Учора у швейцарському Ньоні відбулося жеребкування наступних етапів футбольних єврокубкових турнірів. Визначено, що в третьому раунді Кубка УЄФА — 1/16 фіналу — єдиний із українських клубів, дніпропетровський «Дніпро», зустрінеться з командою скандально відомого російського форварда Дмитра Сичова — французьким «Марселем». Український колектив із голеадором Олегом Венглинським на чолi має перевагу свого поля, адже спочатку гратиме з французами на виїзді (вже 26 лютого). А 3 березня — вдома.

У цьому сезоні «батьки» Ліги чемпіонів змінили формулу розіграшу — збільшено до двох тижнів інтервали між турами на першій груповій стадії, бо скасовано другий груповий турнір (команди виходять одразу до «плей-оф», що стартує навесні). Це мало б, по ідеї, звести до мінімуму кількість прохідних матчів, у яких нічого не вирішується. Адже головне завдання Суперліги — суперприбутки, а хіба ходитимуть уболівальники на «тренувальні ігри з підвищеною відповідальністю», хіба викладатимуть кревні грошики за квитки на матчі, в яких грандів представляють резервісти, та й ті ледь пересувають ноги, бо команда вже вирішила турнірне завдання? Втім розподіл учасників основного турніру Ліги чемпіонів на справді відбірну еліту та «середняків» і аутсайдерів фактично перекреслив прагматичний задум організаторів. І цього року не бракує «розвантажувальних» зустрічей, які язик не повертається назвати словом «поєдинки».

Лише один крок залишилось зробити жіночій збірній України для того, щоб завоювати путівку на Олімпійські ігри у Афінах. Це стало відомо після того, як у стартовому, такому драматичному поєдинку другого етапу чемпіонату світу, наші дівчата зламали опір команди Словенії — 26:25.

Позавчора у Хорватії стартував 16-й жіночий чемпіонат світу з «рукометниці» — так у цій балканській країні називають гандбол. Для нашої національної збірної грудневий форум важливий ще й тим, що вона — остання представниця ігрових видів спорту України — ще має можливість потрапити на Олімпійські ігри в Афінах. Утім для цього слід подолати два групових етапи і вдало зіграти у «плей-оф», увійшовши до кращої п'ятірки «мундіалю». У першому раунді, в групі С, команді Леоніда Ратнера необхідно потрапити до трійки кращих — це не виглядає проблематичним, враховуючи очевидну перевагу норвежок, румунок і українок над японками, аргентинками й тунісками.

«Шевченто» — таке прізвисько дали нашому Андрієві італійські журналісти після того, як він «оформив» сотню своїх голів за «Мілан» («ченто» — італійською «сто»). Але зараз треба вже думати над новим іменем, адже в суботній грі проти «Модени», яку, за великим рахунком, зробив сам Шева, він відзначився черговим дуплетом, довівши лік м'ячів у червоно-чорній футболці до 104. «Супер-Шева» — з таким заголовком вийшла після матчу «Гадзетта делло спорт», «Великий Шевченко» — це вже з «Ла Реппубліки». Обидва видання сходяться на думці, що така скорострільність українського форварда — кращого бомбардира серії А — робить його головним претендентом на «Золотий м'яч» за підсумками сезону.

Хокейна Канада добряче розважилася минулих вихідних — в Едмонтоні «найшвидша у світі гра» вирвалася з-під даху, і вперше в історії НХЛ відбувся матч регулярного чемпіонату під відкритим небом — «Ойлерз» приймали «Канадієнз». Утім, хтозна, чи надійшло б майже 700 тисяч (!) заявок на придбання 57 167 квитків (саме стільки вміщує «Коммонвелс стейдіум», арена футбольного клубу «Едмонтон ескімос»), якби в програмі цього суботнього вечора не було ще й Heritage Classic — зустрічі зіркових ветеранів тих самих клубів, «Едмонтона» та «Монреаля». «Класичний спадок» — так можна перекласти назву цього дійства. Авжеж, коли ще вдасться знову побачити на майданчику великих ветеранів, котрі заворожували своєю грою глядачів двадцять років тому?

Якщо вірити популярній телевізійній рекламі, Андрій Шевченко, перш ніж вийти на поле, в перервах між зашнуровуванням бутсів та вдяганням футболки відкорковує, наливає келих і, вочевидь, випиває пляшку пінного пива. Опісля матчу він бігає по пивницях, де, ховаючись від фанаток, підпрацьовує барменом. Що ж, після недільного виступу на веронському стадіоні «Бентегоді» у нашого кращого форварда є привід «накотити» вдвічі більше «Рогані», а може, й чогось міцнішого. Ще б пак: Шева порушив власний «синдром ювілейного ступору» і нарешті забив свій сотий і навіть сто перший голи за «Мілан», і саме завдяки цим м'ячам «россо-нері» «всуху» переграли традиційно незручного суперника — «К'єво».

Росія, Голландія, Хорватія, Іспанія — погодьтеся, саме ці збірні вважалися фаворитами у своїх парах «плей-оф» чемпіонату Європи 2004 року, і саме вони вибороли «додаткові» путівки на португальський форум кращих футбольних команд Старого Світу. А ось у те, що латиші зможуть здолати опір бронзового призера першості світу 2002 року — збірної Туреччини, вірили, напевно, лише невиправні оптимісти з ризькою чи даугавпілською пропискою. І все ж сенсація сталася, причому ще й яка! Після сенсаційної перемоги з мінімальним рахунком у столиці Латвії на підопічних Олександра Старкова чекало «турецьке пекло» в Стамбулі, витримати яке може далеко не кожна збірна навіть з еліти європейського футболу.