Трохи більше місяця тому в Коломиї завівся зловмисник із дивним злодійським почерком: у темну пору доби він розбивав вітрину заздалегідь облюбованого продмагу і, вхопивши кілька пляшок горілки та закуску на пару днів, за лічені секунди зникав з місця злочину. Пограбування останньої з п'яти, як підозрюється, відвіданих ним уночі крамниць, вочевидь, узагалі претендує на окремий рядок у Книзі рекордів Гіннесса.

Узимку Говерла здебільшого безлюдна: кількість бажаючих її підкорювати в сувору пору року різко зменшується порівняно з літнім періодом, хоча екстремали в Україні не переводяться. Наприкінці минулого тижня на найвищу українську гору видерлася група львів'ян — представники облдержадміністрації та молодіжної організації «Пласт», присвятивши сходження Дню злуки УНР та ЗУНР. Підкорювачів зі Львова супроводжували гірські рятувальники. Погода, як розповів «УМ» начальник Ворохтянського аварійно-рятувального пункту (АРП) Михайло Савчук, видалася кепською: при температурі мінус 15 градусів дув сильний вітер, і хлопцям увесь час довелося розтирати побілілі обличчя, аби вберегтися від обмороження.

Політичні симпатії прикарпатців у ХХІ столітті переважно належать Віктору Ющенку, за виборчий блок якого на фініші минулих парламентських перегонів проголосувало 74 відсотки мешканців краю, котрі позаторік, 30 березня, переступали пороги виборчих дільниць. За час, що минув відтоді, настрої в тутешнього народу не змінилися — надії на краще життя люди продовжують пов'язувати з лідером «Нашої України». Тому в місцевих політичних кулуарах не всі однозначно сприйняли ідею «приживлення» на Івано-Франківщині пагонів Всеукраїнського громадського об'єднання «За Україну! За Ющенка!». Мовляв, нас можна не агітувати — зусилля треба спрямовувати на український схід, електоральне поле якого необхідно добряче полити ораторським потом, аби зібрати вагому частку виборчого «врожаю». Зі скептиками не погоджується координатор оргкомітету зі створення на Прикарпатті осередку «ЗУЗЮ», головний лікар Івано-Франківської центральної міської лікарні Любомир Малофій.

Сусіди, які помітили дим, що просочувався з помешкання, запобігти трагедії вже не змогли, але врятували будинок від знищення вогнем. Коли вони виламали замкнені зсередини двері, то побачили в оселі жахливу картину: на підлозі без ознак життя, з понівеченою головою лежала 72-річна господиня, на ліжку — її мертва онучка, а в петлі висів однорукий приймак.

Унеофіційній суперечці за право називатися туристичною столицею Гуцульщини старовинне місто Косів та його околиці в останні два-три роки почало активно пресингувати визнані гірські оази відпочинку — Яремче, Микуличин, Татарів, Ворохту і Яблиницю. Власне, Косів відомий давно і далеко за межами Прикарпаття як епіцентр обдарованих майстрів народних промислів — різьбярів, писанкарів, гончарів, ткаль та вишивальниць. Навряд чи знайдеться йому в Карпатах і конкурент щодо концентрації в одному районі такої кількості державних та приватних музеїв.

Не меншає аферистів, які полюбляють ловити кримінальну рибку у великому потоці українців, бажаючих виїхати за кордон на заробітки. Далеко в цьому злочинному бізнесі зайшла група зловмисників, до якої входили мешканець Прикарпаття та кілька громадян Вірменії.

За просуванням «боліда» Степана Гавриша українським політичним небосхилом, аж до нинішніх координат провідника пропрезидентської більшості, пильно спостерігали на двох протилежних теренах держави — на сході і заході. Хоча слобожани, напевне, вважають його неподільним продуктом свого соціуму, та прикарпатці, в середовищі яких трохи більше півстоліття тому народився і виріс майбутній віце-спікер, батько «Демократичних ініціатив» та особа, як тепер стало очевидно, щільно наближена до діючого Президента, теж охоче зізнавалися у земляцьких почуттях. Як-не-як, а Степан Богданович знайшов-таки свій стілець на київському політичному олімпі, звідки галичан зіштовхують ще на підступах, і не загубився поряд iз вітчизняними небожителями.

Важко пригадати, коли ще на пероні Івано-Франківського залізничного вокзалу було так гамірно від російської мови, як під вечір 5 січня. Хіба що в далекі перед- і післявоєнні роки, коли з першим і другим приходом «совітів» на Галичину прибували ешелони з сім'ями військовослужбовців та енкаведистів. Але цього разу прикарпатці, котрі зустрічали спецпотяг Донецьк — Івано-Франківськ, сприймали російську мову з розумінням і доброзичливо, адже до них у гості на різдвяні свята завдяки старанням блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» приїхало півтисячі юних донеччан.

Карпати чудові за будь-якої погоди, та уявити їх без снігу у грудні, тим паче напередодні Нового року — гнітючішого пейзажу не придумаєш. Однак ще ввечері 22 грудня Косівщину поливав безжальний середньоосінньої температури дощ, і власники дев'ятнадцяти тутешніх туристично-рекреаційних баз та півсотні офіційно зареєстрованих садиб сільського зеленого туризму, набожно склавши руки, просили у Господа снігу. І чи то Він почув їхні молитви, чи так було заплановано небесною канцелярією, але сніг наступного ранку таки пішов. Та ще й який! Густий, лапатий, він за кілька годин, ніби виправдовуючись за затримку, щедро нарядив ялинки, смереки, оселі гуцулів у сліпучо-білі зимові шати. Шар снігу на довколишніх схилах перевищив десять сантиметрів, створивши ідеальні умови для гірськолижників.

Третій упродовж останніх двох місяців резонансний злочин сколихнув Калуш — цього разу жертвою убивць став син міського голови. Попрощатися з 28-річним Тарасом Сушком, котрий помер від жорстоких побоїв, минулого понеділка зібралося 5 тисяч калушан.