Ошатність та історичні пам'ятки міста над Десною вражають усіх гостей Чернігова. Варто лишень згадати, що це єдине місто в Україні, де збереглося стільки пам'яток домонгольської доби. Особлива цінність — це Болдині гори з найбільшим у Східній Європі язичницьким курганним некрополем, стародавньою Іллінською церквою та Антонієвими печерами, які сьогодні є окрасою Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній».

Ось-ось настане Провідна неділя, і чимало заклопотаних жінок і чоловіків, вгинаючись під вагою величеньких кошелів, як велить звичай, почимчикують до кладовищ. Оті кошелі будуть наповнені шматками м'яса, банками з вареною картоплею, солодощами, солоними огірками, разовими тарілками, виделками... Останніми роками «меню» надмогильної трапези поповнилося ще й майонезними салатами з крабовими паличками й заморською кукурузкою, а поряд з бутликом «традиційної» самогонки примощується спокуслива плящина «Немірофф». Атож — є нагода поспілкуватися з родичами і довести їм, що ви — не гірші, що і у вас «усе є». За час панування атеїстично-контролюючого ока партії духовне наповнення Великодня і поминальної Томиної неділі помалу «вивітрювалося»; а оскiльки у реальності атеїзм не є «чистим безбожжям», то християнські цінності активно підмінялися язичницькими. За кілька десятиліть свято єднання з душами під дахом єдиної вселенської церкви перетворилося для багатьох у звичайне собі чаркування — от хіба що не в хаті з диваном і телевізором, а на кладовищі.

Шостий тиждень Великого посту називається Вербним. За біблійною історією, у неділю, що тепер зветься Вербною, люд у Єрусалимі зустрічав Христа вигуками «Осанна! Благословен, хто йде в ім'я Господнє!» і встеляв йому шлях пальмовим гіллям. Христос в'їжджав до міста миру, сидячи на віслюкові, бо в писанні сказано, що Месія прибуде саме таким чином. Віслюк символізує матеріальне, а його осідлання означає перемогу духовного над земним. Коли ж Спасителю відкрився краєвид Святого міста, то Він заплакав за ним (знаючи, що воно буде зруйноване й знищений храм та відаючи, що за кілька днів і Його чекають у Єрусалимі невимовні страждання) і мовив: «О якби ти хоч цього дня пізнало, що потрібно для миру тобі!

Хоча ще триває Великий піст, однак за тиждень — Великдень, отож саме час подумати про великодній кошик. Що і скільки в нього класти? Може, ще встигнемо зробити необхідні запаси? Передусім, подбаємо про паски — пшеничні й сирну, а також про крашанки, грудку вершкового масла, пиріжки з сиром і завиванець з маком, сіль, хрін і шинку. А хтось, може, за стародавнім звичаєм і ціле порося з хріниною в роті запече у духовці... Усі ці пожитки освячуються для того, щоб люди на свято одержали радість і духовну, і від земних дарів. Не забудьмо і про свічку (її встромляють у паску і запалюють, коли священик святить скоромне). Стане у пригоді й великодній рушничок — якщо не встигли власноруч вишити такого — не сумуйте, бо такий зараз можна купити, з візерунком на будь-який смак: і з писанками, і з кошиком, і з церковкою... Головне, щоб було що накривати. Отже, про страви.

Втретє Мальтійська служба допомоги проводить благодійну акцію пiдтримки дітей з інтернатів Львівської області — «Гарні, як писанка». Головною метою акції є спілкування між ровесниками — членами молодіжних організацій та дітьми з інтернатів. Поряд з матеріальними чи побутовими проблемами інтернатівських дітей, є ще одна, чи не найважливіша, — обмеження кола спілкування. Діти, які живуть не вдома, за кілька десятків кілометрів від обласного чи районного центру, перебувають майже у замкнутому просторі й потребують ширшого кола спілкування для розвитку свого світогляду.

«Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому — джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди,» — зазначають священики Олександр та Ярослав Василашки. Отже, Великдень — це торжество перемоги життя над смертю. До цього свята ми готуємося у час Великого посту. Надто — упродовж Страсного тижня, коли віруючі молитовно переживають Страсті Господні: волю в муках зрадженої, несправедливо засудженої, зневаженої, розіп'ятої людини — з тим щоб за кілька днів воскреснути духом разом із Богочоловіком.

Цікаво, коли вперше одна людина сказала до іншої: «Пограймося у весну! Ти будеш холодним сніговим вітром, ти — сонцем, а ти — дощиком»? Утім весняні ігри вигадали не діти, а дорослі. Ще тоді, коли бачили світ як велику чарівну казку, в якій кожна подія і кожна річ мають символічне значення. З давніх давен люди в ритуалах повторювали природні явища, гралися в символічні ігри, де в образах учасників ніби змагалися між собою тепло і холод, добро і зло. Ці міфологічні ігри збереглися до наших днів: «Подоляночка», «Воротар», «Король», «Мости». Вони розвивають образне мислення, вчать у звичайних речах бачити відгомін «ідеального» світу, в якому добро завжди перемагає.

Для підбадьорення подвижників посту упродовж семи передвеликодніх тижнів є особливі обряди, богослужіння, молитви. Кожен тиждень Великого посту відрізняється від іншого як церковними, так і народними звичаями.