«Що треба робити, коли стався ядерний вибух? — Загорнутися в біле простирадло і повільно повзти до кладовища». «Чому повільно? — Щоб не створювати паніки». У радянські часи навіть в анекдотах обігрувалася тема підготовки до війни. І це не дивно, адже найрізноманітніші сфери суспільного життя — система освіти в тому числі — так чи інакше були підлаштовані під потребу армії. Не лише хлопці, а й дівчата на уроках ПВП мусили розбирати-складати автомат Калашникова й знати напам'ять склад мотопіхотного відділення армії США. Та що там ПВП — «військовому Богу» в радянській школі майже повністю був підкорений і такий предмет, як фізичне виховання. Згадаймо хоча б славнозвісний комплекс «Готовий до праці та оборони» (у загальновживанiй у СРСР абревiатурi — ГТО). Можна лише уявити, скільки сліз було пролито круглими відмінницями, котрi ніяк не могли метнути півкілограмову гранату до позначки 23 м, — саме таким для учениць старших класів був норматив на оцінку «відмінно».

За прогнозом багатьох фахівців, нинішня континентальна першість має стати поворотною в історії фігурного катання. А точніше — документально затвердити кінець епохи панування знаменитої російської школи. Звісно, справжні шанувальники цього красивого виду спорту з великою повагою ставляться до російських чемпіонів різних поколінь — від Людмили Білоусової з Олегом Протопоповим до Олени Бережної та Антона Сіхарулідзе. Але сухі факти, зокрема результати останньої серії Гран-прі, невблаганно свідчать: «золота копальня», якою так пишалися російські чиновники, майже спорожніла. Після того як великий спорт залишили тріумфатори Турина-2006 — спортивна пара Тотьмяніна/Марінін, танцювальний дует Навка/Костомаров, одиночник Євген Плющенко, бронзова призерка останньої Олімпіади Ірина Слуцька — стало очевидним, що гідної заміни лідерам у російській збірній немає.