Найбільше християнське свято принесло радість не лише віруючим, а й усім, хто, незалежно від віросповідання, ще не втратив надію на порозуміння в таборі колишніх «помаранчевих» політиків. На Великдень Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко продемонстрували виборцям, що хоч як би вони одне одного не терпіли, ще можуть перебувати на одному квадратному метрі площі й не посваритися. Ба більше — Президент і Прем’єр–міністр у мирі й злагоді провели разом фактично цілу ніч, пліч–о–пліч помолившись у храмах чотирьох конфесій.

«Я дуже хочу, щоб уряд переміг кризу. Я не хочу боротися з урядом — я хочу боротися з кризою! Зможе уряд перемогти — стане героєм. Не зможе — значить, буде питання. Я дуже хочу, щоб уряд став героєм».
Іще недавно почути такі слова на адресу Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко з вуст Ріната Ахметова можна було хіба що в страшному сні. Здавалося б, між цими двома діячами лежить бездонна прірва — протилежні бізнес–інтереси, політичні погляди, риторика... І раптом у розпал боротьби «регіоналів» зі «злочинним урядом Тимошенко», який «усе провалив і заводить Україну в дедалі глибшу кризу», один із головних фінансистів ПР підставляє Прем’єр–міністру своє чоловіче мільярдерське плече. А щоб у журналістів не залишилося жодних сумнівів у тому, кому саме ця підтримка адресована, підтверджує: йдеться саме про чинний уряд, Юлії Володимирівни. «Дуже хочу, щоб саме цей уряд переміг кризу і виявився вищим за неї, щоб аргументів для перемоги було більше», — переконував днями Ахметов пресу після саджання дерев біля стадіону «Донбас–арена». І закликав «великий бізнес, фонди, опозицію» «об’єднати зусилля для того, щоб допомогти подолати кризу». «Мені здається, головне завдання — щоб український народ відчув упевненість і в сьогоднішньому, й у завтрашньому дні. Я не можу бажати іншого, тому що цей уряд бореться з кризою для блага українського народу», — запевнив «господар» Донецького краю.
Варто розібратися, що стоїть за такою метаморфозою пана Ріната.

В української влади вчора був європейський день. До Києва з’їхалися президент парламенту Євросоюзу Ганс Герт Поттерінг, голова Парламентської асамблеї НАТО Джон Таннер, доповідачки Комітету ПАРЄ з питань дотримання зобов’язань Ренате Вольвенд та Сабіна Лойтгойзер–Шнарренберг. Кожна з делегацій зустрічалася з Президентом Вік­тором Ющенком, спікером парламенту Володимиром Литвином і народними депутатами. З такої нагоди ВР, чию роботу наприкінці минулого парламентського тижня блокувала Партія регіонів, навіть вирішила попрацювати «понаднормово». Учора парламентарії зібралися на позачергове засідання, в рамках якого не лише послухали президента Європарламенту, а й позаймалися своєю безпосередньою — законодавчою — справою.

Не знаючи про те, що вчора відбувалося у Верховній Раді, повідомлення інформаційних агенцій про перенесення виборів Президента на 25 жовтня можна було сприйняти як першоквітневий жарт. Однак у День сміху парламентаріям було не до нього. Після того, як напередодні Віктор Ющенко запропонував до їхньої уваги власний проект змін до Конституції, народні депутати шостого скликання ВР потилицями відчули занесену над ними сокиру розпуску. Перспектива втратити мандати не налякала тільки частину «НУНСівців». Решта 26 представників фракції та всі присутні «регіонали», БЮТівці, комуністи й «литвинівці», окрім самого Володимира Литвина і його першого заступника Олександра Лавриновича, натиснули кнопки за те, щоб президентські вибори відбулися не 17 січня, як передбачала Банкова, не 27 грудня, як пропонував БЮТівець Андрій Шевченко (відповідний проект постанови отримав лише один голос), а на три місяці раніше. Оскільки за півроку до завершення своєї каденції Президент втрачає право розпускати парламент — з 25 квітня Верховна Рада почуватиметься в цілковитій безпеці. Щоправда, до цього їй іще треба дожити.

У Всесвітній день сміху (або, по–західному, День дурня) Верховна Рада слухатиме Президента. Віктор Ющенко розповідатиме депутатам не про те, які в них спини білі, а про те, як Україні жити далі — принаймні впродовж року. Саме на 1 квітня погоджувальна рада груп і фракцій ВР запрошує главу держави «в гості», щоб заслухати щорічне послання Президента про зовнішню і внутрішню політику. Відповідне рішення вчора підтримали чотири з п’яти парламентських фракцій (лідер Компартії Петро Симоненко на засідання погоджувальної ради не прийшов).

Поки ті політичні сили, яким пощастило на парламентських виборах пройти до Верховної Ради, залишаються на виду, про ситуацію в інших партіях широкому загалу майже нічого не відомо. Звісно, події у, наприклад, партіях Радикального прориву або «Авангард» навряд чи будь–коли цікавили когось, окрім їхніх членів. Але непомітними для громадськості стали й такі колись потужні партійні монстри, як НДП або СДПУ(о). Соціалістична партія Олександра Мороза, який колись скромно іменував себе моральним авторитетом нації, а свою силу — «єдиною справжньою опозицією режиму Кучми», після переходу в «антикризовий» союз із Партією регіонів і комуністами також опинилася на маргінесах і випала з народного поля зору. Та останніми днями через внутріпартійний конфлікт абревіатура СПУ знову з’явилася на сторінках преси.

Віктор Ющенко і Юлія Ти­мошенко, суперечки між якими дратують уже навіть Європу, довели, що можуть перебувати на одній території цілком безпечно одне для одного і людей навколо. Перебуваючи у Брюсселі, В. Ю. і Ю. Т. майже не перетиналися, зате додому вирішили летіти разом, в одному літаку. Перед тим обоє українських керівників взяли участь у саміті Європейської народної партії.

Середа у Верховній Раді — день короткий, тому зазвичай спокійний. От і вчора нардепи переймалися переважно здоров’ям нації. Зокрема, ухвалили законопроект про внесення змін до Закону «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» — він передбачає, що перед будівництвом такого об’єкта серед населення має бути проведений консультативний референдум. Також ВР почала процедуру внесення змін до деяких законів у зв’язку з ратифікацією поправки до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу. Обидва проекти, як і більшість розглянутих учора питань, проголосували за основу.

Новим міністром закордонних справ України може стати Борис Тарасюк. Саме його кандидатуру коаліція запропонувала Президентові для висунення на цю посаду. Повернути Тарасюка в МЗС не проти й члени фракції Блоку Тимошенко, яка, нагадаємо, дала «золоті» 49 голосів за відставку попереднього міністра Володимира Огризка, і представники коаліційної частини «Нашої України — Народної самооборони». Так чи інакше, все залежатиме від Президента, адже саме він, за Конституцією, подає на розгляд парламенту кандидатуру керівника зовнішньополітичного відомства.

Незважаючи на напружені події вчорашнього парламентського дня, однією з «найгарячіших» тем середи залишалося те, що відбулося напередодні. Позитивне голосування Верховної Ради за відставку міністра з президентської квоти не на жарт збурило український політикум і викликало хвилювання навіть у фракції Блоку Тимошенко, яка вже давно зарекомендувала себе як безвідмовний загін маріонеток, міцно прив’язаних ниточками до своєї лідерки.