«В історичному центрі Києва», на Майдані (ТЦ «Глобус»), «прозоро і демократично» — на американський лад вирішив провести свій перший кастинг журналістів-ведучих програми новин телеканал MTV, у чиїй сім’ї з цієї осені народиться ще одна, українська, дитина. На перший етап природного відбору 7 квітня молодих талантів приїхало так багато, що дехто навіть прокастингуватися не встиг. Яскрава і неординарна молодь кучкувалася довкола сцени, обговорюючи помилки інших, хвилюючись чи підтримуючи один одного вигуками. Представник MTV-Європа, який був присутнім на майданчику, тоді навіть зауважив, що українські тінейджери, мабуть, занадто переживають, і пропонував їх якось заспокоїти.

Як Чехія стала Меккою для голлівудських режисерів, так і Україна непомітно стає головним майданчиком iз виробництва російських мильних опер. Причина традиційна — зняти серіал у Києві значно дешевше, ніж, скажімо, у Санкт-Петербурзі, а тим більше, у «білокам'яній». Крім того, російські продюсери з усього необхідного для зйомок везуть до нашої столиці лише акторів. Режисери, оператори, технічний персонал — усе це ми маємо. Ви ще не забули, що за радянських часів Україна мала найбільшу кіностудію в СРСР? Кіно в нас років на 15 начебто зникло, але ж люди, які його колись створювали, нікуди не поділися.

На запитання «Як ви проводите свій вільний час?» більшість українців, найімовірніше, зізнаються, що вони дивляться телевізор. Увечері, після напруженого робочого дня, або на вихідних, переважно в осінньо-зимовий період, середньостатистичний українець зручно вмощується на дивані, вмикає чудовий ящик і потрапляє в «інший вимір».

Якщо прізвища та обличчя акторів прихильники багатосерійної ТБ-продукції впізнають і запам'ятовують, то імена компаній-виробників телевізійних фільмів і кінострічок практично завжди залишаються поза увагою телеглядачів. Однак деякі солдати багатомільйонної армії телеманів полюбляють медитувати на довгий перелік фінальних титрів, у надрах якого частіше за все й ховається інформація про тих людей, які працювали над екранізованим твором.

Головними натхненниками і виконавцями ігрового шоу «На свою голову» на каналі ICTV стало подружжя Ігоря Пелиха та Олександри Лозинської. Щоправда, Саша позиціонує себе в цьому проекті як такого собі «сірого кардинала». Принаймні на запитання, чим вона займається, колишня ведуча програми «Не всі вдома» («1+1») відповіла: «Пелиха підганяю».
Розмовляли ми в популярному київському клубі-книгарні простісінько під будинком, де розташований офіс їхньої компанії-продакшн. За кілька днів по розмові я зателефонувала Ігореві, щоб уточнити назву цієї компанії. «Роги і копита продакшн», — відповів Пелих. Я, звісно ж, не повірила. «Та справді! Я не жартую!»— зареготав новітній телеквестер.

Цього тижня мене спіткало неабияке розчарування. Замість опівнічного товариства Керрі Бредшоу та її стурбованих еротичними походеньками подружок із серіалу «Секс і місто» «1+1» узявся впарювати в мою сонну глядацьку свідомість двох представників «імперії краси».

Нещодавно голова Наглядової ради «Українська незалежна ТБ-корпорація» Валерій Хорошковський познайомив колектив телеканалу «Інтер» з новим генеральним продюсером Леонідом Мазором. Пан Леонід родом із Луганщини, але тривалий час пропрацював у Москві, разом із відомим телевізійним продюсером Олександром Акоповим, творцем серіалів «Моя прекрасна нянька», «Не родись вродливою» та генеральним директором A.Media Group. Нині Олександр Акопов став ще й радником голови Наглядової ради «Інтера» з питань стратегічного розвитку каналу.

Слідом за Першим російським каналом цю телевізійну забавку для представників шоу- та політбізнесу взявся показувати й «українсько-шустерний» ICTV. Як і годиться, сусіди не стали винаходити колеса. Формат рольової гри «Імперія» вигадали шведи, а згодом телевтілили французи, бельгійці та голландці. По-хорошому, дія шоу мала б відбуватися у середньовічному замку. Очевидно, жодної путньої споруди на неозорих просторах своєї юної батьківщини в росіян не виявилося. Навіть Кремль не надто тягне на роль імперського знімального майданчика.

Невгамовного телевізійного ведучого Ігоря Пелиха весь час щось не влаштовувало у його телекар'єрі. Тому й вирішив разом із друзями створити компанію з такою промовистою, хоч і не досить серйозною назвою, яка, зрештою, цілком відповідає поставленому перед нею завданню: влаштовувати захоплюючi телевізійні пригоди. Поки що єдиним дітиськом цієї химерної компанії є продукт, що його із задоволенням придбав «помаранчевий», і який є поки що єдиним подібним шоу не лише в Україні, а й у близькому (а може, й у далекому!) зарубіжжі.

«Вікторія Краснова повертається» — це була чи не найприємніша новина поруч із поверненням Вікторії Гресь у формат вітчизняного тижня прет-а-порте. Виявилося, що дизайнер із Луцька, яка своєю першою колекцією — українською, конструктивною і оригінальною — викликала фурор і, переступивши всі ієрархії, стала на одну сходинку з нашими найіменитішими модельєрами, першу колекцію зробила на сезон осінь-зима 2003-2004. Всього-то. Але зліт був дуже стрімкий — недарма ж вона любить повторювати: остерігайтеся своїх мрій, вони мають властивість дуже швидко здійснюватися — першу колекцію вона показує у Києві і Москві, і там, і там захоплена преса, відразу пропозиції від престижних магазинів, відразу зацікавленість скандинавських баєрів. Gerald Tribune пише латиницею слово joupan, яке вона вводить у модні словники, а з 6 сторінок, які віддає італійський Collezioni під російський тиждень моди, одна належить їй, те саме з Fashion TV. Потім із київських тижнів моди Краснова зникає, показується тільки в Москві, по Києву ходять різні чутки і здогади. Сама Вікторія власною персоною вигулькне то на весіллі Наталі Могилевської як дизайнер весільної сукні і подружка нареченої, то на презентації Лади Лузіної, то в російському «Домовому». Та раптом міняється вітер, той, до якого дослухається Мері Поппінс і який після себе залишає нові конфігурації, і в шоу-румі «Сезони моди» з'являються вишуканi жупани і сукні Вікторії Краснової, а на Ukrainian Fashion Week і вона зі своєю новою колекцією. Сьогодні її одяг можна купити в згаданому шоу-румі на Червоноармійській, в новому бутіку Nashe в ТЦ «Олімпійський», а невдовзі, можливо, в одеському «Коконі», але вона, як і раніше вважає, що для України її одяг — неформат.
«УМ» пощастило поспілкуватися з дизайнером, яка не дуже любить публічні сповіді, розкриватися і виходити зі свого панциря. В звичайному будинку в центрі, в одній з квартир чотири швеї безперервно строчать одяг, конструктор працює з ескізами, а в сусідній кімнаті, де стелаж із зачохленим одягом, комп'ютер і пара поличок із журналами і альбомами, стримана і спокійна Вікторія Краснова дає нам інтерв'ю. Одяг у чохлах свідчить про те, що вона працює над новою колекцією (щоб не заважав і не відволікав), але те, що на ній таки одягнена чорна блуза власного виробництва — означає, що процес ще не зайшов так далеко. «Бо коли я працюю над колекцією, не можу носити нічого свого», — каже дизайнер.
За її словами, клієнти — це ті люди, які щодня носять класику — юристи, адвокати, розуміють і люблять цей одяг. Вона міксує класику і сучасний одяг, спортивний і національний, і виходить не еклектика, а дуже гармонійні і цікаві, зручні речі, незвичайні в обробках і фактурах. Каже, що сама попрацювала б хіба у Домі Shanel, бо розуміє такий одяг, і додає: «Оце знахабніла, так?» Вірить, що через 15 років її одяг продаватиметься у всіх європейських столицях. І чомусь зовсім не виникає бажання з нею сперечатися...