За десять останніх місяців (починаючи від дати інавгурації Президента Януковича 20 лютого 2010 року і до сьогодні) Україна, яка намагалася позиціонуватися у світі як правова держава, неабияк змінилася. Судова гілка фактично прогнулася під гілку виконавчу, країна почала жити за попередньою Конституцією, а найвищий орган законодавчої влади — парламент — голосами більшості готовий підтримати будь–яку ініціативу Банкової. Змінилися і правоохоронні органи: тепер вони готові упередити або припинити будь–які акції протесту, запроторити за ґрати опозиціонерів, натомість реальна боротьба зі злочинністю залишає бажати кращого. Збільшення видатків на силові структури, закладені до Бюджету–2011, засвідчують, що Україна в наступному році може ще більше наблизитися до моделі поліцейської держави, характерної для Росії та Білорусі. Пропонуємо згадати основні зміни правового «обличчя» держави. Зміни, нібито й проведені владою де–юре, але де–факто протиснуті через коліно.

Зазвичай статті чи книги починаються з обґрунтування того, чому автор вирішив її написати та надрукувати. Пропонована читачеві публікація буде особливою — я почну з того, чому я її не писав і не друкував.

Матеріал, який ліг в основу цієї статті, віднайдено в архіві СБУ у вересні минулого року. Спокуса опублікувати відразу була дуже великою, але я чудово розумів, що в ситуації початку президентських перегонів така публікація буде сприйнята винятково як їх елемент.

Унікальна інформація замість того, аби припинити політичні маніпуляції довкола трагічної долі людини, тільки надасть нового поштовху. Копії усіх виявлених документів передано для ознайомлення сину їх головного героя, тодішньому Президенту України Віктору Андрійовичу Ющенку. Він, попри ймовірний політичний зиск, утримався від використання виявленої інформації у власній виборчій кампанії.

Зараз, коли, здається, вже відгули всі можливі вибори, настала пора оприлюднити документи, які проливають світло на долю Андрія Ющенка.

Для того, аби відгородити від брудних наклепів долю однієї людини, котру в деяких публікаціях перетворили з жертви нацистського режиму в його прислужника. Для того, аби спростувати сотні інших наклепів і пропагандистських кліше, що стосуються діяльності націоналістичного підпілля у післявоєнний період.

Новий, 2011, рік, що на порозi, буде, за східними календарями, заячим роком: за тюрксько–монгольським календарем — роком Білуватого зайця ( біляка, по–нашому), за давньокитайським — Металу та Зайця (Сінь–Мао). В Україні зайців шанують більше, ніж у Китаї; китайці згадують зайця раз на 12 років, українські діти щорічно співають: «Маленький сірий заїнько, ходи, ходи до нас, дивись твоя ялиночка горить на весь палац!».

Вечір 19 грудня у Мінську став кривавим. Режим Олександра Лукашенка, який останнім часом старанно демонстрував Європі свою «демократичність», прагнучи вислужитися й знайти підтримку в протистоянні з Москвою, таки не стримався й продемонстрував усьому світові свою істинну сутність. Опозиціонерів, які вийшли на головну площу столиці Білорусі, щоб відстояти свій вибір, жорстоко били, розганяли й затримували міліція та КДБ. А Центрвиборчком тим часом проголошував переможні результати: згідно з попередніми підрахунками, «бацька» всієї Білорусі здобув майже 80 відсотків голосів виборців. І вже вчетверте посів пост президента.

Тиск, залякування й відвертий шантаж сім’ї Юрія Лисенка, який 10 грудня в чесній боротьбі переміг на виборах ректора ДонНУ всупереч бажанню міністра освіти Дмитра Табачника, триває. Не примирившись із поразкою, «провладний кандидат» Петро Єгоров та його високі патрони у міністерських кабінетах шукають будь–яку зачіпку, аби не затвердити Лисенка на посаді ректора. Як раніше повідомляла «УМ», у квартирах та службових кабінетах Лисенка, його дружини Тетяни Лев та їхнiх колег Бондаренка й Іваніцина були проведені обшуки, у результаті яких нічого крамольного так і не знайшли.

На засіданні Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії), що відбулося днями, таки прозвучала оцінка рішення Конституційного Суду України щодо скасування політичної реформи 2004 року. Відтак авторитетні правники радять Україні провести нову конституційну реформу. За словами секретаря комісії Томаса Маркерта, «нинішня Конституція має багато проблем, включаючи занадто великі повноваження Президента України». Крім цього, конституційну реформу мав би здійснити лише парламент, а самі зміни мали б передбачати «більш чіткий механізм стримувань і противаг», а також судову реформу та зменшення повноважень Генпрокуратури.

Колишній гендиректор «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук ще три місяці тому був безпартійним. Утiм на початку вересня, разом із колишнім головою СБУ Валентином Наливайченком, він отримав партквиток «Нашої України». Вже за два тижні новоспечені партійці ввійшли до керівництва партії Ющенка: під час IX з’їзду особисто лідер «Нашої України» запропонував їхні кандидатури, тож головою ради партії обрали Наливайченка, а Бондарчука — головою виконкому. Обидва прийшли не в найкращі для партії часи. І взялися за розчищення авгієвих стаєнь, за яким має йти оновлення «Нашої України». В інтерв’ю «УМ» пан Бондарчук каже, що партійні лави очищаються і природним шляхом: чимало пристосуванців залишають «НУ», оскільки вона перестала бути партією влади, а отже, втратила привабливість для політичних «гастролерів». Водночас він сподівається повернути довіру простих партійців та виборців. А там не за горами парламентські вибори–2012 та президентські–2015, в яких партія братиме активну участь.

Цікаво, що Бондарчук став останнім, кому Президент Ющенко під завісу правління присвоїв почесне звання Героя України. Тодi пан Сергiй очолював «Укрспецекспорт», тож розповiв «УМ» i про скандальнi нюанси торгiвлi зброєю. Ющенко і 25 гетьманів

«З обшуком прийшли співробітники УБЕЗ, — повідомила адвокат Катерина Кутня, яка разом iз дружиною Лисенка Тетяною Лев (звільненою в.о. ректора Петром Єгоровим iз посади проректора з фінансових питань) перебувала у цей час у помешканні. Обшук здійснювали на підставі постанови Ворошиловського районного суду Донецька. «Справу порушено стосовно посадових осіб Донецького Національного університету, але конкретних прізвищ у постанові не вказано», — зазначила Кутня.

«Г. Суркіса — у відставку!» — такі написи (по–російськи), ви­конані від руки з аерозольних ба­лончиків, віднедавна прикрасили паркани, стіни будинків, навіть метро по всьому Києву. Лише в радіусі ста метрів від редакції «УМ» їх можна нарахувати принаймні три. Очевидно, що це не самодіяльність якихось юних уболівальників, адже те саме гасло можна зустріти і в проплачених «лайт–боксах» на Парковій алеї — це центр Києва, неподалік Суркісового стадіону «Динамо». Можна припустити, що піар–кампанія приурочена до конгресу Федерації футболу України, який відбудеться в столиці сьогодні. Григорія Суркіса знову хочуть зняти з посади президента ФФУ.

Критика на адресу цього бізнесмена від футболу лунає від самого приходу Суркіса до керма (нагадаємо, у 1996 році Григорій Михайлович очолив Професіональну футбольну лігу, а в 2000–му — Федерацію). Більша частина закидів традиційно стосується його лояльності до київського «Динамо», але в останні роки коло претензій збільшилося, а можливості конкурентів — розширилися. То чи втримається Суркіс–старший на посаді цього разу?