, натомість його партія справді здобуває додаткову популярність на тлі розчарування правого електорату в БЮТ, «Нашій Україні» тощо. На виборах–2007 праворадикальна «Свобода» найсуттєвіше (порівняно з іншими політичними силами) приростила відсоток своїх прихильників. Зараз «свободівці» оприлюднили власний проект нової Конституції — із сильною президентською владою — та активно включилися у вибори київської міської влади — бо постановили не пропускати жодної виборчої кампанії. На ці теми ми говоримо з лідером ВО «Свобода», народним депутатом ІІІ й IV скликань Олегом Тягнибоком.

Сьогодні має відбутися пленарне засідання Держдуми Росії, на якому депутати розглянуть кандидатуру екс­президента Володимира Путіна на пост прем’єр­міністра, а також обговорять склад нового уряду. Для затвердження прем’єра достатньо 226 голосів, а «єдиноросів», котрих віднедавна очолює сам Путін, є аж 315 мандатів.

Нічого нового немає під сонцем: чотири шпальти тексту під логотипом «тимошенківських» «Вєчєрніх вєстєй», на якому дрібними літерами — «Вечерний вестник». Тобто воно нібито й троянда (привіт Шекспіру!), а смердить лайном — від імені таки багато залежить... Фальшивка, що імітує БЮТівську пресу, містить два інтерв’ю — Турчинова (чи то пак псевдоТурчинова) під назвою «Я не хочу бути мером» та «Тимошенко» — «Я готова пожертвувати Києвом, аби навести лад у країні». На останній сторінці — повідомлення від «бухгалтерії БЮТ» з інформацією про те, куди слід звертатися виборцям, які бажають продати голос на користь блоку. І жодних даних про друкаря цього шедевру, окрім рядку «Видано СПД Постоялко».

Якось дивно чути від політиків, які готуються до перевиборів київської влади та проводять презентацію своєї програми, що вони не висувають власної кандидатури на посаду столичного мера. І все–таки Українська партія не прагне всієї влади: ця структура хоче лише делегувати обраних нею достойників до Київради і таким чином впливати на процеси у столиці. У першій п’ятірці УП — народний депутат трьох скликань Михайло Ратушний, очільник партії Олег Олійник, академік Володимир Сергійчук, економіст Андрій Новак та голова міського партійного осередку Олександр Резніченко.

У виборчому бюлетені на виборах до Київради буде лише один блок Тимошенко — тієї, що справжня. Про це повідомив член БЮТ Володимир Пилипенко, посилаючись на рішення Окружного адміністративного суду Києва, ухвалене вчора. «Зокрема, у рішенні суду зазначено, що внесення до виборчого бюлетеня другого блоку Тимошенко — «двійника» БЮТ — здійснено територіальною виборчою комісією Києва з порушенням норм чинного законодавства України, — сказав Пилипенко. — Більше того, суд встановив, що такі дії ТВК могли призвести до фальсифікації під час голосування і є незаконними». За словами БЮТівського юриста, «суд фактично попередив можливу спробу фальсифікації на виборах, до якої був причетний тервиборчком».