Протягом різдвяних свят (з 3 по 16 січня) пізно ввечері ТРК «Ера» спільно зі студією «Патерик-фільм» презентуватиме українським телеманам 10-серійну документальну стрічку «Крізь далечінь століття» (робоча назва — «Діти гаоляну»). Як усі ми знаємо, слов'янських дітей або ж «приносять лелеки», або ж батьки їх «знаходять у капусті». Немовлят Маньчжурії «знаходили у гаоляні»...

Ми продовжуємо розповідь про новорічні проекти українських телеканалів — на черзі «Інтер», і проектів у нього аж три. Прес-служба каналу повідомила «УМ», що цього року вирішили знімати традиційний мюзикл, традиційну Вєрку Сердючку і традиційний новорічний фільм-казку про здійснення бажань.

Програма «Ліжко приколів» позиціонується як власний продукт «Нового каналу». Хоча елемент власного там уособлюють лише двоє ведучих в антуражі гламурненької спальні, які намагаються розігрувати життєві (начебто) сценки і підводити глядачів до імпортних сюжетів а-ля «прихована камера». Ті сюжети хоч і куповані, але ще менш смішні, ніж кволі підводки ведучих.

Чергова «рокіровка» творчих колективів на Першому каналі, про яку ТелебУM вичерпно інформував читачів «УМ», глядацьких сподівань, на жаль, не виправдала. Щоправда, заспокоїла пристрасті у профспілкових комітетах НТКУ, адже працівників «старої гвардії» новий президент телекомпанії Віталій Докаленко не скоротив. Навпаки, в ефір повернулися давні проекти, які мляво-плинно «вищали» ще за часів Леоніда Кучми. Представники команди Тараса Стецьківа та Андрія Шевченка (за невеличким винятком тих, хто прижився на УТ-1) залишили НТКУ «бєз шума і пилі». Всенародний галас, хоч як це дивно, вчинила лише авторка програми, поява якої під час керівництва Стецьківа здивувала медійників. Адже від ідеологів yпровадження Суспільного мовлення на базі УТ-1 сподівалися заповнення ефірної сітки якісним продуктом. Натомість після багаторічної перерви на УТ-1 орденоносно з'явився хіт-парад «Територія А» з Анжелікою Рудницькою. До того ж у такому вигляді, який вітчизняним меломанам доводилося спостерігати з десять років тому на ICTV. Хтозна, з яких міркувань колишнє вже і таке начебто прогресивне керівництво прихистило на каналі цей кволий провінційний хіт-парад, але «нова мітла» вирішила зняти цю кліпову «нарізку» з ефіру. Таке «прибирання» викликало несамовите обурення ведучої і нарешті надихнуло її на творчість у вигляді відкритого листа до Президента Ющенка. У «посланії» ведуча хіт-параду, а заодно і співачка Рудницька скаржиться на цькування української пісні та себе особисто, відверто намагаючись «пробити на сльозу» громадськість і несимпатично спекулюючи власною хворобою і чудовим зціленням, яке сталося одночасно з інавгурацією Віктора Ющенка.

Подавши у відставку після призначення президентом НТКУ Віталія Докаленка, один із найактивніших ініціаторів та ідеологів створення в Україні Суспільного мовлення, відомий телевізійний журналіст Андрій Шевченко вирішив розбудовувати і впроваджувати в життя своє дітище поза стінами «олівця» — телецентру на вулиці Мельникова. Деякий час Андрій ходив загадково-стриманий і надто не розводився перед колегами стосовно своїх творчих планів. Єдине, на чому він незмінно наголошував, це те, що й далі «лупатиме скелю» громадського мовлення в Україні.

З 15 січня 2005 року збіг термін дії повноважень пана Ряшина як голови правління. За час перемовин, які протягом останнього місяця тривали між Владом Ряшиним та Валерієм Хорошковським, вдалося дійти компромісного рішення між акціонерами та наглядовою Радою каналу. В чому конкретно полягає згаданий компроміс, жодна зі сторін не коментує. Єдине, в чому запевняють громадськість і працівників телеканалу, це рішення дозволить працювати «Інтеру» в звичному режимі.

Проте улюбленицю російських і українських телеманів Катю Пушкарьову (акторку Неллі Уварову) традиційно упослідили. До закінчення серіалу їй категорично заборонено з'являтися перед людськими очима красунею. Адже, кажуть, у житті Неллі дуже мила, чарівлива і сексуальна жіночка. До кінця зйомок серіалу акторка приречена не розлучатися з металевими брекетами, накладними вилицями й вбраннями, придбаними на московських блошиних ринках. Тому й до показу мод Неллі не допустили.

— Пане Володимире, чи можна зарахувати телесеріали до мистецтва?
— Не про кожен повнометражний художній фільм можна сказати, що він причетний до мистецтва. Якась стрічка — більш мистецька, якась — менш мистецька. Це залежить від багатьох чинників, починаючи від того, хто ті фільми створює, і закінчуючи тим, які в них вкладаються гроші. Тому не можна говорити, що всі серіали погані, а всі художні фільми — хороші.

Цей шланг з двома головами — котячою та собачою, — віддавна мотиляється на «Новому каналі». Я звик до його нескінченних страждань і марних пошуків щастя. На початку кожної нової серії доля посміхнеться цій істоті, щоб наприкінці виписати їй безжального «срача». Цей мультфільм — своєрідний конспект із діалектики для дітей. Ну, як ото існує дитяча Біблія. Хоча точніше порівняти пригоди КотаПса з іншою дисципліною молодшої школи, мета якої — розповісти малюкам про Україну і світ у якомога доступнішій формі.

Пригадайте, куди найперше біжить ваша дитина, коли повертається із садочка чи зі школи? Авжеж, до свого найближчого й найвірнішого друга: до телевізора. Отож нам захотілося дізнатися, що ж найбільше цікавить українських діточок — і тих найменших, які щойно навчилися клацати пультом дистанційного управління, і старшеньких, у яких уже виробилися стабільні вподобання й пріоритети.