Позавчора рівно о 13.00, коли працівники адмінкорпусу столичного аеропорту «Бориспіль» почали розпаковувати обідні бутерброди, у кабінет генерального директора Бориса Шахсуварова зайшли шість чоловіків у формі та кілька бійців «Беркута». Спантеличеній секретарці показали посвідчення прокуратури та СБУ. Години через чотири один iз незнайомців попросив викликати «швидку» — і під охороною «беркутівців» гендиректора «Борисполя» відправили до лікарні. За даними газети «Комсомольская правда», силовики мали санкцію на арешт чиновника.

Політик дуже швидко відмовляється від своїх обіцянок виборцям, якщо цього вимагають його інтереси. Цей прикрий факт української політики днями ще раз підтвердила нинішня влада. Як відомо, у січні, напередодні президентських виборів, тоді ще кандидат на посаду Президента Віктор Янукович рішуче заявляв — він категорично проти підвищення пенсійного віку на п’ять років! «Зараз ми не маємо морального права це робити. Я на це ніколи не піду», — Віктор Федорович був сповнений рішучості не дозволити уряду Тимошенко проводити непопулярні реформи.

Стокгольмский арбітраж ухвалив рішення, яке ще торік прогнозували вітчизняні експерти: зобов’язав державну компанію «Нафтогаз України» повернути «РосУкрЕнерго» 12,1 млрд. кубометрів газу. Тих самих, які «вилучила» у приватної структури тодішній Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко — у запалі запеклої боротьби з «РУЕ» та особисто одним з її співзасновників Дмитром Фірташем.

Схоже, що місце «РосУкрЕнерго» на українському газовому ринку пустуватиме недовго — і вже найближчим часом його займе новий посередник. Який працюватиме, втім, на інших господарів.

Відмова Міжнародного валютного фонду надати Україні черговий транш кредиту «стенд–бай» до президентських виборів, як і передбачали експерти, серйозно вплинула на здатність нашого уряду виконувати передвиборні обіцянки. Підтвердження цьому — небувала активність українських урядовців у намаганні знайти дорогу до серця керівництва МВФ.

Візитна карточка Луганщини — нелегальні вугільні копанки. В ярах, полях і навіть на околицях міст бовваніють споруди, призначення помітно неозброєним оком. Нині, скаржаться луганчани, копанки вже «витісняють» мешканців міст і з’являються, скажімо, на території ... місцевих кладовищ — вугілля добувають просто на місці поховань. Причому якщо офіційні шахти нині переживають кризу, скорочують видобутки, то копанки — живуть і процвітають, постійно нарощуючи обсяг ніде не зареєстрованого твердого палива. Саме в цій формулі і криється успіх «чорних вуглекопів»: кошти від їхньої роботи поповнюють не держбюджет, а приватну кишеню.

Шахтарі ж від небезпечної й травматичної праці багатими не стають: навіщо господарям вугільних регіонів платити їм достойну зарплату, якщо на місце одного працівника — в умовах безробіття — претендує кілька?..

Реалізувати видобуте вугілля сьогодні важко: економічна криза болісно вдарила по гірничій галузі. Ось і на складах державного підприємства «Свердловантрацит» накопичилося близько 400 тисяч тонн продукції на суму понад 100 мільйонів гривень. У такій ситуації керівництво будь–якого підприємства намагається знайти ринок збуту. Але у «Свердловантрациті» зробили по–іншому — ... закупили у комерційної структури, фірми «Лугзбуткомпані–МК» такого ж самого вугілля на суму 230 мільйонів гривень! І потім продали його іншій державній структурі — «Вугілля України». Своя ж продукція займає складські приміщення, втрачаючи якість від довготривалого зберігання, а відповідно й ціну.

Широка громадськість знає про вугільну галузь небагато: там небезпечно, шахтарям затримують заробітну плату, роботу копалень треба негайно реформувати. Виявляється, ми не знаємо головного: «батьки» вугледобувників крадуть сотнями мільйонів гривень! Роботу гірників організовують так звані «куратори» від уряду, котрі «відмивають» гроші та вказують директорам копалень, на які рахунки вони мусять перечисляти певні суми грошей. Тож саме звідси починаються найбільші проблеми людей, котрі добувають для країни дешеве паливо, щоденно ризикуючи своїми життями.

За експертними оцінками, ненадхоження коштів у бюджет нинішнього року становитиме 120—130 мільярдів гривень. На думку Президента України Віктора Ющенка, рівень виконання держбюджету є катастрофічно низьким. І це незважаючи на постійні корегування планів, збір податків авансом, а також «творчого» використання ресурсів, що призначені для відшкодування ПДВ.

Величезний парадокс нашого часу — чому уряд Юлії Тимошенко, за її словами, працює надзвичайно успішно, а економіка перебуває на межі колапсу — можна пояснити доволі легко. Для цього варто просто порівняти деякі статистичні дані. І зрозуміти, де і як саме лукавить нинішній Прем’єр.

Київський міжнародний аеропорт «Бориспіль» приємно вражає тільки тих, хто готується вперше у житті піднятися у небо. Людей, які приземлялися у повітряних воротах інших країн, наше летовище вражає із знаком «мінус»: поламані валізи, тісні приміщення, хамство персоналу. «УМ» зацікавилася: а куди ж витрачають кошти, які надходять на рахунок «Борисполя» як аеропортові збори? І провела своє журналістське розслідування.