У нинішньому році у Міністерстві аграрної політики планують стрибнути вище голови. А саме — зібрати врожай у 40 мільйонів тонн зернових та масляних культур. Для порівняння — минулого року врожай становив лише 29 мільйонів тонн, і в попередні роки теж коливався в межах 30 мільйонів. Проте у МінАП керуються приказкою: що посієш — те й пожнеш. Тому цьогоріч посіви ріпаку збільшились майже вдвічі, тоді як пшениця та соняшник поступилися десятою частиною площ.
Після минулорічного неврожаю та проблем, які через нього виникли, влада поставила перед українським селянином непросте завдання — зібрати 40 мільйонів тонн зернових, і ні колоском менше! Аби інтенсифікувати процес, вирішили «налягти» на мінеральні добрива: виявилося, що наші аграрії використовують їх значно менше, ніж хлібороби у розвинених країнах. Урядові чиновники нині з усіх сил намагаються забезпечити селян хімікаліями, діючи за принципом «будуть пестициди — буде й пісня». Втім екологи дотримуються зовсім іншої думки, вважаючи, що зловживати добривами не варто.
Свідченням того, що для земельномайнових відносин сьогодні характерне систематичне нехтування елементарними правами громадян, є зростання кількості зловживань та порушень у цій сфері. У невеликій Тернопільській області тільки за минулий рік відповідні органи зафіксували більше 3000 таких фактів. І це, так би мовити, лише вершина айсберга, тож можна тільки уявити собі, що відбувається в далекій глибинці. Задля захисту передусім земельних прав «маленьких українців» кілька років тому і було створено у Тернополі громадську організацію «Спілка власників землі». Набутий нею досвід може реально допомогти багатьом.
Олександр Веремчук — хлопець відчайдушний, а тому відважився вкласти гроші саме в село. Хоч міг спокійно зайнятися хоча б і торгівлею і жити та горя не знати. І не морочити собі голову, де взяти кредит на новий комбайн, як купити міндобрива і т.і. Може, тому, що був і залишається сільською людиною, отим селюком, але в найкращому розумінні цього слова, на плечах яких і тримається донині наше багатостраждальне село...
Напевне, більше ніде не побачите посеред самісінького центру села... болота, порослого очеретом. Там болітце, там якийсь став величезний, і теж позаростав очеретом. Верболози, березовий гай — усе це відразу через дорогу від... сільради. Острівці незайманого Полісся виринають то тут, то там, і навіть вулиці сільські розбігаються не так, як скрізь, а дивним чином. І здається, що це село не має ні початку, ні кінця...
Першого січня наступного року спливає дія мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Чи запрацює ринок землі на повну потужність, чи знову включення земель сільськогосподарського призначення у ринковий обіг відкладеться на невизначений термін? Відповідь на це запитання залежить тільки від депутатів Верховної Ради VI скликання.
У цієї людини надзвичайно амбітні плани: директор одного з бердянських риболовецьких підприємств Сергій Матвєєв прагне «ресурсної революції» на Азовському морі! Потреба ж у цьому нагальна.
Це фермерське господарство у Дніпропетровській області зовсім невелике — усього лише десять соток. Господар поставив теплицю розміром 40 на 40 метрів і вирощує овочі: огірки, помідори, баклажани, капусту, солодкий перець. Щовесни його присадибна ділянка покривається, наче снігом, білим порошком невідомих добрив. Перший врожай у нього визріває «стахановськими» темпами, коли сусіди ще пораються у грядках. Усі овочі великі, гарні, без жодної ознаки псування — мають чудовий товарний вигляд. Усе вирощене фермер вигідно продає. Сам же своє овочеве багатство їсти не поспішає, дітям, сім’ї — у жодному разі!
Днями проблему виявили кримські аграрії, які традиційно першими закінчують сівбу озимих. До фінальної крапки їм залишилось засіяти 20 тисяч гектарів, або чотири відсотки від плану. Однак мріяти про майбутній урожай селянам ніколи — треба відбиватись від гризунів та жужелиці. За даними Міністерства аграрної політики республіки, шкідники зіпсували шосту частину посіяного.
