Єдине україномовне видання АРК — газету «Кримська світлиця» — врятовано. Її перспектива більш–менш окреслюється: кажуть, багатостраждальний часопис не просто буде виходити, а ще й у кольорі, на 32 шпальтах і начебто аж трьома мовами (українською, російською і кримськотатарською). Але коли і де друкуватиметься наступне число «Кримської світлиці» — достеменно не знають навіть ті її журналісти, хто готовий стати під начало нового редактора, 62–річного Леоніда Пілунського, якого минулого тижня призначив міністр культури і туризму України Василь Вовкун.

Для вітчизняної судової практики цей випадок із розряду екзотичних. Хоча в деяких європейських країнах, приміром, у Франції, і навіть у сусідній Росії, вже давно остаточно визначились щодо права мусульманок ідентифікувати свою особу в анфас у хіджабі (традиційне жіноче головне покривало, що приховує фігуру й обличчя), у тому числі й у паспорті. У нас, виявляється, наказ МВС №600, затверджений у 2006 році, містить інші вимоги. Прикметно, що до затвердження наказу такої чіткої регламентації фото на документи не існувало. Себто фотографуватися дівчині ісламського віросповідання у головному атрибуті ісламської віри хіджабі чи ні, вирішували працівники місцевих паспортних столів. Принаймні у такий демократичний спосіб дев’ять років тому вчинили щодо Сусанни Ісмаїлової, яка нині збирається судитися за право сфотографуватися у хіджабі, в її рідному Джанкойському районі. Тепер же правила змінилися, і по досягненні 25–річчя потрібно вклеїти нову фотографію вже без «головного убору».

Учора стали відомі подробиці нападу на голову ради директорів близької до севастопольського градоначальника Сергія Куніцина компанії «Криммедіахолдинг» Карена Барсегяна. Наразі він у важкому стані перебуває у відділенні нейрохірургії Кримської республіканської клінічної лікарні ім. Семашка. Медики діагностували у постраждалого перелом нижньої щелепи, кісток черепа в районі очних ям, струс головного мозку.

А відправиться пан Бен–Наїм туди, де на нього, либонь, давно чекають — до Росії. Увесь минулий рік чоловік, заповзято співпрацюючи з тутешнім штабом «регіоналів», добряче попсував нерви кримській міліції та її керівнику, генералу Геннадію Москалю. Передовсім тим, що на всіляких прес–конференціях , а ще більше в місцевих ЗМІ методично піддавав нищівній критиці Геннадія Геннадійовича і навіть задля цього напнув декілька «протестних» наметів напроти будівлі міліцейського Главку. У відповідь пан Москаль в інтерв’ю одному з місцевих щотижневиків відверто назвав того... «говнометом» Анатолія Гриценка (спікера Кримської ВР. — Авт.). Ну й, звичайно ж, міліція предметно зацікавилася тим, які шляхи–дороги привели «екзотичного» правозахисника до сонячного Криму.

Увесь минулий рік чоловік, заповзято співпрацюючи з тутешнім штабом «регіоналів», добряче псував нерви кримській міліції, зокрема її новому–старому керівнику — генералу Геннадію Москалю. Головного міліціонера півострова Бен–Наїм методично піддавав нищівній критиці, а згодом навіть напнув кілька «протестних» наметів навпроти будівлі міліцейського Главка. У відповідь Геннадій Москаль в інтерв’ю одному з місцевих щотижневиків, не добираючи слів, назвав надокучливого дядька ... «гівнометом» спікера Кримського парламенту Анатолія Гриценка. І, звичайно ж, кримські правоохоронці предметно зацікавилися тим, які шляхи–дороги привели «екзотичного» правозахисника до сонячного Криму.

Невеличку зграю незвичних великих пернатих днями угледіли на засоленому озері Аджиголь неподалік Феодосії. Спочатку подумали, що це звичайні лебеді, які нерідко зупиняються в тутешніх краях на зимівлю (минулого року, приміром, колонія птахів окупувала Феодосійську набережну. — Авт.). Але знаючі люди легко розпізнали молодих фламінго — вони сірого кольору, тоді як дорослі особини — рожевого. Вірогідно, птахи прямували з каспійського до більш теплого мілководдя Північної Африки чи Близького Сходу. Чи просто збились із курсу. По дорозі знесилений молодняк, відчувши тепло кримських берегів, зробив великий привал на Аджиголі, яке поки що не сковане льодом.

Сюжет відзнятого аматорською камерою відео, яке з’явилося в інтернеті, доволі банальний: двоє 20–річних молодиків у погонах десь у тихому закутку казарми «розбираються» зі своїм слабшим однолітком, який чимось перед ними завинив. Бідолаха навіть не намагається відбиватись, а тільки, зойкаючи, відчайдушно тримає «глуху» оборону.

Держпідприємство «Журнально–газетне видавництво» Міністерства культури і туризму України, яке є одним із співзасновників газети «Кримська світлиця» (два інших — Всеукраїнська «Просвіта» і сімферопольський трудовий колектив редакції), у всьому звинувачує головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качулу. Точніше — колишнього головного редактора, бо напередодні Нового року його факсом «привітали» доганою, а буквально наступного дня вже наказом про звільнення за підписом директора все того ж видавництва Віталія Сатаренка.

Новорічний «подарунок» від Красногвардійського райсуду 30–річному Олексію Буркуну цілком слушний. Колишній перспективний (з огляду на молоді літа) начальник Первомайського райвідділу міліції отримав покарання у вигляді утримання за ґратами за зловживання службовим становищем та перевищення влади. А ще на три роки екс–міліціонер позбавлений права обіймати керівні посади. Хоча в жовтні 2008–го, коли Буркуна затримали оперативники Служби безпеки України і представники прокуратури, йому інкримінували цілий «букет»: грабунки, розбої, зберігання наркотиків тощо, що в сукупності потягнуло аж на шість статей Кримінального кодексу.

У Святвечір Олег Тягнибок зі своїми заїжджими й місцевими прибічниками у Сімферополі подарував слушну нагоду попіаритися на благодатному «націоналістичному» ґрунті свіжоспеченій «Російській єдності». Активісти цього руху разом із проросійськими козаками у камуфляжі та агресивно налаштованими комуністами заблокували майже всі підходи до студії ДТРК «Крим» ще за дві години до запланованого агітаційного виступу кандидата у президенти Тягнибока в прямому ефірі. А далі — в очікуванні «подразника» відвели душу, розмахуючи російськими і партійними прапорами та скандуючи «Бандеровскіє гніди, вон із Крима!», «Тягнібоку — віли в бок!» тощо. «Фішкою» збіговиська під воротами державної телерадіокомпанії стало спалення опудала лідера «Свободи».