Загальновідомо, що у футболі дуже часто результат на табло не відповідає змісту гри і співвідношенню сил суперників. Також слід відокремлювати реакцію на поєдинок фахівців і уболівальників. Останні потребують видовища, тому дії нашої збірної у Копенгагені їх не влаштовують. А ось, скажімо, тренери дев'яти клубів нашої вищої ліги міркують іншими категоріями, якщо об'єктивно добрим показником у двох стартових зустрічах відбору на ЧС-2006 називали 4 набраних очки. Вони, як і букмекери, виходили з наявних проблем збірної України — травми і хвороби гравців, низький рівень взаєморозуміння на полі та тривала безвиграшна серія нашої команди під керівництвом Олега Блохіна. Натомість “данський динаміт”, як називають нашого першого суперника, показав, що здатен потужно вибухати, перемігши поляків у товариській зустрічі — 5:1. Щоправда, варто було звернути увагу на враження Блохіна від перегляду того матчу: “Дивна гра на півоберта”.

Клубний баскетбол має на континенті настільки насичений календар, що для відбіркового циклу Євро-2005 залишилося маленьке “віконце” у три тижні. Завтра у групі “С” перший матч проведуть чоловіча та жіноча національні збірні. Команда Геннадія Защука останній етап підготовки завершила... святом у Південному, де на честь відкриття нового суперсучасного комплексу “Олімп” зустрічалася у товариській зустрічі зі збірною Білорусі. До речі, стартовий кидок зробив олімпійський чемпіон Афін, штовхальник ядра з Одеси Юрій Білоног.

У нашій країні національна команда перебуває у залежності від інтересів клубів. Саме в цьому треба визнати корінь усіх проблем найголовнішої футбольної команди держави, а не вихвалятися організацією товариських матчів з елітними збірними Франції та Англії та вдалим пошуком спонсорів. У Кончі-Заспі журналістам назвали нового партнера федерації — компанію Gillette, яка виробляє засоби для гоління. Поки ж у нас знову оголені тили. Ледь не половину відбіркового циклу не міг розраховувати на провідних захисників України Леонід Буряк, з цієї ж проблеми розпочинає похід за анонсованим першим місцем у кваліфікаційній групі чемпіонату світу 2006 року і Олег Блохін. На мій погляд, причина цієї тенденції — не лише в медичних проблемах, а ще й у тому, як виховують у нас оборонців.

Ще за союзних часів федерація йшла назустріч Донецьку, призначаючи на останню неділю серпня домашній матч «Шахтаря». Для вугільної столиці це було справжнім подарунком на День шахтаря. Тепер, коли календар визначається жеребкуванням, таке трапляється за збігом обставин. А даремно, адже публіка тут і справді неперевершена, якщо навіть на матч улюбленої команди гірників з аутсайдерами прийшло понад 23 тисячі глядачів. І вони не мали підстав шкодувати, ставши свідками встановлення нового рекорду українських чемпіонатів. Відтепер найтриваліша переможна серія у 13 матчів належить команді Мірчі Луческу.

Напередодні Олімпійських ігор в Афінах керівництво НОК України, яке загартоване ще союзною чиновницькою школою, видало план — 25 нагород. І перший підсумок — ми не добрали дві медалі. Як і в Атланті-96 та Сіднеї-2000, українські спортсмени зупинилися на позначці «23». Щоправда, дехто підкреслює, що якість цього разу найвища за незалежні роки. Хтозна, можливо, краще для об'єктивного аналізу відкинути математичні розрахунки, а визнати суттєве порушення традицій. І де шукати пояснення безмедальності популярних в Україні боксу, чоловічої важкої атлетики, греко-римської боротьби. На тлі успіхів на чемпіонатах Європи і світу можна сміливо назвати розчаруванням наш «недобiр» у легкій атлетиці (Блок і Лебедь), плаванні (Лисогор і Силантьєв), стрибках у воду (Жупіна і Володьков). Не зрозумілою залишилася і позиція НОК щодо невключення в делегацію Інеси Кравець, Дениса Готфрида та чоловічої легкоатлетичної естафетної команди 4х100. Якщо на цих атлетів не розраховували, то навіщо вони «пахали» чотири роки, самотужки долаючи всі проблеми. Натомість на 245 наших спортсменів у Афінах приходилося 139 (!) чиновників.

Футболістам «Дніпра» було важко налаштуватися на повну самовіддачу у повторній зустрічі зі словаками. Впевнена перемога над «Петржалкою» на виїзді, за словами головного тренера дніпропетровців Євгена Кучеревського, стала «чортом у підсвідомості», якого господарі поля здолати так і не змогли. Хоча не скажеш, що не старалися. В обох таймах біля воріт гостей виникало безліч моментів. Часом навіть було важко збагнути, як їх можна змарнувати. До того ж дуже впевнено зіграв у воротах Липчак, який у першому матчі на полі не з'являвся. Навіть пенальті від Назаренка у середині першого тайму він взяв, немов на тренуванні! А скільки разів братиславський воротар ставав переможцем у двобоях із дніпрянами, які виходили віч-на-віч, важко й перерахувати. Тільки Костишин і зумів його переграти під завісу першого тайму.

Багато чинників у середу було проти «Шахтаря» та «Динамо». Проте пекельний тиск трибун у Трабзоні та Брюгге, нереалізований та перебитий пенальті, вилучення гравців і оберемок жовтих карток, нарешті дощ — усе це не стало на заваді виходу двох наших команд до омріяного групового турніру Ліги чемпіонів. Є приказка: а з них, немов із гусей вода. Тепер ми справді можемо жартувати, адже кияни вистояли в меншості з виходом на поле двох «гусей» — Андрія Гусина та Олега Гусєва. Щоб повторити успіх чотирирічної давнини, коли в суперлізі було відразу два представники України, довелося створити спортивний подвиг. Саме те, що наші чемпіон та віце-чемпіон змогли стати на дві голови вище за обставини (як у «Динамо») чи просто суперника (йдеться про «Шахтар»), і є найголовнішим досягненням наших команд. Чому б після найяскравішого виходу в груповий турнір за багато років обом грандам вітчизняного футболу не вести реальну боротьбу за вихід у 1/8 фіналу цього турніру? Хай обставини і цього разу не найсприятливіші, адже чого було очікувати від перебування під час жеребкування у четвертому «кошику».

У сучасному футболі не буває дрібниць, тим більше коли йдеться про підготовку до битви за путівку в Лігу чемпіонів. Особливо це стає помітним при порівнянні успіху «Шахтаря» та фіаско «Динамо». Скажімо, президент столичного клубу Ігор Суркіс дорікнув услід звільненому Олексієві Михайличенку, що він полінувався особисто переглянути перед очним двобоєм гру «Трабзонспора», а Мірча Луческу з'їздив у Бельгію й пошпигував за «Брюгге». Щоб підкреслити важливість для головного тренера особистого перегляду гри суперника, згадаємо, яку інформацію привіз наставникові «Брюгге» його помічник: він відзначив гру Гюбшмана, Батісти і поставив знаки оклику навпроти прізвищ Плетикоси, Срни, Агахови, Флорі й Тимощука. У стартовому ж складі гірників у Донецьку на поле вийшли лише два з шістьох «найнебезпечніших». А от Луческу не помилився.

Цього року другий за титулами клуб Бельгії — «Брюгге» — відзначає два ювілеї. Народилася ця команда 110 років тому, а стадіон «Ян Брейдель» (29 042 глядачі) було відкрито у 1974-му. Президент «синьо-чорного» клубу Мішель д'Хооге нічого не має проти того, щоб відзначити ці річниці третім поспіль виходом у груповий турнір Ліги чемпіонів. Проблема лише в тому, що суперник — донецький «Шахтар» — має таке ж саме і як ніколи обгрунтоване завдання. А ще донеччани налаштовані взяти у фламандців реванш за поступку дворічної давнини. У 2002 році сьогоднішні суперники двічі зіграли унічию — 1:1, а героєм післяматчевої серії пенальті (1:4 на користь «Брюгге») став бельгійський голкіпер Дані Верлінден, який тепер тренує своїх колег у команді.

Сьогодні київське «Динамо» домашнім матчем із турецьким «Трабзонспором» розпочне свій відбір у груповий турнір Ліги чемпіонів, який може стати для киян восьмим поспіль. Найчастіше на цій стадії «біло-блакитні» без проблем долали опір східноєвропейських чи (так чомусь складалося) данських клубів. Цього разу на шляху стоїть сильніша команда — віце-чемпіон Туреччини. У більшості гравців нашого клубу залишилися неприємні спогади про недавні зустрічі з іншим представником цієї країни — «Бешикташем». А в минулому сезоні «Трабзон» залишив стамбульців позаду...