У тому, що пам'ятник Бандері в Тернополі обов'язково буде, вже давно ніхто не сумнівався. Більше того — вже не один рік у мальовничому місці на проспекті імені Степана Бандери стоїть великий камінь з відповідним написом, однак тепер його перенесуть.

Уже понад десять років тернополянка Віра Матковська збирає незвичайну колекцію — борщівськi вишиванки. Стиль вишивання цієї наддністрянської місцевості (сіл Борщівського району на крайньому півдні Тернопільської області) не схожий на будь-який інший в усьому світі. Ще на початку двадцятого століття тамтешні вишивальниці застосовували оригінальні стародавні техніки, які досі не збереглися ніде.

Про ці дві круглі дати у Тернополі вже кілька тижнів нагадують незвичайні біг-борди та сіті-лайти. Замість звичної реклами на них зображено портрети національного героя Романа Шухевича, який став символом справді самовідданої боротьби за Українську суверенну державу. Задля гідного вшанування його 100-річчя від дня народження та 65-річчя створення УПА Тернопільська облрада ще торік у листопаді ухвалила рішення про проголошення 2007 року в області роком Шухевича та УПА і звернулася до Президента України Віктора Ющенка з клопотанням про присвоєння Шухевичу посмертно звання Героя України.

Близько року тому, перебуваючи на Тернопільщині (тут, до речі, розміщено третину усіх замків України), Президент Віктор Ющенко вперше офіційно визнав доцільність передачі старовинних споруд у приватну власність із метою їх збереження. І ось — перша така спроба у Тернопільській області, правда, навряд чи їй можна радiти. Ягільницький замок, розташований поблизу одноіменного села в Чортківському районі, виставлено на продаж однією з потужних місцевих агенцій нерухомості за ціною майже мільйон доларів. Таку ціну начебто встановив власник, ім'я якого розголошувати не хочуть. І якихось вимог (наприклад, обов'язкового використання об'єкта для туристично-рекреаційних цілей) до потенційного покупця нема, тобто той, хто купить споруду, зможе робити з нею все, що заманеться.

Шістнадцять сімей, чиї діти навчаються в Олишківецькій школі Збаразького району Тернопільщини, у ці дні були за крок від найгіршого. А ще люди кажуть, що то тільки Бог їхніх дітей врятував, адже їхали вони на екскурсію до найбільшої православної святині краю. ДТП сталaся на трасі Луцьк—Тернопіль близько о пів на дев'яту ранку позавчора. Як повідомив кореспонденту «УМ» головний спеціаліст Центру громадських зв'язків обласної міліції Петро Колісник, у мікроавтобусі «Мерседес-Бенц» було 16 школярів віком від семи до 15 років, п'ятеро їхніх батьків та двоє вчителів. Унаслідок зіткнення з «Волгою», яка раптово вилетіла на зустрічну смугу, «бус» перекинувся.

Ще тижнів за три до виступу Наталі Могилевської у Тернополі, як тільки на вулицях міста з'явилися рекламні афіші, більшість із них була заклеєна листівками з попередженнями, що «у нас українські артисти або співають українською, або взагалі не співають». Відповідно, організатори мали час подбати про охорону та попереджувальні заходи. Однак, незважаючи на це і посилений фейс-контроль перед концертом, члени відомої націоналістичної організації «Тризуб» із прихованими курячими яйцями таки потрапили в ущерть заповнений зал, та ще й у ближні ряди, де квитки коштували по 170 гривень.

Зподачі депутатів від партії «Свобода» та традиційно навздогін львівським колегам сесія Тернопільської міської ради (53-ма голосами з 55-ти присутніх) позавчора прийняла рішення «Про створення комісії з проведення інвентаризації пам'ятників та пам'ятних знаків у Тернополі». Ця комісія, до якої мають увійти депутати та фахівці з питань історії та архітектури, проведе своєрідну ревізію на вулицях обласного центру з метою виявлення там «залишків символіки комуністично-тоталітарного режиму», які повинні остаточно зникнути з Тернополя. «...Символи тоталітарної епохи є принизливими для українців, вони возвеличують іноземну владу та пропагують подальшу ідею радянської окупації...» — говориться у заяві «свободівців». Знайти цю символіку, правда, буде непросто — хіба якийсь малопомітний «серп-молот» на фасаді старих будівель у центральній частині. Річ у тім, що де-де, а в Тернополі порядок у цій справі почали наводити відразу після проголошення незалежності України.

Виконком Тернопільської міської ради прийняв рішення, за яке його відразу незлюбила переважна більшість місцевих підлітків, зате стали щиро вдячними їхні батьки. Цим рішенням усім, хто ще не досяг повноліття, заборонено перебувати на дискотеках, в барах та інших розважальних закладах після 22-ї години у весняно-літній період та після 21-ї — у осінньо-зимовий. Що ж стосується весіль та інших подібних заходів, то хлопці та дівчата, яким ще не виповнилося 18, можуть «гуляти» там, лише якщо присутні й їхні батьки.

Майже півроку розшукували тернопільські правоохоронці 16-річну Яну Перегінець із містечка Хоростків на Тернопільщині. Ще третього грудня вона раптом зникла невідомо куди, повертаючись із дня народження знайомої. Довгий час не вдавалося вийти на жодний слід дівчини, хоч і трапилося це в населеному пункті, де всі всіх знають. А приблизно місяць тому в міліцію з'явився 27-річний мешканець цього ж містечка і зізнався, що це він «через виникнення неприязних стосунків» задушив дівчину і втопив тіло у ставку. Водолази не один день шукали там нещасну Яну, але так і не знайшли.

Пов'язати своє життя з дивами — тими, що від Всевишнього, — йому, мабуть, на роду було написано. Судіть самі. Народився Зиновій Колісник якраз на Спаса у селі з унікальною (принаймні в Україні таких більше точно нема) назвою Божиків, що у Бережанському районі Тернопільщини. Кілька століть тому назвали його так на честь майстрів, які тут проживали і виготовляли з каменю та дерева чудернацькі фігури, що їх місцевий люд називав богами. По три таких, що зображали величних чоловіків без головних уборів і в строях, схожих на нинішні архієрейські, висотою майже у два людських зрости, стояли колись на кожному з чотирьох в'їздів до села, наче охороняючи його. В ранньому дитинстві Зиновій бачив їхні залишки, до сьогодні ж, на жаль, не збереглося вже нічого.
А на світ малий Зиновій теж не без допомоги дива з'явився — мама босоніж ходила на прощу до святих місць, і, вимолюючи там дитя, обіцяла, що віддасть його на службу Богові.