— Олесю, чи так ви уявляли собі долю фільму «Мамай», коли робили його?
— У цілому десь так і уявляв. Я абсолютно віддавав собі звіт, що в теперішній ситуації, коли кіно позбавлене прокату, коли не існує продюсерської системи, системи повернення коштів, ніякого сенсу в ньому немає. Ми, вже закінчуючи картину, розуміли, що вона приречена лежати на полиці, у кращому випадку її показуватимуть на кінофестивалях, конкурсах. І вона, в принципі, цю свою місію виконує досить активно, належно і з цим усе нормально. «Мамай» великою мірою експериментальний фільм, і він міг або статися, або не статися зовсім, у нього не було середини. Поки тим, що сталося з картиною, я задоволений.

До хорошого швидко звикаєш, і той факт, що восени і навесні в Києві кілька років поспіль проходять Тижні української моди, сприймається вже як закономірна зміна пір року. Не встиг оглянутися — знову «Сезони», приїхав із відпустки — треба думати про запрошення на покази, і так 15 разів. Бо вітчизняний тиждень прет-а-порте «Сезони моди» пройде 6—10 жовтня уже вп'ятнадцяте. І кілька останніх років для завсідників «Сезонів», журналістів і навіть самої команди організаторів постійний склад дизайнерів-учасників дещо притлумив свіжість вражень. Та раптом у графіку показів осінніх «Сезонів», який Ірина Данилевська і Володимир Нечипорук оприлюднили в четвер на прес-конференції, аж 11 дебютантів, 11 нових імен серед 25 запланованих. Нон-стоп показ «Молоді імена», який відбудеться в останній день тижня, 10 жовтня, — це традиційна «обкатка» новачків, лише назвемо ці імена: Володимир Подолян, Алла Рашевська, Тетяна Борзова, Олена Охріменко та Марина Муляр для ND-студії. А решта дизайнерів, які підготували самостійні покази — звідки взялися вони? Наташа Глазкова, наприклад, із Донецька.

Тим, хто любить кіно, але задіяний у політиці, із цьогорічною «Молодістю» не пощастило — вона припадає на найгарячіший передвиборчий період. І хоча цей фестиваль, як і кілька попередніх, проходить під патронатом Президента Кучми, директор «Молодості» Андрій Халпахчі сказав на першій, організаційній прес-конференції, що фестиваль нікого з політиків підтримувати не буде. «Я сподіваюся, що ми вже не натовп і не отара, а суспільство індивідуалів, і кожний буде вирішувати самостійно, за кого голосувати на цих виборах. Я не вірю, коли кажуть: спортсмени — за такого-то кандидата, а сталевари — за такого.

Важко згадати ще один випадок такої безпрецедентної щедрості українського держбюджету на культурні видатки, як цей ювілей Олександра Довженка. 10 вересня — корпоративне свято всіх кінематографістів, світ відзначає 110-ту річницю з дня народження метра міжнародного кінематографа і безперечного класика українського Олександра Петровича Довженка, і на ювілейні заходи (до честі культурних чиновників, треба сказати, здебільшого на матеріально виражені речі) держава виділила до 2 мільйонів гривень, розпочавши фінансування минулого року і продовжуючи цього. Довженко писав, що жодного разу не бачив жодного свого фільму в порядній проекції і на порядній плівці.

Київський театр драми і комедії на Лівому березі завжди останнім закінчує театральний сезон і першим його відкриває. Чим пояснюється така жадібність до роботи, запитали ми у завліта театру Люби Суботіної. Відповідь була лаконічною: традиціями. Цього року лівобережці відкривають сезон разом зі школярами, ввечері 1 вересня батьки можуть відсвяткувати День знань у театральному буфеті на Броварському проспекті, 25. На перший театральний тиждень припадає шквал прем'єр, тих нових вистав, якими театр закінчив минулий сезон.

Учорашнє ранкове засідання колегії судової палати з цивільних справ Верховного Суду України закінчилося вигуками «Слава Україні», «Слава Верховному Суду». Емоції українських письменників, які з осені минулого року борються за справедливість у вітчизняних судах, вихлюпнулися на повну силу, коли після наради головуючий на колегії Анатолій Ярема оголосив рішення: повернути касаційну скаргу голови НСПУ Володимира Яворівського на повторний розгляд до апеляційного суду міста Києва. І якщо учора судді весь час наголошували, що красномовство обурених літераторів і народних депутатів тут недоречне, бо суд розглядає питання не по суті, а по процедурі, то на повторному засіданні Апеляційного суду йтиметься якраз по суті — чи визнавати створену 29 жовтня минулого року 70 літераторами «нову спілку» і нового її голову Наталю Околітенко, чи кваліфікувати збори письменників-«меншовиків» у Пущі-Водиці як нелегітимні.

Hа тлі поголовних скарг: а) українських режисерів на те, що кінотеатри не беруть їхніх фільмів у прокат; б) прокатників, що на те кіно, яке знімають вітчизняні режисери, ніхто ніколи не піде; в) чиновників, що прокату, власне, і пропонувати нічого — цим літом Україною прокотилися допрем'єрні покази нової картини Олеся Янчука «Залізна сотня» — спочатку у Львові, потім на фестивалі в Ялті, а 24 серпня, в День незалежності, «Залізну сотню» презентуватимуть у столичному кінотеатрі «Жовтень» (на всяк випадок — о 18.30, вартість квитка — 12 грн). До творчості режисера, який зняв художні фільми про голод 33 року, вбивство Степана Бандери, життя Романа Шухевича, і ось в останній картині — боротьбу вояків УПА в 1944—47 роках на теренах Східної Польщі, ставляться по-різному, найголовніші (і небезпідставні) претензії до його картин — соціалістичний реалізм навпаки, себто стилістика радянських героїчних фільмів один в один переноситься на постаті героїв Української Повстанської армії. Але з іншого боку, всі, хто подививися картини Олеся Янчука, в один голос стверджують, що вони надзвичайно потрібні, бо це фактично єдина спроба художньо осмислити цей період української історії. Тобто це якраз той випадок, коли кожний глядач має скласти свою думку про фільм і коли судження кінокритиків не є вирішальними.

Усі розумники переконували мене, що у сьомій книжці про Гаррі Поттера Джоан Ролінг умертвить свого «годувальника», який на сьогодні приніс письменниці 1 мільярд доларів. Британська літераторка сама не раз заявляла про семикнижжя і не більше. Але схоже на те, що гіпотетична смертна кара Гаррі Поттера відміняється. Навесні Джоан Ролінг почала натякати на можливість продовження поттеріани, а вчора італійські ЗМІ, посилаючись на інтерв'ю, яке Ролінг дала під час однієї із книжкових ярмарків, процитували її обіцянку не завершувати цикл книг про юного чарівника із Гогвортсу.

Кожний фестиваль складається з формальної і неформальної частин, і чим концептуальніша перша і душевніша друга, тим успішнішим можна вважати захід. Міжнародний кінофестиваль продюсерського кіно Росії й України «Кіно-Ялта», який у такому форматі проводиться вдруге, а до цього два роки називався Тижнем українсько-російського кіно, крім пізнавальної функції — ознайомлення курортників із новинками національних кінематографів, — виконав і свою діагностичну роль. Він показав, що спільних проблем в українського і російського кінематографа немає ніяких — наш працює над виведенням продюсерів за методом in vitro, а їхній серйозно збирається ділити перші гроші, які замаячили від прокату своїх власних, російських картин.

У суботу в Ялті відкрився Ялтинський міжнародний фестиваль продюсерського кіно Росії й України «Кіно-Ялта». Хоча місто завдяки ялтинській кіностудії вважається Меккою кіно, у Ялті немає жодного сучасного кінотеатру, тож фестиваль відкривали в кінотеатрі «Сатурн», який зараз у перехідній стадії від кінотеатру радянського зразка до кінотеатру нового типу — з Dolby Digital і всім відповідним джентльменським набором. Відкривали фестиваль фільмом Павла Чухрая «Водій для Віри» із блискучим Богданом Ступкою у ролі генерала, до речі, з 8 серпня картина виходить в український прокат.