За кілька днів буде знята заборона на риболовлю, що діяла на період нересту. Втім дехто ласував рибкою і під час «табу», що засвідчили результати рибінспекторських рейдів. На Прикарпатті, приміром, під час нересту найбільше «насолили» рибному царству батюшка, силовики та «галицькі» професіонали.
Чимало українських ЗМІ коротко повідомили про затримання під час цьогорічного нересту на Дністрі, неподалік селища Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківщини, з електровудочкою та 120 кілограмами незаконно виловленої риби не просто браконьєра, а священнослужителя, настоятеля храму одного з прибережних сіл. Читачі «України молодої» зі стажем, напевне, пам'ятають детальну розповідь про цього горе-рибалку духовного сану, опубліковану 13 липня 2000 року під заголовком «У попа під рясою було ще місце для електровудочки». Відтоді минуло майже чотири роки, однак грішний від клобука до сандалів душпастир не тільки не покаявся, а й поставив браконьєрський промисел на конвеєр, перетворюючи замучену струмом рибу на золоту рибку. У ході слідства, як повідомили в прокуратурі області, з'ясувалося, що священик, котрий виправдовував свої аморальні дії матеріальною скрутою сім'ї, насправді має сучасне авто «Мерседес» і постачає на івано-франківські базари мало не половину риби, що там продається.
Як же схиблений на браконьєрстві слуга Божий ухитряється уникнути мирського і небесного покарання за діла свої нечестиві? Про це, а також про інші цьогорічні резонансні справи — наша розмова з начальником Івано-Франківської облдержрибінспекції Русланом Коцабою.

Під вечір 26 березня у Надвірнянський райвідділ міліції із заявою про зникнення 9-річної доньки звернулася її мати. Пригадати в деталях обставини, за яких це сталося, молода жінка не могла, оскільки того дня, коли востаннє бачила свою дитину, перебувала, м'яко кажучи, не у зовсім тверезому стані. У суботу по обіді вона чаркувалася зі співмешканцем. У цей час прийшла донька, котра жила в бабусі у сусідньому селі. Після пиятики всі полягали спати, а на ранок з'ясувалося, що дівчинка кудись зникла.

Дивна крадіжка трапилася під вечір на території Івано-Франківської обласної клінічної лікарні — зникла карета швидкої допомоги. Перед тим водій спецмашини, доставивши пацієнта, залишився у приймальному покої погомоніти з медсестрами. Коли хвилин через сорок вийшов звідти, то на стоянці замість авто побачив порожнє місце. Про крадіжку водій-роззява, який не лише не зачинив дверцята кабіни, а й залишив ключі в замку запалення, повідомив у міськвідділ міліції, однак знайти «швидку» по гарячих слідах не вдалося — вона ніби крізь землю провалилася.

Спершу була масштабна реконструкція. Після неї архітектурно приваблива історична частина Івано-Франківська набула майже аристократичного блиску. За цю роботу групу архітекторів і будівельників у 2001 році нагородили Державною премією України. Потім обласний центр Прикарпаття охопив справжній будівельний бум — ошатні і комфортні житлові, торгові та офісні будівлі почали рости, як гірські гриби-красені після теплого серпневого дощу. На одній з прес-конференцій місцевий журналіст поважного віку резонно зауважив, що такого масштабного, швидкісного і якісного будівництва не спостерігалося ні за перших, ні за других «совітів», як, власне, й упродовж усієї 342-річної історії міста. Цю тенденцію підтвердив і міський голова Зеновій Шкутяк, зазначивши, що за співвідношенням обсягів зданих в експлуатацію новобудов і кількістю населення Івано-Франківськ нині в Україні поступається лише столиці.
У чому ж розгадка прикарпатського феномену, адже 240-тисячний Івано-Франківськ не належить до числа вітчизняних промислових гігантів і за рівнем концентрації капіталу, вочевидь, поступається доброму десятку українських міст? Про це, а також про стан і перспективи сучасного містобудування — наша розмова з президентом створеної сім років тому будівельно-інвестиційної компанії «Гаразд Україна» Костянтином БОРОДАЙКОМ.

Ще задовго до старту XVII міжнародного турніру з пожежно-прикладного спорту, присвяченого пам'яті пожежників-героїв Чорнобиля, який наприкінці минулого тижня відбувся в Івано-Франківську, основними претендентами на перше загальнокомандне місце вважали українців та росіян. Якраз між ними на цих меморіалах, починаючи з 1988 року, зазвичай точиться найгостріша боротьба. За кілька хвилин до старту змагань, відкрити які належало «штурмовикам» — спортсменам, котрі за допомогою ручної драбини досягають вікна четвертого поверху навчальної вежі, міністр із надзвичайних ситуацій України Григорій Рева до числа фаворитів зарахував також білоруських спортсменів, хоча сюрпризів можна було очікувати й від інших команд-учасниць із Болгарії, Естонії, Латвії, Молдови, Словаччини, Угорщини, Узбекистану та Чехії.

День героїв на Прикарпатті — свято всіх, бо рішенням Івано-Франківської обласної ради героями, на відміну від млявих українських парламентаріїв, тут визнано і вояків УПА та урівняно їх у правах з ветеранами Другої світової війни. Тому вшанування борців за волю України минулої неділі відбулося в краї урочисто й масово. Та серед різноманітних заходів особливо вирізнялася акція обласного штабу блоку Віктора Ющенка «Наша Україна».

Не знати, як зі справжньою статистикою виїзду прикарпатців на закордонні заробітки, а ось за змінами прізвищ, імен та по батькові, пов'язаних із проблемами в'їзду в країни Європи та Північної Америки, Івано-Франківщина тривалий час перебуває в групі областей-лідерів. У 2001 році за цим показником — 2495 «перейменованих» громадян — вона посіла друге місце в Україні.

Сумними наслідками закінчилося самодіяльне підведення каналізаційної труби до одного з помешкань у розташованому неподалік аеропорту приватному секторі Івано-Франківська. Після того як бульдозер вирив траншею, власник будинку по вулиці Челюскінців вирішив на її дно самотужки «послати» відвідну трубу. Однак у цьому місці несподівано стався зсув важкого глинистого грунту і повністю засипав необережного аматора-монтажника.

Можливо, мій висновок не універсальний, але підтверджений багатьма прикладами особистих спостережень: чим важче життя в Карпатах, тим горяни міцніше прив'язані до своїх лісів і полонин, ніж заможніші мешканці рівнини до своїх краєвидів. Напевне, цю особливість помітили й розробники Закону «Про статус гірських населених пунктів», одначе від його запровадження «люди гір» поки що отримують більше морального задоволення, ніж фінансової підтримки: грошовий додаток до мізерних зарплат і пенсій — що кіт наплакав. До того ж, як у нас заведено ще з часів розвинутого соціалізму, під масову роздачу бюджетних коштів часто підставляють гаманці зовсім сторонні особи. І в цьому випадку гірську ковдру, аби отримати доплати, вже почали натягувати на себе містечка і села, котрі бачать гори лише здалеку і то в сонячну погоду.

Молода мешканка села Сороки Городенківського району довго думала, куди подалі від заздрісних очей сховати долари, які їй переслали батьки з далеких закордонних заробітків, поки не згадала про скриню, що припадала пилом на горищі. Час від часу власниця валютного скарбу зазирала в домашній «банкомат», аби пересвідчитися, чи гроші на місці. Коли вкотре провела ревізію, то з'ясувалося, що хтось дуже спритний поцупив 700 баксів. Потерпіла відразу подалася зі скаргою в міліцію.