На півдні потемніло

На півдні потемніло

Діставати із «загашників» каганці довелося учора мешканцям 432 населених пунктів України, які через спрацювання систем аварійного захисту ліній електропередачі, викликаного мокрим снігом, дощем і поривами вітру до 25 м/сек, були знеструмлені. Найбільше, як повідомила прес-служба МінНС, постраждав південь України. Зокрема, в Одеській області залишилися без світла 108 населених пунктів, у Миколаївській — 95, у Криму — 93, у Херсонській області — 60. Окрім того, знеструмлені 25 сіл та містечок у Дніпропетровській та 22 — у Кіровоградській областях, по 10 — на Запоріжжі, Луганщині та Черкащині.

Вірус панування

Олександр Довженко зауважував: «У комунізму й фашизму однакові філософські корені». Масштабна провокація в Донецьку проти українських сил при сприянні влади в останній день жовтня відбувалася не тільки під червоними прапорами, а й під російськими триколорами. Експансійна позиція російської влади передається всьому глибоко хворому шовінізмом і ксенофобією суспільству, члени якого дуже легко асоціюють себе з державою. Так, проведене радіостанцією «Ехо Москви» опитування показало, що доктрина «собирания чужих земель» у них просто «в крові». Для 82 відсотків росіян «повернення» Тузли важливіше добросусідських відносин з Україною. У московській аудиторії під час телемосту каналу НТВ, присвяченого конфлікту в Керченській протоці, 76 відсотків висловили готовність «душить, давить мятежных хохлов» заради Тузли. Віце-спікер Держдуми Лукін та колишній міністр закордонних справ Козирєв були надто раціональні й відверті: не варто сперечатися за якість 35 га Тузли, бо Росії потрібна вся Україна (!).

Лист із бензиновим запахом

Позавчора біля будівлі посольства США в Києві невідомий чоловік, обливши себе двома літрами бензину, погрожував актом самоспалення. На доказ своєї відчайдушної готовності він розмахував запальничкою. Стурбована охорона американської амбасади негайно викликала міліцію. Діалог потенційного самогубці та правоохоронців увінчався успіхом — останнім вдалося переконати чоловіка відмовитися від відчайдушного кроку.

А ти заплатив за яблуньку?

А ти заплатив за яблуньку?

Оце вже ми дочекалися! До хвірток власників городів у селах, селищах, містечках і навіть великих містах найближчим часом може постукати люб'язний податківець і просто перепитати: «Ви сплатили податок за вирощену продукцію?». Як не гірко це визнати, він буде правий. Новий рік потішить нас не лише «найнижчим в Європі» 13-відсотковим прибутковим податком на доходи громадян, який широко рекламують телеканали. На селян-городників очікують радикальніші зміни. Сталін просльозився б — легендарну практику його часів перераховувати і обкладати податком кожну яблуньку, яйце і бурячину митарі можуть повторити у 2004 році. Принаймні у бюджеті відповідна стаття для наповнення існує.

Аграрний віце-прем'єр Іван Кириленко: Щоб не було скандалів, Україна має збирати 35 мільйонів тонн зерна

Аграрний віце-прем'єр Іван Кириленко: Щоб не було скандалів, Україна має збирати 35 мільйонів тонн зерна

Аграрний віце-прем'єр Іван Кириленко — людина, з одного боку, надзвичайно комунікабельна, а з іншого, великий любитель цілком і повністю контролювати інформаційні потоки. Інтерв'ю не дуже люб'язній в оцінках його діяльності «Україні молодій» він мав намiр дати ще з січня 2000-го, щойно його, маловідомого в широких колах депутата, призначили міністром. Але то підготовка стратегічних державних програм, то недовершеність поточних справ, то інша державна зайнятість, то чiпкий грип не давали довгоочікуваній розмові відбутися. Напередодні ж цього Нового року щось змінилося, і кореспондентці «УМ» вдалося відносно легко потрапити не лише в приймальню, де деякі відвідувачі годинами очікують на високу аудієнцію, а й у по-діловому просторий кабінет Кириленка на п'ятому поверсі Кабінету Міністрів. Розмова видалася тривалою, цікавою і, як мені здалося, відвертою, хоча потім з'ясувалося, що далеко не все сказане було сказано «для преси» — Іван Григорович вивіряв кожне своє слово.

Різдво при каганцях

Справжня зима зі снігом та морозом завдає чимало клопоту комунальникам, рятувальникам і просто громадянам. Так, погода зробила різдвяний «подарунок» мешканцям дев'яти областей нашої держави: через налипання мокрого снігу на ЛЕП і значнi пориви вітру 88 населених пунктів було знеструмлено надвечір 7 січня. При каганцях сиділи у Кіровоградській (там «вирубило» найбільше населених пунктів — 33), Харківській, Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Черкаській, Полтавській, Житомирській та Херсонській областях. На Харківщині сніг блокував рух потягів. Як повідомляє прес-служба МінНс України, через небезпечне провисання й порив проводів зупинили рух на залізничному перегоні Мерчик — Максимівка та у напрямку Залютіно — Суми.

Хто там не хоче РАДИтись?..

Хто там не хоче РАДИтись?..

Святкування і відзначення — це дві великі різниці, чи не так? У майже дворічної давності указі президента Кучми йшлося про відзначення 350-річчя Переяславської ради, сьогодні на урядових зібраннях обговорюється підготування до святкування цього «ювілею», про що урочистим голосом повідомляє дикторка по радіо. На червоному (бо неділя) аркуші «Народного календаря» за 18 січня 2004 року читаємо: «350 років тому Переяславська рада ухвалила об'єднати Україну з Росією». І далі — слова Шевченка, які поет писав «зовсім не про це»: «Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити, братам добрим добро певне пожить, не ділити?». Упродовж 33 років «Народний календар» упорядковує Анастасія Онищенко, з них всього 12 — незалежних. Утім тематика і лексика календаря з кожним роком все ближчає до «звичного стану речей». Хто привчив до такого стану і постійно про нього нагадує? Відповіддю може стати роз'яснення співробітниці Російського медіа-центру в Києві, де минулої суботи відбувся «круглий стіл» «Переяславская рада 1654 года: Поиск общего видения истории. Позиция украинских и российских ученых»: «На самом деле мало журналистов хотят писать о Переяславской раде, а ведь юбилей приближается. В Украине был учрежден государственный оргкомитет во главе с Дмитрием Табачником, но он, кажется, так и не собирается ничего делать. И мы хотим через прессу расшевелить государство, чтобы праздновали поактивней».

Сімнадцять миттєвостей сміху

У планети КВН є три кити сорокалітньої витримки: болільники, команди і журі. Хоча існує ще й четвертий кит. А без нього, на думку організаторів Київського міжнародного фестивалю КВН (Клубу веселих і найкмітливіших), утримувати «планету» нелегко, а іноді й зовсім неможливо. «Ми щиро вдячні всім, хто нас почув, — сказав голова правління Київського КВН Дмитро Бондаренко, — і в першу чергу голові Державного комітету у справах сім'ї та молоді Валентині Довженко, нашому меру Олександрові Омельченку, голові Комітету молодіжних та дитячих громадських організацій міста Києва Ростиславу Карандєєву, начальнику Головного управління у справах сім'ї та молоді КМДА Олександру Кулику, депутату Київради Ігорю Баленку та ресторану «Пузата Хата». Відтепер наш фестиваль міжнародний. Цей статус дійсно стимулює».

Руський апостол

Месія першим призвав до апостольства Андрія — сина Іони з Віфсаїди в Палестині, учня Іоана Хрестителя. Через це його назвали Первозванним. Коли Ісус проходив біля Галілейського озера, Андрій разом зі своїм братом Петром саме ловили рибу. Господь покликав обох, мовивши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей!». Після зшестя на апостолів Святого Духа святий Андрій проповідував Христове вчення понад 35 років. Для цього тричі подорожував різними царствами і князівствами довкола Чорного моря, повертаючись на Пасху до Єрусалима. Вважається, що під час третьої, останньої, мандрівки святий відвідав Воспор (Керч), Феодосію, Херсонес та скіфські землі.

Надю Буток готові взяти до своїх родин читачі «УМ»

Минулого місяця на сторінках «УМ» було розміщено статтю про 14-річну Надю Буток, дівчинку, яка шукає сімейного затишку. Використовуючи відомий штамп, можна сказати, що не встигла на нашій газеті ще висохнути фарба, як до редакції вже почали надходити листи та дзвінки із пропозиціями для Наді. Під враженням від почутого та прочитаного, ми зайвий раз переконалися, що, власне, це — історія не лише окремої дівчинки, а й багатьох її друзів по нещастю, оскільки в Україні багато дітей, які мріють про родинне спілкування і тепло, але біда в тому, що вони не знають, до кого і куди звернутися. Це чудово розуміють і наші читачі. Тому сподіваємося, що наступні рядки стануть у пригоді не лише нашій героїні.