Уже повертаючись зі своєї робочої поїздки по Херсонщині, Президент України вирішив зробити коло над лісом, охопленим пожежею. Коли з ілюмінатора літака він побачив масштаби вогняного лиха, яке накрило область, відразу дав розпорядження повернути літак в аеропорт і вже незабаром був на місці «бойових дій». Там у білій сорочці й з лопатою в руках Віктор Андрійович узявся власноруч допомагати рятувальникам гасити вогонь...
Уже дві доби поспіль на Херсонщині вирує масштабна лісова пожежа. За інформацією Міністерста з питань надзвичайних ситуацій, площа лісу, охопленого полум'ям, упродовж доби збільшилася вдесятеро і нині становить понад дві тисячі гектарів. Нагадаємо, що пожежа на території Голопристанського лісництва Херсонщини виникла в понеділок опівдні. Вогонь, який охопив 200 гектарів лісу, швидко набрав катастрофічних масштабів. Адже в області стоїть неймовірна спека, а в понеділок по обіді ще й дуже посилився вітер. Голова Херсонської облдержадміністрації Борис Сіленков навіть припустив, що доведеться розпочати евакуацію людей із населених пунктів, куди підбирається вогонь. На щастя, вчора стало відомо, що загрози мешканцям прилеглих сіл немає.
У суботу Україну облетіла трагічна звістка, у правдивість якої важко було повірити: в Одесі помер Віктор Прокопенко. Свідомість відмовлялася прийняти новину, настільки потужно, здавалося, вирувало життя у цій людині. Але смерть не рахується з подібними доводами і зупинила серце Прокопенка у віці 62 років. Стільки ж було й Валерію Лобановському, коли він пішов із життя...
У другій декаді цього місяця українські підводні археологи спільно з американськими колегами досліджують стародавній корабель, що, навантажений амфорами, тисячу років тому ймовірно вийшов із Херсонеса до Царгорода, але за дев'ятнадцять миль від берега чомусь пішов на дно. Тепер він лежить на глибині 139 метрів, і його досліджують за допомогою підводних роботів, якими керують з українського дослідницького корабля «Фламінго» та німецького «Алліанс». Те, що відбувається на дні, науковці бачать на екранах.
Другова світова війна принесла таке небачене явище як насильницька депортація народів. Серед тих націй, які найбільше постраждали, значаться й українці. Тільки в Польщі за шість повоєнних років відбулося аж чотири виселення українців із прадідівських земель. Але й досі правду про них знають мало.
45-річний житель Радивилівського району, що на Рівненщині, був хорошим сім'янином і господарем. За великим рахунком, Сергій, не маючи постійного заробітку, проживав заможно. Дбав про дружину та двох неповнолітніх дітей, а ще... засіяв 40 соток коноплями. Чоловік ще з весни підготував коноплище, висіяв та обробив посіви. Коли ж заходив між рядки конопель, які сягнули вище людського зросту, завзято підраховував майбутні заробітки. Однак одного липневого дня у черговій частині Радивилівського районного відділу міліції пролунав дзвінок...
Родина Бутів до прадавньої культури має особливе ставлення. Бути їй не просто симпатизують — вони нею живуть. Суголосно із прізвищем звучить і створений 2000 року в Києві родинний гурт «Буття», який не лише зберігає і реконструює традиційні українські награвання та пісні, а й учить усіх непосидючих танцювати так, як це робили в українських селах сто, а то й двісті років тому. З Ганною Бут — винятковою танцівницею-навчителькою — «УМ» спілкувалася поміж її майстер-класами з народного українського танцю на цьоголітніх фестивалях.
З листопада 2005-го Національний олімпійський комітет України визначає найкращого спортсмена місяця. Проте, напевно, ще ніколи за цей час президент НОК України, вручаючи пам'ятну статуетку та грошову премію лауреату, не був таким розчуленим. Днями Сергій Бубка на такій церемонії сказав: «Юрій Нікітін довів свій професіоналізм, високий клас та волю до перемоги під час Олімпіади в Афінах. Потім була важка травма і тривале відновлення. Приємно, що Юра знову повернувся до кола провідних батутистів світу і сповнений сил довести свій клас на Олімпіаді-2008 в Пекіні».
Отже, лауреат НОКівського червня — батутист Юрій Нікітін. Нагадаємо, що у перший місяць літа олімпійський чемпіон Афін 28-річний спортсмен двічі святкував перемоги на етапах Кубка світу зі стрибків на батуті у Бельгії та Болгарії.
Наскільки важко, маючи за плечима найвище для спортсмена досягнення в кар'єрі, змусити себе повернутися у великий спорт, можете собі уявити. В українського гімнаста перед очима був приклад російського колеги Олександра Москаленка, який після тріумфу в Сіднеї-2000, важких травм та тимчасового «відрядження» у нафтовий бізнес знайшов у собі сили скинути десятки кілограмів зайвої ваги та в 35 років приїхав у Афіни, щоб боротися за «золото». Москаленкові Нікітін залишив «срібло», але здобув повагу його наставника Віталія Дубка, слова якого як слова конкурента мають велику вагу: «Не скажу, що перевага олімпійського чемпіона була вражаючою, але Нікітін, без сумніву, був найкращим. Юрій після серії успіхів набув упевненості у собі, і перемогти його тепер значно важче. В українця практично немає слабких місць. Висота польоту, чистота рухів, складність — усе на рівні. За рівності iз суперником судді завжди віддадуть перевагу саме йому. Українського лідера можна перемогти, маючи лише унікальну перевагу».
Висота польоту... Це не просто слова для виду спорту, де під час вільного падіння після карколомного кульбіту найчастіше доводиться думати про «унікальну перевагу в складності». Як це було три роки тому? Зі спогадів про Афіни й почалася розмова кореспондента «УМ» зі спортсменом із Миколаєва, який здивував багатьох суперників своїм поверненням та бажанням у 30 років виступити на Олімпіаді в Китаї. До речі, ви будете сміятися, але 38-річний росіянин Москаленко теж збирається у Пекін!
