Українське відкриття Міжнародного пісенного конкурсу планують зробити 16 травня перед Маріїнським палацом, європейське — 19-го в Палаці спорту.

Зірка французького кіно Жерар Депардьє, який у березні «підписався» під спільним українсько-польсько-французьким фільмом «Тарас Бульба» і має намір зіграти в цьому проекті головну роль, узгодив свій візит у Крим 5-6 травня із короткочасним відпочинком Президента України Віктора Ющенка і його сім'ї на Кримському півострові. Родина Ющенків і месьє Депардьє відвідали печеру Еміне Баїр Хосар (у перекладі з кримськотатарської — колодязь, що на схилі гори під дубом), яка знаходиться на території Кримського природного заповідника, і стали учасниками відкриття нової туристичної зали «Скарбниця» — із рідкісної краси сталактитами, сталагмітами й невеличким озером, — і зали «Течкемет», написала «Українська правда». І поки Віктор Андрійович читав Жерару лекції про те, що «Крим — це український «прорив», про зацікавленість у приходi сюди серйозних інвесторів і активізації туристичної сфери», про наміри нової кримської влади популяризувати унікальний півострів у світі, поки втягував його у розмови про перспективу «Тараса Бульби» і гуманітарного співробітництва Франції і України, французький актор тим часом придивлявся до кримських виноградників.

У середу близько сьомої вечора за лаштунками Міжнародного виставкового центру на Броварському проспекті неймовірно нервували відомі й успішні люди — їм треба було пройтися по 36-метровому подіуму на відкритті ХV «Сезонів моди». Дизайнер Ольга Громова, телеведучі Слава Фролова і Катя Виноградова, бізнесмен Валерій Міщенко, музичний продюсер Ігор Ліхута, гімнастка Лілія Підкопаєва, ресторатор Маргарита Січкар, організатор «Сезонів» Ірина Данилевська влаштували хіповське дефіле з новою колекцією донецького дизайнера Віктора Анісімова. Конструктивіст і авангардист, людина, яка відчуває синусоїди модних тенденцій спинними хребцями, Анісімов представив, як завжди, оригінальну і химерну колекцію, тільки цього разу всі жорсткі силуети, рубані геометричні лінії пом'якшувались рослинно-квітковим орнаментом, вишитими кульбабками, збірністю комплектів а ля діти квітів.

Українській культурології завжди бракувало досліджень контексту, атмосфери, складної карти-схеми стосунків митців, емоцій, впливів, творчих взаємообмінів, цікавих коментарів. Речей, без яких програмні твори виглядають суцільним обов'язком митця перед народом і талантом, а процес творчості — нудним виробництвом суспільно-корисних ідей, потрібних купці таких же нудних інтелігентів. Мені особисто не вистачало літературознавства, театрознавства, кінознавства, зроблених закоханими в об'єкт своїх досліджень професіоналами. Як Анна Саакянц у Марину Цвєтаєву, як Юрій Тинянов у Пушкіна, як Елеонора Соловей у Володимира Свідзінського. Тільки любов, доскіплива і дотошна, здатна гнати науковця в далеку дорогу, щоб знайти слід кількох рядків одного вірша, чи шукати зустрічі з кимось, хто знав героя. Тому презентація повного коментованого видання творів Володимира Свідзінського у двох томах, яке видрукувала «Критика» в рамках програми «Відкритий архів», подарувала надію на нове, повне, фахове і любовне прочитання української культури. Тому й сказала на презентації в Музеї літератури Михайлина Коцюбинська про відчуття справжності цієї події: «Дуже рідко виникає це відчуття. Часто все намішано — і справжність, і ерзац, і абсурд, і дешевизна. А тут чистота, класика жанру».

Чим більше у нас буде моди, тим краще її навчаться робити, я думаю так. ІІ Міжнародний фестиваль моди «Київський подіум» зібрав під дашком слова «фестиваль» усі можливі задоволення — шоу, конкурси, покази колекцій українських і зарубіжних дизайнерів, виставку продукції вітчизняних фабрик, шоу-рум, і навіть самостійні конкурси — конкурс однієї сукні «Кришталевий силует» і конкурс моделей Ford Models Supermodel of the World — «домовили» провести в рамках фестивалю. Звичайно, чим більше на себе береш, тим більше ризику не вслідкувати за всім, тому рівень фестивалю коливався від min до max, дизайнери світового рівня показувалися поруч із геть самодіяльними і відверто школярськими колекціями. Зате гості «Київського подіуму» були справді іменитими — авангардист № 1 світової моди Пако Рабан й історик та теоретик моди, колекціонер, дизайнер, людина-мода Олександр Васильєв.

Якщо вродливі й знамениті обличчя Маріанни символізують Францію, то маленька паризька пташка, навіжена гонщиця, азартна і свавільна письменниця Франсуаза Саган є еталонною француженкою. Слава 19-рiчного дівчиська, яке від досади через провалену сесію на філфаці Сорбонни сіло настукувати одним пальцем повість «Здрастуй, сум!», була казковою: твір переклали 30 мовами і видали накладом 11 мільйонів.

Є такі «ручні» професії, в яких ніяка теорія, загальний розвиток і високий інтелект не зможуть зарадити, якщо руки не туди стоять. Один із таких hand-made фахів — флорист, дизайнер з роботи з квітами, аранжувальник букетів. Висококласних квіткових салонів, які намагаються відбити в обивателів смак до трьох трояндочок у целофані і привити флористичну культуру, як на 6-мільйонний Київ у нас зовсім небагато, але й для них надзвичайно важко знайти хорошого флориста. Тому-то й переймається Асоціація флористів України підготовкою кадрів, розвитком креативної флористики, відкриттям нових імен, для цього вона три роки поспіль проводить Національний конкурс флористів «По історичних місцях».

Поки в Прем'єр-Палац стікалися збуджені журналісти і фотографи, об'єкт цього збудження, французький кутюр'є іспанського походження Пако Рабан, спокійно сидів у холі і спостерігав метушню. Клієнти п'ятизіркового готелю, здивовано перервавши сніданок, дивилися, як повз їхні столики промчало стадо акул пера у верхньому одязі, а за кілька хвилин прослідував білоголовий метр світової моди у чорному одязі. «Я не політичний діяч і не приїхав зніматися в одному фільмі з Мадонною, тому дуже здивований таким напливом фотографів і камер. Я просто людина, яка робить моду 45 років», — сказав зірковий гість ІІ Міжнародного фестивалю моди «Київський подіум» і голова журі конкурсу «10/10», отримавши під канонади фотокамер пляшку модної горілки від спонсора.

Палац мистецтв для Форуму книговидавців — як однокімнатна квартира для багатодітної сім'ї, яка своїми пелюшками і господарським реманентом зайняла вже весь громадський двір, захопила всі суміжні, підсобні приміщення і все не поміщається. Але перевезти Форум у будь-яке інше місто, експортувати його зі Львова — значить приректи на смерть. Бо коли тобі вже зовсім недобре — від утоми, передчуття депресії, обридлості стабільності, Бог посилає тобі Львів, і це кращий знак у твоєму житті, аніж вишуковування знаків у книжках «зірки» цьогорічного Форуму Пауло Коельо. Експортувати Форум зі Львова так само неможливо, як експортувати присмеркові львівські кав'ярні з їх художницькими, а не дизайнерськими iнтер'єрами, в якi «вмонтована» атмосфера. Он Влодко Кауфман зробив «львівський» мистецький інтер'єр у київському «Купідоні», але на вулиці Пушкінській цей підвальчик виглядає як мінімум дивно... а взагалі-то сумно.

Олександр Довженко — класик, класик і ще раз класик. Але найпростіше добратися до його творчої спадщини — це знайти в бібліотеці п'ятитомник творів і прочитати — «Зачаровану Десну», «Україну в огні», «Поему про море», щоденники, листи. Із фільмами складніше — за 13 років незалежності України, за інформацією професора В'ячеслава Кудіна, автора щойно виданої художньо-документальної повісті «Сашко», в жодному кінотеатрі не було повноцінної ретроспективи Довженка, тільки до ювілею «Кінопанорама» запланувала показати «Землю», а в Будинку кіно продемонстрували «Ягідку кохання». Ще один спосіб зрозуміти, ні, відчути енергетику генія — побувати в нього на батьківщині, оспіваній Довженком і вічно для нього пам'ятній землі. І нагода прекрасна — у дні 110-річного ювілею письменника і кінорежисера всі дороги вели в Сосницю, тож, отримавши зворушливі бутерброди і пляшку води, які Спілка кінематографістів заготувала для кожного з членів делегації, вибравши один із трьох комфортабельних автобусів, у дуже представницькій компанії я вирушила на Чернігівщину. Дорога до Сосниці протоптана, свіжозаасфальтована й «устаткована» даішниками і міліціонерами через кожні 500 метрів, і свідчить це зовсім не про те, що народна стежка до генія не заростає, а про те, що в суботу в райцентрі на Чернігівщині чекали Прем'єр-міністра України Віктора Януковича.