Обіцянка політика — це не більше, ніж яскрава телевізійна картинка. За якою стоїть лише бажання сподобатися виборцю або стремління потрапити «у тренд» до свого керівництва. А із реальністю, правдою і тим паче совістю оратора ця категорія не має нічого спільного. Днями інформпростір України буквально розірвало коротеньке зізнання колишнього члена ліквідованої партії «Сильна Україна» Олександри Кужель: «Тігіпко платив нам зарплату у конвертах».

Україна таки приступила до розробки сланцевого газу: всупереч скепсису екологів, лобістів та екологів–лобістів із «газпромівським» акцентом. Учора міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький визначив компанії–переможці, які добуватимуть вуглеводні з Олеської (Львівщина та Івано–Франківщина) та Юзівської (Харківщина) ділянок. Реальнi результати робота може дати не раніше, ніж за 6—8 років, а собівартість тисячі кубометрів газу становитиме близько 300 доларів. Таким чином, наші запаси сланцевого газу можуть стати знаряддям тиску на незговірливий «Газпром» і таки виторгувати у нього знижку.

Вони сподівалися, що все буде добре, але жорстока реальність поставила на цьому оптимізмі велику чорну крапку. Ще зовсім недавно вітчизняні урядовці наполягали на власних прогнозах розвитку української економіки: у держбюджеті заклали цифру 3,9%, хоча Прем’єр–міністр Микола Азаров стверджував, що його команда покаже зростання на 5%, а можливо, і на цілих 6%. Незалежні зарубіжні експерти давали не більше трьох відсотків. Але днями аналітики дуже різко знизили своє бачення українських економічних перспектив: із 3% до... 1,6%. Це більш ніж удвічі менше, ніж планував наш уряд, і більш ніж утричі гірше за показник, на який він таємно сподівався.

Віднині стати багатою людиною в Україні стало ще легше. Особливо, якщо ця людина займається металургією. Днями нардепи ухвалили, а Президент підписав довгоочікуваний закон про приватизацію державних вугільних шахт. Утiм експерти не очікують від нововведень жодних революційних змін для галузі. Окрім корупційних.

Перші колони нового супероб’єкта вже приїхали з Італії і чекають урочистого сигналу перших осіб держави до початку робіт на проммайданчику за 200 метрів від «мертвого» реактора. Готові трудитися не покладаючи рук і 3 тисячі робітників–вахтовиків, яким уже обладнали житло поблизу Прип’яті. За 3 тис. гривень щомісяця, до речі. Новий саркофаг, або, як його називають, конфайнмент, має постати у всій своїй красі у жовтні 2015 року. І, за свідченням влади, повністю зняти всі проблеми із небезпечним реактором. Або, на думку незалежних експертів, стати причиною величезних неприємностей, які можуть виникнути у Чорнобилі.

— Буде нам тут права качати, ср...й американець! — після цих слів 68–річний інвестор зі США Ісаак Каліхман головою вперед пірнув із дбайливих рук людей у формі в нетрі заґратованого міліцейського «уазика». Того самого, який у народі ще досі називають «бобиком». Де і провів наступні півтори години свого життя — поки у його офісі тривав не особливо законний обшук.

Важко спрогнозувати, чим міг би закінчитися подібний інцидент — в умовах суворих українських реалій — якби на місці Каліхмана виявився наш співвітчизник. Цілком можливо, в офісі пильні правоохоронці «виявили» би пляшки із запалювальною сумішшю, зброю, наркотики та план підземних ходів адміністрації Президента. Але цього інвестора, як це не смішно звучить, урятував паспорт громадянина США. Майор у цивільному, який, не назвавшись, проводив обшук, раптом змінив гнів на милість — і наказав відчинити заґратовані двері. «Моя дружина зі США зателефонувала в американське посольство в Україні й попросила домогти. Вже навіть після закінчення інциденту, коли мені повернули мобільний телефон, людина з американського посольства телефонувала до мене кожні 15 хвилин — запитувала, чи не б’ють мене, чи не вчиняють незаконних дій», — розповідав підприємець кореспондентові «УМ».

«Ось прийде Порошенко, Порошенко все виправить!» — приблизно з таким настроєм Україна впродовж цілого місяця стежила за процесом ухваленням рішення одного, хоча й відомого політика. Наприкінці лютого голові ради НБУ Петру Порошенку запропонували очолити Мінекономіки, у відповідь той пообіцяв подумати. Ситуація безпрецедентна сама по собі, адже на будь–яку державну посаду, тим паче міністерську, у нашій країні заведено погоджуватися одразу й без жодних умов. Незвичності додавала ще й сама процедура: пропозицію Порошенкові озвучив сам глава держави (!) і ще до того, як підписав кадровий указ. Такої практики в Україні досі не існувало.

Учора автомобілісти могли спостерігати неприємне природне явище: сезонне подорожчання бензину. Найпопулярніший А–95 переступив «психологічну» позначку 11 гривень, за ним зрушили з місця «сімдесят шостий» та дизель. Цікаво, як відреагували на тенденцію власники автозаправок зі скрапленим газом: днем раніше вони «вдарили на випередження». Тобто ще напередодні підняли ціни на автогаз на одну гривню — коли бензин іще коштував по–старому.

У столиці Росії з’явився новий делікатес — сир українського виробництва. Щоправда, тепер москвичі змушені купувати його з–під прилавка — офіційно торгувати продукцією нашого виробництва у Білокам’яній заборонено.

На початку чергового «виборчого року» влада знову згадала, що соціальна справедливість в Україні чомусь не домінує. І стала наводити лад. Окрім головних обіцянок, що їх ще у недільному телеефірі оприлюднив Президент Віктор Янукович — дешеві квартири, «Юлина», тобто вже «Вітіна», тисяча вкладникам радянського «Ощадбанку», виявляється, існує півтора десятка інших. Для їх реалізації треба 16 млрд. гривень, яких у бюджеті нема. Але профільний віце–прем’єр Сергій Тігіпко чомусь певний, що гроші знайдуть і непоправних наслідків для економіки така передвиборча щедрість не матиме.