Перша половина листопада на Прикарпатті позначена сплеском дорожньо-транспортних пригод — мало не щодня під колесами гинуть люди. І не тільки на пожвавлених автомагістралях, а й на глухих дорогах, як це трапилося в селі Росільна Богородчанського району, де одну з родин спіткала подвійна трагедія.

Бувалі в бувальцях любителі походів Карпатськими горами, котрих тягне сюди, як примагнічених, вважають, що той мандрівник, який на власні очі — хоча б раз — не бачив тутешнього бурого ведмедя (не у вольєрі, зрозуміло, а в природному середовищі), — принаймні невдаха. Автор цих рядків за тринадцять років перебування на Івано-Франківщині сходив тутешні гори мало не вздовж і впоперек. Однак визнаного авторитета місцевої звірини не здибав ніде. Мабуть, таки не пощастило, хоча — зізнаюся, як на духу, — ще не знати, яким би був вираз мого обличчя, коли б справді зіткнувся з «вуйком» (так його величають гуцули) віч-на-віч десь у гірській глухомані. Особливо зважаючи на інформацію очевидців, котрі показували мені «в натурі» малинник біля села Бистриця, «де ведмідь удень роздер коня, а вночі пхався у намет до грибників». Щоправда, поганими вчинками він про себе більше не нагадував. Не те що інший його «придуркуватий» одноплемінник. Біля нічної ватри на березі гірської Чечви слухав я оповідь мисливствознавця про ведмедя, котрий у заростях ожини, за якихось 50 метрів від нашого багаття, так обняв бабусю з села Луги, що зламав їй ключицю і ногу.

Та випадки, коли клишоногий умисно піднімав лапу на людину, стверджують і місцеві жителі, і фахівці-єгері, — не правило, а виняток із ведмежих правил. Насправді ж бурий ведмідь, за словами іванофранківця, кандидата біологічних наук, єдиного в Україні вченого-«ведмежатника» Олексія Слободяна, — цікавий, гарний і цінний лісовий звір. Про нього — наша сьогоднішня розповідь, із почутими від різних людей невигаданими історіями та ексклюзивними коментарями Олексія Олексійовича.

Пізнього недільного вечора, близько 22-ї години, у приймальний покій Надвірнянської центральної районної лікарні карета «швидкої допомоги» доставила першу партію весільних гостей, котрі гуляли в селах Молодьково та Битково, із серйозними харчовими отруєннями. А далі медики «швидкого реагування» не мали спокою упродовж цілої ночі. У першій половині вчорашнього дня на лікарняних ліжках уже перебувало 40 хворих разом із молодою парою.

Приїзд Бориса Єльцина ретельно готувався. Ще минулих вихідних у зимовій резиденції Кучми «Синьогора» та в Манявському скиту «засвітився» віце-прем'єр Дмитро Табачник. Неоголошені відвідини області урядовцем такого калібру означали підготовку до приїзду в Гуту якоїсь високоповажної персони. Нею виявився екс-президент Росії.

Шлях до визнання у столиці американської кіноіндустрії студентка Коломийського інституту — філії Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Людмила Боднарук подолала за два роки, відколи дебютувала у модельному бізнесі. Успіх переслідував чарівну коломиянку по п'ятах: вона з першого заходу стала «Покутською красунею-2002» і того ж року здобула звання першої віце-міс регіонального конкурсу «Прикарпатська красуня».

Не встигли прикарпатці вжахнутися — такого серійного злочину в новітній історії краю не було, як міліція через добу схопила пару молодих калушан — 22-річного чоловіка та його ровесницю-співмешканку. Перед цим прикмети обох підозрюваних регулярно, упродовж дня, передавали в ефір місцеві FM-станції.

Удруге впродовж кількох останніх місяців дерев'яний оцупок стає у Надвірнянському районі смертельно небезпечною зброєю в руках спраглих алконавтів. У першому випадку мешканець села Красне, не допросившись у борг заповітної півлітри, поліном убив літню жінку. Тепер же події розгорталися за іншим сценарієм.

З цієї нагоди на майдані Шептицького в Івано-Франківську влаштували справжнє свято: банкіри святкували відкриття першого такого рівня в Україні спеціалізованого банківського відділення «W.U.»; його клієнти, котрим із-за кордону час від часу «капає» валюта, — чудові умови її отримання; решті перепали безкоштовне пиво, чай, солодощі під мелодії муніципального духового оркестру.

Минуло лише два тижні після відкриття монумента страченим у роки Другої світової війни учасникам і симпатикам ОУН, а 1 листопада, в річницю проголошення ЗУНР, біля Будинку правосуддя в обласному центрі постав ще один — присвячений борцям за волю України в першій чверті ХХ століття. На основі пам'ятника, увінчаного фігурою безіменного січового стрільця, — барельєфи визначних галицьких державотворців того періоду: Євгена Петрушевича, Костя Левицького, Левка Бачинського та Дмитра Вітовського.

Незвично жалібним видалося засідання Тисменицького місцевого суду, який розглядав кримінальну справу щодо матері, злочинна недбалість якої позбавила життя немовляти.