Коаліційні переговори між «антикризовою» коаліцією та «Нашою Україною» від самого початку були складними. В окремі моменти вони супроводжувалися оптимістичними коментарями, в інший час їхні перспективи знову окреслювали скептично. І зараз з'являється дедалі більше підстав вважати, що коаліції, де «Наша Україна» з'єднається з «Регіонами», не буде. Скандальне засідання Кабінету Міністрів впало великою краплею в чашу терпіння обох сторін конфлікту й переговорів одночасно. Тепер пропрезидентська фракція погрожує «вихлюпнутися» в опозицію.

Хоча минуло рівно півроку з того дня, як в Україні відбулися парламентські вибори, Верховна Рада все ще залишається без одного зі своїх «начальників» - віце-спікера. Найбільше гальмувало цю кадрову нестачу те, що посаду заступника Голови парламентарії вирішили віддати опозиції. Нібито правильне рішення, однак проблема виникла через те, що в поствиборчій Україні статус опозиції вельми неясний.

Хоча у Верховній Раді ще зовсім не ясно, хто буде коаліцією (чи «антикризовики», чи «об'єднувачі нації»), зате в парламентської більшості вже з'явився формально прописаний опонент — міжфракційне депутатське об'єднання опозиції. Відповідну угоду вчора було підписано у Верховній Раді. Водночас про повноцінне об'єднання поки що говорити передчасно, бо в цей союз, окрім блоку Тимошенко, наразі ввійшли тільки два нардепи: Йосип Вінський і Галина Гармаш, які, будучи соціалістами, відмовились вступати до антикризової коаліції. Вони й підписали з Тимошенко вчорашню угоду.

Зараз коаліція національної єдності — наразі хоч і не створена, але принаймні означена як мета кількох політичних сил, — переживає випробування на свою придатність. Упродовж минулого тижня з'явилося кілька резонів, які можуть відштовхнути «Нашу Україну» від формування цього союзу з «Регіонами», СПУ та КПУ. Насамперед, цими чинниками є позиція щодо НАТО лідера коаліції Віктора Януковича та його бійців у парламенті, держбюджет-2007, зрештою, війна повноважень. Після останніх кроків із боку «антикризовиків» у «Нашій Україні» побільшало сумнівів щодо потреби формування «широкої» коаліції. Не виключено, що «регіонали» своєю впертістю самі спровокували такий перебіг подій: навіщо їм «НУ», коли з соціалістами та комуністами теж добре, теж більшість? Про все це розмовляємо з народним депутатом від «Нашої України» Борисом Беспалим — одним із найактивінших у «помаранчевій» фракції.

Минулих вихідних із Соціалістичної партії виключили знакову постать — Йосипа Вінського. Цей політик пройшов пліч-о-пліч із лідером СПУ чимало років, розбудовував структуру партії, вів на вибори, вирішував організаційні питання. Клин між Морозом і Вінським вбила «антикризова коаліція» та обрання лідера Соцпартії Головою Верховної Ради. Вінський назвав це зрадою, вжив щодо Мороза і Ко такі визначення, як «ублюдки», і обіцяв порушити на з'їзді питання про недовіру партійному керівникові. Однак пан Мороз у цьому змаганні прогнозовано виявився переможцем.

Не встигли народні депутати як слід оклигати від канікул і призвичаїтися до парламентських буднів, як у Верховній Раді вже відбулася перша міжфракційна сутичка. Склад основних учасників традиційний: Партія регіонів проти Блоку Юлії Тимошенко, передовики влади та опозиції. Лінія конфлікту між ними виявляється більш широкою й глибокою, аніж це здається на перший погляд. Бо йдеться не про партійні інтереси і не про банальне створення чергової тимчасової слідчої комісії ВР (цього разу — з приводу зростання газових тарифів для населення), а про демократію в Україні загалом.
Бучу здійняв БЮТ. Бо представники коаліції, хоча спочатку формально й погодилися на Юлину ініціативу, потім перекинули її з ніг на голову настільки, що тепер опозиціонери абсолютно справедливо лементують: чи може при новій коаліції бути демократична опозиція взагалі?

Опозиція збільшилася на ще одну партію — «Реформи і порядок». Щоправда, умови в Україні складаються так, що одразу доводиться уточнювати, кому ти опонуєш: Президентові, урядові чи, скажімо, главі райадміністрації ім’ярек? ПРП свого цільового ворога намалювала: це уряд Януковича та «антикризова коаліція».

Нарешті дочекалися: учора кримська феміда винесла рішення, яким підтвердила, що скандально відомі маяки на Південному узбережжі Криму є власністю України і росіяни захопили їх незаконно. Про це «УМ» розповів голова молодіжної організації «Студентське братство» — тієї самої, яка тривалий час «воює» з іноземним флотом за повернення гідронавігаційних об'єктів у власність України. «Севастопольський апеляційний господарський суд, який є вищим за всі інстанції самого Севастополя і всього Криму, прийняв рішення задовольнити позов Генпрокуратури України до Російської Федерації про повернення з незаконного володіння об'єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення від мису Тарханкут до мису Аюдаг», — повідомив «УМ» Олег Яценко. Він додав, що це рішення стосується і маяків, і кількох будинків та установ у Феодосії.

Рівно рік тому «помаранчева» команда розкололася, мов глиняний глек. Через перманентнi чвари було відправлено у відставку уряд Тимошенко, а з ним — і головного опонента леді Ю Петра Порошенка. Хоча важливі тут не стільки факти відставок, скільки констатація розколу в «помаранчевій» команді, яка вже за кілька місяців після революції розпочала міжусобиці. Костянтин Ситник — народний депутат двох минулих скликань, 80-річний «аксакал» УРП «Собор», почесний директор Інституту ботаніки НАНУ — з висоти свого житейського досвіду і набутих знань дає «помаранчевим» грубу, однак, погодьтеся, влучну оцінку: «Просрали!».

Своєрідним «Новим роком» для телебачення є осінь. Щойно глядачі й телевізійники повертаються з відпусток і телевізор стає заміною проводженню вільного часу поза домівкою — на ТБ приходить «новий сезон». Щоразу він несе щось свіже в політиці та програмному наповненні провідних телеканалів. А цьогоріч може «подарувати» нам і нового керівника Національної телекомпанії України.