Ще з початку ХХІ століття відомо: колишня всесоюзна «кочегарка» на період виборів перетворюється на своєрідну «кузню», де ударними темпами «кують» голоси на підтримку Партії регіонів. Рівень симпатій мешканців Донеччини до ПР за підсумками голосування 26 березня виявився найвищим у державі.

Різниці між минулими й цьогорічними парламентськими виборчими перегонами принаймні щодо агітації у Донецьку міг не зауважити хіба сліпий чи глухий мешканець регіону. Бо те, що тепер коїлося на центральній площі міста, ще рік тому декому не могло примаритися й у жахливому сні: тут розташувалися агітаційні намети не тільки «біло-синьої» «керівної і спрямовуючої» на Донбасі партії, а й усіх інших конкуруючих політсил. Червоні, жовті, помаранчеві, білі, малинові, зелені — про такий вибір донеччани ще донедавна навіть мріяти не могли. Що залишалося робити в цій ситуації колись безальтернативним «регіоналам»? Правильно — синіти від люті ще дужче і спробувати закликати земляків перетворити 26 березня в «день решающего сражения».

У четвер увечері в Маріуполі стався вибух на доменній печі № 3 металургійного комбінату «Азовсталь». Унаслідок нештатної ситуації пошкодження середньої важкості отримали троє працівників підприємства, а також співробітник підрядної організації ТОВ «Інкорпорація» з Кривого Рогу. Як повідомляє Департамент промбезпеки, у трьох потерпілих діагностовано отруєння, ще один одержав переломи рук і ніг. Як iдеться у повідомленні прес-служби ВАТ «Азовсталь», потерпілим надано необхідну медичну допомогу.

Донецька «підземка» й справді має всі шанси, аби в майбутньому ота літера «М» на вході-виході тлумачилась як «МіліМетро». Бо таки будують його майже по міліметру в рік. Адже, після того як наприкінці грудня 1991 року було прийнято історичне рішення про зведення метрополітету, його першу чергу планували здати в експлуатацію вже через десять років. У 1995-му плани істотно підкоригували і перенесли відкриття ще на десятирічку. Не вдалося. А тому тепер першу чергу довжиною 12,7 кілометра планується презентувати у 2010 році. Щоправда, це тільки за умови належного фінансування.

Як немає жодного сенсу пхатися до Тули зі своїм самоваром, так само, мабуть, нічого пертися й до Донецька із власною зброєю. Бо чого-чого, а подібного «добра» тут завжди вистачало. Інша річ, що останнім часом власників хатніх арсеналів взялися «розкуркулювати» — із початку нинішнього року тутешні правоохоронці вже вилучили зброї вдвічі більше, ніж за такий самий минулорічний відрізок часу. А нещодавно тут виявили навіть підпільну зброярню, де троє «умільців» ремонтували та виготовляли майже всі види стрілецької зброї аж протягом восьми років.

На недавній зустрічі в Києві з журналістами голова Донецької обласної ради Борис Колесников чітко дав зрозуміти, з якої із гілок влади треба починати боротьбу зі злочинністю. Виявляється, не з бідолашних депутатів місцевих рад, котрі змушені ховатися за депутатською недоторканністю, а з правоохоронців. Адже міліціонери нині фігурують у низці резонансних справ — вибух на стадіоні «Шахтар», убивства журналістів Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова і, само собою, Бориса Колесникова несправeдливо запроторили за грати нечесні люди в погонах. Тож не дивно, що лідер обласного осередку Партії регіонів бажає помститися своїм «кривдникам» (як відомо, він минулого року певний час провів у СІЗО за обвинуваченням у вимаганні акцій).

Поки експедиції невиправних оптимістів гасали далекими горами в пошуках украй відлюдькуватої «снігової людини», прямісінько посеред Донбасу зростала й тренувалася «залізна людина». Ні! Йдеться не про отих представників роду людського, які у прагненні поцупити щось залізне залізуть навіть у найменшу шпаринку. І тому незвична шоу-програма IRONMAN (залізна людина), що недавно відбулася у Донецьку, запропонувала глядачам, звісно, не унікальні злодійські можливості стожильних «металістів». Хоча без заліза таки справді не обійшлося — із ним запросто бавився тутешній богатир, відомий силач, рекордсмен Книги рекордів Гіннесса Дмитро Халаджі.

Перебування на Донеччині Прем'єр-міністра України Юрія Єханурова не випадково розпочалося з відвідин тутешнього вугільного господарства та зустрічей із гірниками — шахти імені Рум'янцева у Горлівці та імені Засядька в обласному центрі. Бо чого-чого, а проблем, що зачекалися свого розв'язання, у галузі ніколи не бракувало. Свіже підтвердження тому — недавнє рішення розширеного пленуму галузевої профспілки вугільників про початок із 10 квітня триденного страйку. Вимоги ті ж самі, що в останні роки не раз озвучувалися у перерві між грюканням шахтарських касок об столичний асфальт: своєчасна та в повному обсязі виплата зарплати, забезпечення 100-відсоткових розрахунків за відвантажене вугілля, регулярне отримання шахтами передбачених законодавством бюджетних коштів. (До речі, згадані проблеми та низку інших готуються розглядати в Раді з енергетичної безпеки при Президентові України).

Аж кров холоне в жилах, як послухати розповіді із стану місцевих «регіоналів» про ті жахи, що буцімто супроводжують їх у ході передвиборчої гонитви. Схоже, всі і все ополчилися проти горопашних «синьо-білих». Навіть підступні стіни рідних під'їздів і ті немов озвіріли і заходилися битися. Не вірите?

На тлі досить млявої і невиразної агітаційної діяльності 14 кандидатів на посаду міського голови Донецька нудьгувати час від часу не дозволяє хіба що один із них — 37-річний Сергій Солонін. «УМ» вже якось розповідала про його передвиборчу програму «Донецьк — столиця планети Земля», що постійно оновлюється та доповнюється. Свіже тому підтвердження — у Донецьку біля пам'ятника Джону Юзу заплановано провести «парад знищення плебейської культури».