Наступний вівторок — перше «зважування» Президента Януковича. Віктор Федорович буде главою держави неповний тиждень, але цього терміну вистачить, щоб з’ясувати, наскільки сильним є його вплив на політику. Тест відбудеться в парламенті. Там очікується оголошення про розвал коаліції БЮТ, Блоку Литвина та «НУНС», а також розгляд постанови про недовіру уряду. Розчистивши поле, «регіонали» візьмуться за побудову своєї коаліції та призначення нового Прем’єр–міністра.

У 2005 році, після перемоги Віктора Ющенка, «кучмівський» парламент штахетами лягав перед новим Президентом: за кадрові призначення та ініціативи глави держави попервах голосувала конституційна більшість. Янукович не матиме такого подарунка хоча б через велику чисельність опозиційної фракції БЮТ. Але підстави сподіватися на появу нової більшості — є.

У відносинах лукашенківського Мінська з Брюсселем, які останнім часом потроху тепліли, знову з’явилася тріщина. Тиск білоруської влади на польську меншину став темою для обговорення в Європейському парламенті й на зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС. І хоча санкції для білоруських чиновників у Євросоюзі поки повертати не збираються, діалог Європи та Білорусі опинився під загрозою зриву.

Ще не встигла столиця Галичини вповні насолодитись обіцяною цілодобовою водою, як уже городянам доводиться розплачуватись за чужий піар. Учора Львівському водоканалу почали «відрубати» електрику за величезні борги, повідомила прес–секретар комунального підприємства «Львівводоканал» Уляна Горбата: «На даний час енергетики вже відключили від електропостачання адміністративний корпус, зокрема абонентський відділ, який здійснює прийом населення». Далі, додала вона, енергетики поїхали на насосні станції «Сихів», «Карачинів» і «Довга», які постачають воду в Сихівський та Личаківський райони Львова.

Тиждень тому після 12 років роботи у Відні на чолі Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) тепер уже колишній його голова Мохаммед Ель–Барадеї повернувся на батьківщину, до Єгипту. Всупереч забороні на масові зібрання в аеропорту Каїра його зустрічали більше тисячі активістів єгипетської політичної опозиції, одягнених у футболки із зображенням усміхненого обличчя свого видатного співвітчизника. Поряд із «нейтральними» плакатами «Ласкаво просимо, Ель–Барадеї!» у руках зустрічальників можна було помітити гасла, які значно чіткіше пояснювали причину збудженого очікування натовпу: «Ми прагнемо змін!» і «Так, Ель–Барадеї — на президента!».

Влада найбільшої країни арабського світу серйозно стурбована поверненням у країну такої потужної фігури, здатної об’єднати довкола себе розрізнену опозицію. І якщо досі наближені до чинного президента Хосні Мубарака коментатори показово демонстрували дещо зневажливе ставлення до політичних перспектив Ель–Барадеї на батьківщині — мовляв, він надто довго жив за межами Єгипту і «випав із контексту», то після тріумфальної зустрічі в аеропорту Каїр стривожився не на жарт. І недарма: позавчора увечері близько 30 опозиційних єгипетських політиків погодилися разом зі своїми політичними силами увійти до коаліції на чолі з високим «поверненцем». У тому, що приїзд Ель–Барадеї створив серйозну загрозу для чинного владного режиму, відпали останні сумніви.

Наступного вівторка Голова Верховної Ради Володимир Литвин звернеться до учасників коаліції з проханням надати документи, які підтверджують її, коаліції, існування. Про свій намір спікер заявив учора в інтерв’ю журналістам: «Дайте 226 підписів про будь–яку коаліцію, я оголошу, що нова, стара, модернізована коаліція існує». Володимир Михайлович вважає, що на депутатів може вплинути загроза розпуску парламенту, яка виникне у випадку розвалу коаліції. «99% депутатів іти [на дострокові вибори] не хочуть, якщо їм навіть пообіцяли місця у прохідних списках», — цитує Литвина УНІАН. На його думку, у народних обранців є єдиний вихід — «зціпивши зуби, мобілізуватися і працювати».

У нас — зима, а в Африці — гаряче в усіх сенсах. Позавчора в Нігері було здійснено військовий переворот. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, путчисти заарештували президента цієї багатої на уранові поклади північноафриканської країни Мамаду Танджа та його найближчого помічника й утримують їх у військових бараках одного з гарнізонів. Ув’язнено також усіх членів уряду.

Поствиборчий судовий спір між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко додав незручностей мешканцям Печерського району столиці. Адже учора об 11.00 Вищий адміністративний суд України розпочав розгляд позову кандидата на пост Президента Юлії Тимошенко про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішення Центрвиборчкому про встановлення офіційних результатів президентських виборів. Ще за кілька годин до цього будівлю ВАСУ по вул. Московській, 8/15 оточили прихильники Януковича, які залишили свій «форпост» поблизу ЦВК. «Нині тут тримаємо оборону, там ми вже перемогли», — сказали журналісту «УМ» двоє хлопців у поліетиленових накидках із написом «Віктор Янукович — наш Президент», що саме купували пиріжки в підземному переході. Загалом від метро «Арсенальна» в бік будівлі Феміди автор нарахував з півсотні синіх стандартних наметів типу «гуляйвітер» та кілька біотуалетів. У кожному наметі — по два прихильники. Ще з десяток наметів розкинулося біля центрального входу ВАСУ. «Відстояти свій вибір» загалом прийшло близько п’ятисот чоловіків в агітаційному поліетилені. І майже жодної жінки. Натомість прихильників леді Ю. було ледь не втричі менше. Але зі «слабкою» статтю тут, навпаки, все було гаразд.

Тривалий час авторові цих рядків ніяк не вдавалося збагнути своєрідний магнетизм єпископа Софрона Мудрого. Можливо, розгадка приховувалася в його блискучому інтелекті? Владика вільно володіє шістьма європейськими мовами і вважається одним із найавторитетніших сучасних знавців канонічного права. Чи заворожувала його віртуозна риторика? Професор Софрон Мудрий навчав у Римі ораторському мистецтву вихованців колегії св. Йосафата, а нині — студентів Івано–Франківської духовної академії, яку продовжує очолювати на 87–му році життя. А може, пояснення — в його простоті й доступності? Незважаючи на високий духовний сан, із владикою дуже легко спілкуватися на будь–які теми. Усе це так. І лиш недавно відкрилося: та ж єпископ Софрон (до чернецтва — Степан) за вдачею — жвава, життєрадісна людина, з тонким почуттям гумору і несхоластичною дотепністю.

У любу, як сам каже, Україну він радо переїхав у дев’яності роки, коли з її теренів зникла безбожна імперська влада. Міг повернутися до США, але після довгої розлуки з Батьківщиною обрав дорогу на схід, аби «віддати рештки сил праці з молоддю, зі своїм народом». Під його керівництвом на Прикарпатті розбудовувався Теологічно–Катехетичний духовний інститут, понад сім років владика очолював Івано–Франківську єпархію УГКЦ.

Про Рим, зокрема розташований у його тісних обіймах анклав Ватикан, він знає багато такого, про що не почитаєш у жодному туристичному путівнику чи краєзнавчому довіднику.